Майже рік тому "плани дій" для журналістів стали предметом розгляду парламентських слухань, де їх було названо формою цензури, та жорсткої критики з боку ПАРЄ та інших європейських інституцій.

Але "темник" не зник, просто значно еволюціонував за формою. Від жорстких вимог перейшли до більш лояльних "тема важлива і актуальна", "прохання широко коментувати" тощо.

Ось і вчора у розпорядженні УП опинився один цікавий документ за підписом керівника Головного управління інформаційної політики Васильєва. Короткого листа адресовано "прес-секретарям, керівникам прес-служб, начальникам відділів з питань взаємодії зі ЗMІ та зв'язків з громадськістю обласних, Севастопольської міської держадміністрації, голові Комітету з інформації Ради міністрів АР Крим".

Впадає в око, що в перелік адресатів не потрапила Київська міська державна адміністрація. Вочевидь, і в цьому питанні столична влада має "особливий статус". Щоправда, "регулюється" він у даному випадку не законом, а, скоріше, особистістю міського голови. Припускаємо, Омельченко за подібні "розсилки" міг би й сам "послати"…

Але все-таки про суть документа. Тест його дуже лаконічний, тож можна процитувати його без купюр: "Шановні колеги! До Вашої уваги надсилаються опубліковані 3 грудня газетою "Дипломатический мир" статті "Азаров: тіньовий сектор відступає, внутрішні інвестиції в економіку зросли вдвічі" і "Якби "міністром правди" став Порошенко ... ", в яких висвітлюються важливі та актуальні внутрішньополітичні питання". Далі ідуть власне обидві вищеназвані статті.

Що цікаво, статті, які було опубліковано газетою "Дипломатический мир", долучено в розсилці як мовою оригіналу, так і в перекладі українською. Що само по собі дивно, чи не так? Ні, вболівання чиновників за поширення української мови лише похвал достойне. Особливо, якщо це стосується діловодства державних органів. Але ж стаття вийшла російською? Ніхто ж не сумніватиметься, що російською у нас володіють усі чиновники без винятку – від Львова до Донецька? А тому управління пана Васильєва могло б не завдавати собі зайвого клопоту, перекладаючи тексти. Звичайно, за умови, що ці статті було розіслано лише "до уваги", для ознайомлення.

Чим повинен займатися консультативно-дорадчий чи інший допоміжний орган при президентові України, яким (і тільки яким!), згідно з Конституцією, може бути АП? Та, мабуть же, обслуговувати діяльність президента у здійсненні ним своїх повноважень. Це, знову ж таки, за Конституцією.

Натомість "перекладачі" з президентської канцелярії загострюють увагу відповідальних в регіонах за зв"язки із мас-медіа на інтерв"ю першого віце-прем"єра Азарова та… розшифровці підслуханої розмови народного депутата Порошенка з керівником інформаційної служби "5 каналу".

І коли поширення управлінням інформаційної політики АП інтерв"ю другої людини в уряді ще можна якось виправдати (кореспондент запитує про ВТО, ЄБРР, відносини Кабінету міністрів з АП та СДПУ(О)) – хоч і це є не чим іншим як "ориентировкой" на "правильну" точку зору, - то з приводу "Порошенко-мінігейту" тільки й можна знизати плечима до АП – а вам-то що до того? Успіх у читачів бульварної преси підтверджує: скандал – це, справді, саме те, що потрібно більшості публіки. А ще секс і кримінал.

Після плівок майора Мельниченка це вже другий "телефонний перехват". УП не поінформована, чи підслухану на початку минулого року телефонну розмову між Віктором Ющенком і Олександром Омельченком з приводу інспірування відставки Віктора Медведчука з посади першого віце-спікера АП також розсилала по областях "до уваги". Але на "1+1", в усякому разі, аудіо "крутили" як минулого, так і цього разу (торік було й на Інтері, то ж ми могли чергову "свіжу серію" на цьому каналі просто пропустити).

УП не збирається зараз захищати чи нападати на Порошенка. Врешті, факт "вправляння мізків" по телефону службі інформації "5 каналу" так і залишився неспростованим з його боку. Як і факт та зміст згадуваної розмови Ющенка з Омельченком з боку лідера "НУ" (більше того, Сан Санич визнав, що голос – його).

В контексті інформаційної війни за дискредитацію Ющенка та його оточення логічним й закономірним є оприлюднення запису політичними противниками в "своїх" засобах масової інформації, хоча б і на тому ж "1+1".

Питання в іншому – до чого тут адміністрація президента? Безперечно, будь-який чиновник в АП чи облдержадміністрації має повне право, як і будь-яка людина, цікавитися сексом, криміналом та політичними скандалами. Але як ознайомлення з цією інформацією допомагає у "здійсненні своїх повноважень" президенту України? Адже лист не приватний, а на "фірмовому" бланку адміністрації… Головне управління інформаційної політики адміністрації президента вкотре відмовило "Українській правді" прокоментувати появу нового "темника". Пан Васильєв принципово відмовляється кожного разу від будь-яких коментарів виданню.