Розмова з професором Томашем Гобанем-Клясем, керівником кафедри комунікації і суспільних ЗМІ Ягелонського університету.

- Весняне мовлення ряснітиме програмами, які переступають межі етики, порушують табу. Сьогодні на Польсаті [Polsat] стартує «Момент правди», польська версія американського формату «Moment of Truth». Учасники, підключені до детектора брехні, відповідають на інтимні запитання – за гроші, у присутності найближчих.

-  У Штатах такі програми визначаються як сміттєві (trash ТV), а їх символом став «The Jerry Springer Show», в якому люди розкривалися, як тільки можуть. У «Moment of Truth» ідуть далі. До інтимних звірень додано їхню перевірку через варіограф і фінансову винагороду. Тобто ми були над прірвою, а зараз ми робимо крок уперед. Чому? Бо такою є логіка ЗМІ, які женуться за популярністю. Вже у XIX ст. преса епатувала кров’ю, але секс був табу. Лише кіно поступово розширило показ інтимних сцен, це відбувалося за участю акторів і контролювалося цензурою. Коли телебачення відібрало в кіно сімейну аудиторію, кіно стало сміливішим, зате телебачення – пуританським. Однак поступово воно запровадило формат звірянь у ток-шоу, де цінувалась так звана щирість. «Момент правди» ж є екстремальним продовженням тенденції стирання меж між приватністю і публічною сферою, впровадження суспільного ексгібіціонізму.

- В Америці рекордні випуски оглядали 23 мільйони осіб. Учасники зізнавалися у зрадах, безсоромних вчинках і злочинах, на очах глядачів розпадалися стосунки між людьми. Чи в Польщі можна очікувати подібних сенсацій?

- Не думаю. У нас є інша традиція. Надалі не вміємо говорити про інтимні справи, особливо про секс, отже програма буде сильно регульована каналом. Відомо, що немає нічого більш контрольованого, аніж «спонтанна телевізійна програма». Але почекаймо на другий, третій випуски, там вже напевно буде американська свобода.

- Учасники дуже ризикують, хоча, може, не до кінця розуміють це. Чи зруйнована рівновага свідомості між режисером і учасником програми?

- Очевидно, що режисер визначає правила. Люди, які зголошуються до цієї програми, хочуть вирватися з анонімності – Марцінкевич [колишній популярний прем’єр] дав нам приклад, як ми маємо показуватися. З банальної справи чоловіка, який кинув дружину і знайшов собі молодшу дівчину, зробили теленовелу. Отже, коли хтось розкриє, що – як у пісні Перфекту – «з автобусом арабів зрадила його», то стане в центрі уваги, його покажуть у таблоїдах тощо.

Хітом, напевно, буде розкриття подружніх зрад. Більших емоцій не очікую. Польська психологія в інтимній сфері є простішою від американської. Нас життя не пестило, можна сказати, що живемо в перманентній кризі, яка переривається періодами невеликої стабілізації. Це не сприяє психологічній чутливості, тому будуть жертви надмірної щирості. Особи, які виступають у «Моменті правди», не розуміють, що за виграні гроші чи популярність можуть заплатити більшу ціну, ніж думають.

- TVN покаже «Спіймай злодія». Базовану на форматі BBC програму про те, як легко вдертися до нашого житла, вестимуть два зеки. Колись потрібно було кільканадцять років кар’єри, щоб стати зіркою телебачення, зараз – кільканадцять років відсидки.

- Я був би тут стриманим в оцінках. Що ж, про сексуальне життя і запобігання небажаним вагітностям повинні говорити радше розлучені чи навіть колишні проститутки. Подібно із колишніми злодієм і поліцейським – перший має безперечний статус експерта: знає, як це робиться. А ті, що їх показують у програмі, вже відсиділи своє. Крім того, не навчатимуть, як ефективно вламуватимуться, передача має ігровий характер. Натомість, гіршим наслідком може бути посилення тривоги, що й мене можуть обікрасти, адже вже нині поляки тремтять від страху у своїх будинках. Коли ми побачимо, як легко нас обчистити, то ми станемо запасатися сигналізацією нових поколінь, ротвейлерами тощо.

- Чи це нормально, щоби зеки виступали на телебаченні і їм світив статус зірки? Є ризик, що за хвилю хтось піде на крок далі і багаторазові вбивці будуть нас навчати, як не стати вбитим.

- ЗМІ мають потребу в ідолах, ними можуть бути добрі люди, як Мати Тереза, але можуть і надзлочинці, як Осама бен Ладен. Упродовж кількох тижнів після атаки на World Trade Center тижневик «Тіmе» на обкладинці аж п’ять разів показав Осаму, а Буша – один раз. Зроблено з Осами медійну зірку, отже, і злодій може бути зіркою. Натомість існує так званий copycat effect, тобто ефект наслідування. У програмі «Спіймай злодія» колишні зеки вчитимуть нас передбачливості. Аби не такої, як не спійматися.

- Все це тому, що все тяжче з провокаціями у ЗМІ?

- Конкуренція така велика, що аби пробитися, потрібно застосувати магніт. А що людей привертає? Злочин, секс, скандал. Після певного часу їх показ набридає, отже, шукають щораз новішої формули на ті самі мотиви.

- Куди ж прямує телевізійна розвага?

- До пересичення і нудоти. Так було з «Big Brother». Перший випуск нас інтригував, далі оглядали осіб, наживо вийнятих із серіалу «Kiepscy» [Świat według Kiepskich – «Світ за Кепськими», польський серіал, що йде на Польсаті з 1999 року (режисер до 2008 року – таджик Окіл Хамідов). – Z]. Проблема в тому, що ми виховані на культі безперервних нових вражень. Фінансова криза частково випливає із захланності та хтивості всіх, не тільки банків. Ми хотіли мати все відразу, в кредит, аж булька луснула. Так само станеться з розвагою – як писав Постман [Neil Postman – відомий американський філософ, медіатеоретик і культуролог. – Z], «розважимося на смерть» [мається на увазі його книга «Amusing Ourselves to Death: Public Discourse in the Age of Show Business» (1985). – Z]. Але, може, раніше все виправиться.

Що ж іще можна придумати? Безперервно переступають межі доброго смаку. Була вже програма «Jackass» [«Осел» – американський серіал, що йшов на MTV у 2000-2002 рр. – Z], де з’їдають щось бридотне, – не можливо було це оглядати без рвотного рефлексу. У сфері наготи за сто останніх років ми дійшли до межі. У вікторіанські часи пристойність закінчувалася показом кісточки. Потім показують коліно. Сьогодні деякі зірки відомі тим, що не носять білизни. Це охоче демонструється в таблоїдах, і – почекаймо, і дочекаємося – на телебаченні. Оскільки це прийом т.зв. lans [від lansować – просувати когось/щось. – Z], то перси будуть випадково випадати навіть при прогнозі погоди. Нічого шокуючого, на стародавньому Кріті всі дами відкривали бюст публічно. Отже, і це може нікого не зворушувати, як у африканській савані. Однак поки що оголення є вульгарною культурою. У цих програмах воно служить тільки для підглядання. Телебачення на рівні пивного саду, де домінують прості теми. Мистецтво, культура і етика не дуже мають що тут сказати.

- Це кінець епохи норм і моральності у ЗМІ?

- Бачу кризу традиційних формул ЗМІ. Щоб здобути глядача, навіть новини повинні бути розвагою. Із 25 хвилин вечірнього сервісу 10 хвилин займають так звані тверді новини, а решту – це так звані життєві історії – аварії, побита дитина, кримінальна хроніка і скандали. Навіть політика мусить бути привабливою. Власне кажучи, існує вже тільки телевізійна політика. Депутати знають, що новини є видом ток-шоу, тому почали «говорити Палікотом» [Janusz Palikot – польський політик, бізнесмен, депутат сейму, відомий екстравагантністю, вульгарністю і скандалами. – Z]. Внаслідок цього інтелігентніші глядачі втікають до інтернету, де краще можна дізнатися, що діється.

- На ТV 4 починається базований на комп’ютерній грі формат «Hole in the Wall» [«Дірка в стіні», оригінальна назва – «Стіна мозку», відомий також як «Тетріс людьми». – Z], де учасники скачуть на стіну, вигинаючи тіло так, щоб уміститися у вирізану дірку. Програма била рекорди популярності, зокрема в Японії і Росії [«Стенка на стенку»]. Що збуджує людей при огляданні чогось такого?

- Цю програму базовано на японському форматі. Вирізані отвори мають вигляд букв, які, як відомо, є зовсім іншими, ніж наші. Тому перебіг має забавний вигляд, це неначе акробатична вправа на рівні хіп-хопу. Там вимагається велика гнучкість тіла, що не дивує в країнах, де виникло багато мистецтв боротьби. Я колись мешкав у Азії, там люди мають трохи іншу рухово-естетично-ігрову чутливість.

- Колись люди сміялися з фріків [від англ. freak – особа з дивною поведінкою. – Z] або з того, що хтось послизнувся на шкірці банана. Чи не є це поверненням до примітивної розваги?

- Може, це також ознака передчуття кризи? Нас повинна вражати популярність танцювальних програм. У тяжкі часи люди шукають безтурботної розваги. Тому, може, повертається гумор родом із німого кіно? Від програми «Hole in the Wall» ніхто не очікуватиме серйозності та контраверсійності: ет, циркова забава.

- Вона така абсурдна, що перевершити її може хіба тільки «Стань приятелькою Періс Хілтон» на МТV. Ми дійшли до вершини безглуздя?

- Ні, це МТV заблукало. Коли музика мігрує до інтернету, канал шукає формул родом із «Big Brother».

- Після потопу програм «зірки танцюють і співають» з’явилася формула «зірки хворіють». У програмі «Алея зірок на L4» на TVP Info відомі люди розповідають про свої хвороби, а лікарі детально пояснюють їх перебіг. Рухаємося на ще одній грані?

- Це вияв культури підглядання і її відповідник – культури оголення. Зірки знають, що без популярності не існуватимуть як люди успіху. Навіть публічне телебачення безцеремонно бере участь у культурі оголення, а як фіговий листок має нішевий канал TVP Kultura [державний канал «Культура»], що заповнює ефір переважно з архіву і розмовами про культуру. Цей канал не пропагується, бо ніхто в цьому не зацікавлений. Яку користь матиме «Jedynka» [= TVP1 – перший державний канал. – Z], коли глядачі перекинуться на канал «Культура»? Впадуть популярність і надходження з реклам. Отже, TVP Kultura – це тільки данина, сплачена розумникам. Місія місією [йдеться про місійність TVP Kultura. – Z], але якщо дитя неулюблене - найкраще вихлюпнути його разом із водою за найближчої нагоди.

- Тимчасом на комерційних каналах популярністю користуються ті ж програми побачень, в яких партнера вибирають за попереднім вивірянням його одягу, білизни, розмов із екс-нареченими тощо.

- Раніше ми були більш зрозумілими. Було відомо, чого очікувати від іншої особи. Тепер ми живемо у плинній сучасності, анонімності, де кожну людину потрібно суспільно обнюхувати. Як в інтернеті: коли хтось представляється чарівним підлітком - ми з’ясовуємо, чи не є він часом старим паскудником. Згадані програми є формою такої перевірки. Як відкрити справжню ідентичність особи? Заглядаємо, чи цей годинник є справжнім «Ролексом». Живемо ж у світі підробок. Стежимо. Ці програми популярні, бо показують, як не бути наївним.

- Дивимося, власне кажучи, лише чужі формати. Це неминучий ефект відкритості до світу?

- Ці чужі формати змінюють нас, вчимося говорити про інтимність, перемагаємо польське табу. Колись Бой-Желенський писав, що у Польщі розмова на ці теми ведеться під столом. Зараз все має бути голосно і явно, як на виделці. Однак наше життя вимагає інтимності. Тому надалі в помешканнях ванни мають двері, хоча ж у сім’ї нічого не має бути прихованим. Це проблема смаку, як сказав би Герберт [Zbigniew Herbert]. У медійній родині його, однак, уже бракує.