Євген Кисельов: Традиційне телебачення вмирає для середнього класу. Частина ІІ
Про цифрове телебачення, про перспективи ІНТЕРНЕТ-ТБ читайте в другій частині інтерв'ю з головним редактором телеканалу TVI – Євгенієм Кисельовим.
Першу частину інтерв'ю читайте тут.
- Як ви гадаєте, що зміниться у зв'язку з переходом телеканалів на цифровий формат?
- Буде більше каналів, відповідно більше вузькоспеціалізованих каналів. Цифрове телебачення вже існує. Телебачення, яке отримують підписники супутникових систем, воно вже йде в цифрі. Вже можна мати, за бажання, сотні каналів у себе вдома, і вони в основному вузькоспеціалізовані. Мається на увазі, що загальнодоступне безкоштовне телебачення стане цифровим, ну ось удома у людей з розетки, вони отримуватимуть не 10-20-30 каналів, як зараз. Я зараз в моїй київській квартирі від колективного соціального кабельного пакету отримую, здається, 30 каналів. Колись буде 300, і вони будуть вузькоспеціалізованими. Але якщо і далі буде такий спад на ринку, то цим сотням каналів просто не буде звідки взятися.
- Наскільки розвиватиметься Інтернет-телебачення? Останній рік подібні проекти активно обговорювалися, але їх перспектива була дуже розмита. В Росії вже існує такий проект під назвою – телебачення майбутнього. Як швидко в Україні можуть з'явитися подібні проекти?
- Дивлячись що ви маєте на увазі під телебаченням. Це телебачення, створене спеціально для Інтернету, чи телебачення, що використовують Інтернет, як засіб доставки?
- Другий варіант.
- Складне питання. Не готовий на нього відповісти. Я не дуже вірю в перспективи телебачення, яке транслює в Інтернеті. Інтернет це інше середовище, інша культура. Це інший глядач, інший спосіб сприйняття. Я не уявляю людини, яка звикла використовувати Інтернет, у тому числі і як засіб спілкування із зовнішнім світом, яка щось читає у форумах, звикла вести блог, яка звикла переглядати величезну кількість інтернет-ресурсів, що вона тупо сидітиме перед екраном свого комп'ютера і дивитиметься якесь мило. Я вірю тільки в те, що Інтернет - засіб доставки, але всерівно спеціально спакетованого продукту, який зроблений з розрахунком на інтернет-аудиторію. Але з іншого боку, дивіться, на скільки зараз це стає поширеним.
- На 4% в рік збільшується інтернет-аудиторія.
- Ні, я не про це хочу сказати. Ви погляньте, зараз, буквально за останній рік, багато інтернет-ресурсів, що існують в російській мережі, почали виробляти спеціальний відео-продукт, відеоблоги. Крім того, дуже активно розвивається російський варіант yotube, де можна знайти, що завгодно. Це особливо актуально у зв'язку з тією інформаційною політикою, яку проводять російські телеканали, тобто події, про які вони не розповідають, не хочуть висвітлювати, на зразок страйків, акцій протесту, всі картинки легко знайти в інтернеті.
До речі, чим жорсткіше намагатимуться російські державні канали проводити політику інформаційного замовчування тих новин, які політично не бажані чинною російською владою, тим більше буде зацікавленості в інтернет-аудиторії до інформаційного продукту. Ось в новини в інтернеті я вірю. Можливо, є сенс в комбінованому інформаційному ресурсі.
- В Україні насправді дуже популярні сайти з відеосюжетами. У нас створена Школа цифрового майбутнього і в принципі це стимулює медіаринок у цьому напрямі і таким чином створює аудиторію, яка в майбутньому і стане аудиторією інтернет-телебачення. Крім того, телебачення в сучасному своєму вигляді не відповідає смакам доволі великої частини аудиторії. Люди, які зараз відносять себе до середнього класу, не дивитимуться мило, яке йде на центральних каналах. В принципі навіть часу на це немає.
- Я допускаю значний інтерес аудиторії до якихось конкретних форматів. Наприклад, інформаційних, новинних, інформаційно-аналітичних, до якихось серйозних і глибоких коментарів. Але цілий канал – ось у це я не вірю. Це ж і гроші, врешті-решт, чималі кошти, а в інтернеті немає таких грошей.
- Та ні, на ІНТЕРНЕТ-ТБ не потрібно таких грошей, як на телебачення в класичному варіанті. Немає витрат на купівлю частот, оплату і утримання величезних студій і т. д.
- Ну, це треба сідати і рахувати. Зрозуміло, що традиційне телебачення – це жанр вмираючий. Вмираючий для середнього класу, передусім. Це легко простежується за останні десять років. Те, що я говорю, в деякому розумінні стосується минулої епохи в Росії. І частково України, де останніми роками життя теж було не голодне, в усякому разі, судячи з тієї кількості шикарних авто, які з'явилися на вулицях Києва за останні декілька років, модних магазинів, ресторанів, зухвало одягнених людей.
Так ось, років 10-15 тому телебачення, безумовно, було важливим засобом для проведення часу середнього класу, який тільки-тільки перші кроки робив. Не було кінотеатрів, не було цивілізованого відеоринку, не було тих способів розваг, які існують зараз. Список країн, в які зараз можна поїхати без візи, налічує майже сотню. З'явилися кінотеатри. Якось почав підніматися вітчизняний кінематограф, я не говорю вже про такі банальні речі, як ресторани, кафе, спортзали, ковзанки, життя стало значно багатшим і різноманітнішим.
Коли 15 років тому створювалося НТВ, була абсолютно інша епоха. Ми тоді могли показувати будь-яке кіно, аби картинка була хороша, дзвінка, якісний переклад і люди були готові дивитися «Кіно не для всіх»: можна було 8 Ѕ Феліні в прайм-тайм пустити і отримати чудові рейтинги. А зараз телевізор дивляться в основному люди, які собі не можуть багато дозволити. І ось ще до всякої кризи через це почала змінюватися структура реклами. Рекламодавці, відчувши, що змінюється соціо-демографічна частина аудиторії, вже почали продавати рекламу іншого ґатунку. Скоротилася кількість рекламних грошей від реклами дорогих товарів і послуг тривалого користування. І ця тенденція неминуча, тому що невгамовний глядач іде в інші ніші. Але при цьому телебачення, звичайно ж, залишиться, тому що це якесь дійство, яке однак приємне. Звичайно ж, воно теж змінюватиметься.
- Якесь нове форматування зможе повернути середній клас?
Ну, напевно, адже бувають програми, які середній клас дивиться. Я впевнений, що якби в Росії відродилася незалежна політична журналістика, то програми в цьому жанрі, особливо під час кризи, коли виникає величезна кількість запитань, на яких немає відповіді, були б дуже затребувані. Їх просто немає. Думаю, що і тут в Україні поява якісно нових програм такого формату викликала б чималий інтерес. Хоча, безумовно, всадити середній клас з ранку до вечора дивитися телеканал – неможливо. Якісь нові формати – ймовірні, але вони працюють недовго.
- Нещодавно, під час прес-конференції Президента журналіст одного з видань озвучив найпопулярніше питання серед інтернет-аудиторії, яке звучало приблизно так: «Пане Президенте, скільки грошей вам потрібно заплатити, щоб ви, разом зі всіма вашими міністрами і депутатами виїхали з цієї країни і не заважали їй розвиватися?». Ви б віднесли цю ситуацію до досягнень української влади чи провалу її політики?
- Ви знаєте, я не в захваті від цього питання, я б за нього не проголосував. Поставити питання, по суті, безглузде і хамське невелике досягнення. Розумієте, я приїхав сюди з Росії, де при владі перебуває дуже популярний в Україні Володимир Путін, а мені особисто від нього хочеться блювати. Розумієте, хочу вас запевнити, що для мільйонів людей у нашій країні присутність такого президента є образою патріотичного відчуття, тому що Росія і російський народ заслуговують іншого лідера.
- А як же народні маси, які майже одноголосно за нього голосують?
- Народні маси, тупі, ледачі і недоумкуваті, - я не пам'ятаю, хто це сказав, здається, Валерія Іллівна Новодворська, здається, вона теж когось цитувала. Розумієте, дуже багато людей до влади приводили народні маси. Гітлера теж вибрав народ. А якщо говорити про рейтинг Сталіна або Брежнєва, я думаю, що він був такий же надхмарний, як і у Володимира Володимировича Путіна. Це я тому говорю, що якими б поганими у вас не були політики, все одно вони кращі, ніж наші російські. Хоч би тому, що вони вимушені вести публічний діалог один з одним, у тому числі і за допомогою телебачення.
- До речі, ви ще не робите свою програму на TVI?
- Роблю.
- І коли вона з'явитися в ефірі?
- Сподіваюся в середині січня.
Фото: «ПіК України»
Ірина Шуст, «ПіК України»
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Ірина Шуст, «ПіК України»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
15.06.2010 17:49
Если Левочкин будет еженедельно совещаться с руководителями СМИ, я первый скажу: «Ребята, приехали!»
Ольга Василевская, «Дело»
9 535
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ