У 2003 році у світі загинуло 42 журналісти - звіт "Репортерів без кордонів"
Звіт міжнародної організації “Репортерів без кордонів” – 2003, чорний рік для журналістів. Цифри для довідки: В 2003-му: 42 журналісти загинули - щонайменше 766 було заарештовано - щонайменше 1460 зазнали нападу або погроз - щонайменше 501 медіа зазнали цензури.
Репортери гинуть не лише під кулями на лінії вогню, в полоні тих чи інших сил конфлікту, все частіше вони стають жертвами терактів. Тренінги по самозахисту репортерів не спроможні захистити репортерів в будь-якій небезпечній ситуації. Досвід самозахисту в зоні конфлікту завжди відстає на кілька кроків від військової думки. Сторони все менш турбуються безпекою журналістів та їх помічників.
Напади та погрози в адресу журналістів та ситуація в Україні
Кількість журналістів, на яких були організовані напади, або яким погрожували, залишається на високому рівні порівняно з 2002 роком.
Репортери стурбовані великим ростом нападів на журналістів в Україні. Завідувачка секції Європи "Репортерів без кордонів" Сорія Блатманн сказала в інтерв'ю Бі-Бі-Сі: "Передовсім, політична ситуація відзначається тою тенденцією, що всі великі впливові мас-медіа контролюються або близькими до президента Кучми особами, або олігархічними структурами, - і це є значна проблема з огляду на президентські вибори, які наближаються. Друга тенденція, яку варто відзначити, це велика кількість журналістів, які зазнали нападів в той час, коли вони розслідували справи, пов'язані з корупцією на регіональному рівні. І, нарешті, вбивці журналістів так і залишаються безкарними, - я маю на увазі тих, хто винний у загибелі Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова".
В Росії велика численність нападів – 18 журналістів стали жертвами насильства. Особливо незахищеними виявляються журналісти в провінції, які розслідують справи з корупції представників місцевої влади.
З 1995 року у світі не вбивали ще стільки журналістів як у 2003-му
Конфлікт в Іраку забрав життя 14 репортерів та їх асистентів за 2003 рік, понад 15 осіб отримали поранення, під час та після війни. Армія США відповідальна за смерть щонайменш 5 журналістів, але жодного разу не було проведено серйозного розслідування.
На другому місті після Іраку по небезпечності для життя стали Філіппіни: за останній рік було вбито 7 журналістів, які писали про корупцію та мафію. На Палестинських територіях ізраїльські військові вбили 2 телеоператорів. На сьогодні жодної санкції не було вжито проти винних.
В Колумбії, де громадянська війна розриває країну на шматки вже понад 40 років, вбили 4 журналістів, які писали про корупцію серед депутатів парламенту, та їх зв’язки з бойовиками. Між іншим, Репортери зазначають, що ситуація в Латинській Америці залишається скоріше на стаціонарному рівні. За винятком Куби, де режим Кастро закручував гайки, скориставшись тим, що усі погляди світової спільноти направлені на Ірак. 27 провідних журналістів острова в березні було заарештовано та засуджено на строки від 14 до 27 років ув’язнення.
Все більше журналістів за гратами
Рекордної цифри в 2003 році досягла кількість журналістів за гратами та випадків застосування цензури. Свобода преси постійно зазнає дефіциту з 2001 року, після теракту 11 вересня в Нью-Йорку численні країни приймають антитерористичні закони, які йдуть всупереч свободі слова.
На 1 січня 2004-го року щонайменше 124 журналіста в світі потрапили за грати через свою професійну діяльність та свої погляди. З 2001 року кількість ув’язнених журналістів постійно зростає: 489 – в 2001 році, 692 – в 2002 році, 766 – в 2003 році. Країни, де журналістів кидають до тюрми найчастіше – Куба(30), Бірма(17), Ерітрея(14), Іран (11).
В Азії найгіршою країною за кількістю журналістів за гратами є Бірма. Спортивний журналіст був зарештований в 2003 році та засуджений до смертної кари. Експерт ООН, який відвідав в’язницю Інсейн в Рангуні, заявив, що бірманські тюрми це справжнє “пекло”. В Африці найбільшою країною-в’язницею є Ерітрея, 14 журналістів перебувають за гратами, але немає жодної інформації про ув’язнених, про умови, в яких вони утримуються.
В Ірані правосуддя відправляє за грати без обмежень, особливо тих, хто працює на пресу, яка виступає за реформи в країні. 50 журналістів були заарештовані ще до кінця року. Більшість засуджено на закритих процесах.
В Росії вперше з 1991 року, коли розпався РСРС, один журналіст був засуджений на рік робот у виправній колонії за звинуваченням у наклепі. Особливо важким рік 2003 став для журналістів Беларусії, де троє відбувають строк за “образу президента”. В Казахстані та Узбекистані двоє журналістів та захисників свободи слова потрапили до в’язниці, або стали жертвами переслідувань з боку влади.
Також у звіті особливу увагу приділено побоюванням щодо ситуації в Італії, де прем'єр-міністр Сильвіо Берлусконі володіє значною частиною медіа-ринку.
Цензура душить все сильніше
2003 рік цензури в світі стає все більше. Першим чином страждає від цензури Азія, особливо Китай. Влада закриває видання, що мають дефіцит. Не можна писати на деякі теми: дисиденство, корупція, епідемія САРС та СНІД тощо. В Бірмі ніхто не наважився згадати навіть банківську кризу, що трапилася в країні. Зріст цензури спостерігається й на африканському континенті.
В країнах колишнього СРСР найбільше репресій констатують в Туркменістані. Президент Ніязов встановив абсолютну цензуру. В Беларусії Олександр Лукашенко зупинив випуск 10 незалежних газет та заборонив працювати на території країни журналістам російського телеканалу НТВ.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
imi,org,ua/?id=read&n=2274&yy=2004">www,imi,org,ua
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ










