- Головне - бути. А не щоб об тебе витирали ноги або перетворювали на ручного пса. Насправді, багато друзів, які вчили політичні науки на Заході, давно змінили професію в Україні, бо сказали: наука тут безсила - те, що ми вивчили, не має нічого спільного з тим, що в Україні називається політикою. Багато хто не витримує шантажу, у який перетворюється політична журналістика для самого журналіста. Одних залякують, інших вбивають, а потім «космоси» їм пам'ятники ставлять. А тепер ще один важіль впливу з'явився - звільнення під прапором кризи.

- Як Ви вважаєте, наскільки розвиненим в Україні є громадянське суспільство?

- Пам'ятаєте анекдот, де хворий запитує у лікаря: Дохторе, а я жити буду? А лікар відповідає: А смисл? Якщо в акції непокори немає іншого змісту, крім ненависті, то й буде, як у Греції. Попалили, потрощили, а тепер можна розповзтися по барах і набухатися. А смисл? Для бунту потрібні не лише буйні, а й кінцева мета, яка має змінити ситуацію кардинально на краще. А зуб за зуб, око за око - це суспільний тупик.

- Вы по жизни такой ироничный человек или только в программе «5 копеек»?

- Як і кожна людина, якій довелося зустрітися із подвигом Стельмаха, через віконечко обмінного пункту, коли обмінював бакси або слухав тираду переляканої блондинки, яка на прохання - продати 20 доларів, кричала: «Запрещено!». Дружина постійно нагадує, щоб не витрачав гроші на дурниці. Це, напевно, теж пов'язано з кризою. А оскільки я й до кризи не зависав у гламурних гадюшниках, де за понтову чашку чаю треба викласти 200 гривень і зробити замовлення на 100-200 доларів, щоб бути «как все и не ударить мордой в негламурную грязь», то мені легше вести сімейну бухгалтерію і в час кризи. 

- У дівчат є бейбі-тест: вони попісяють і дізнаються, чи не завагітніли. А я маю колекцію срібних перстенів із різних епох та країн. І коли в перші хвилини розмови із незнайомцем бачу, що його цікавить, чому я не маю вигляд, як усі, але він не чує суті нашої розмови, то цей тест мигає мені червоною лямпочкою: нема сенсу втрачати життя на цю людину, яку цікавлять винятково зовнішні примабаси, а не зміст речей. Таким чином я економлю час на цікавих людей - життя ж таке коротке. А оскільки перстені мені його рятують, то, напевно, це талісмани. 

- Я і так маю в запасі ще два вибори: музикант і біохімік. Може, за одним із цих дипломів вдалося б вчепитися зубами у сідниці кризи. А якщо ні, то можна зайнятися сільким господарством, наприклад, гнати фруктову самогонку (ракію). У нас у найглибшу кризу всеодно всі бухають. А от крім горілки і смердючої самогонки ніхто кризовим громадянам не пропонує: вишнівку, сливовицю та інші слов'янські ракії. А у вільний від виноробства та ягідництва час можна було б на півставки влаштуватися кілером по найму. Але принциповим - нікого, хто хоть ледь-ледь кращий за Дмитра Табачника, навіть пальцем не образити. 

- Цього року ми вже з Божою допомогою і чудом встигли видати два альбоми «Вибране народом» та «Кримінальні сонети». Як тільки за німецькою лінією горизонту з'явиться величне тіло Юрія Андруховича, ми продовжимо творити нові пісні, де все ще живий класик буде вокалістом разом із Міськом. І ось це все ми видамо у вигляді нового альбому. Оптимістичний прогноз - весна-2009. Але якщо вони обвалять ВВП, то тоді ми їм на зло видамо CD десь під кінець літа. 

- Мої улюблені політики: пан Журавко - він найкраще длубається в носі і не комплексує; Тетяна Засуха - за жіночість... Хіт-парад цієї політичної кунсткамери я можу продовжувати до останнього імені в партсписку, бо усі вони - діти Божі і вільні, тому що Боже вільні - ми мусимо їх любити. Анна Герман (та, що співачка): «Мы - эхо! Мы нежное эхо друг друга!» 

- Дякую, що періодично дивитесь «5 копійок». Якби мали змогу дивитися регулярно, то змінили би свою думку: оскільки у «5 копійках» гості «грають» (сношают) Секретаріат із Президентом, то за німецькими порностандартами це точно хард-порно і груповий секс. І нічого не міняється: політикам приємно усе звести до балоги і копати його ногами, а в секретаріаті робити вигляд, що це не про них щойно в телевізорі говорили. І жодних обмежень, крім етичних і правил прямого ефіру. То, можливо, ваше зауваження не так до моєї програми, а колегам я передам ваш заклик президента і секретаріат – «жеще, жеще, жеще!!!». 

- Привіт, Дмитро. Шкода, що не має вашого гурту «Вєдо» - це також бездарна політика, яка змушує такі талановиті групи, як ваша, розпадатися, кидати музику і йти виживати. Політичною журналістикою я почав займатися з 1992 року, а музикою - з 1991. Так що, як бачиш, усе розвивалося гармонійно і одночасно. Ми нерідко виступаємо в містах Сходу і Півдня - там фантастичні люди, позбавлені всього того політичного шлейфу, який на них навішали політики. То в Одесі, то в Херсоні - і все якось повз Миколаїв. Скажу хлопцям, щоб якось виправити цю ситуацію хоча б на весну-2009. Тримайтеся, хлопці. При першій нагоді повертайтесь до музики. Бо криза минуща, а музика - вічна. 

- Найбільший професіонал я у літньому відпочинку. Тут мені рівних нема!

- Ми запросили трьох людей - Романенка, який закликав погудіти, Олександра Палія, який говорить про Майдан-2, і Тетяну Монтян, яка завжди закликає до індивідуального протесту проти несправедливості. Тобто всі вони - носії протестної ідеї, а от методи, які вони пропонують, - абсолютно різні. І Монтян, і Палій категорично не сприйняли так званий маніфест середнього классу від Романенка: ідеї руйнування «их государства» та заклики до середнього класу до акцій «с применением насильства». Сам Романенко запізнився на прямий ефір. А коли він підсів до розмови, то відразу розпочав із обзивання Монтян і відвертого хамства. 

- Дякую за приємне запитання. Читаю всього Андруховича, Жадана, Любка Дереша, захоплююся останніми двома романами Тані Малярчук, суперпроза тепер іде від Софійки Андрухович, люблю короткі форми Прохаська і Криштопи, Світлани Поваляєвої. І зі страхом дивлюся на маленьку книжечку Кожелянка з оповіданнями, які вийшли вже після його смерті. Не насмілююся стерти його номер із мобільного і відкрити цю книжку. 

- Якби я мав рецепт, як за одне покоління з совєтських українофобів зробити хоча б нормальних людей, я вже не кажу про громадян чи патріотів. Знаю тільки одне правило - хочеш бути «нормальним українцем» - будь!