Два олені в різних напрямках. «Молодість-2008»: проект, прожект, прогноз, пропаганда?

3 Листопада 2008
25597
3 Листопада 2008
15:33

Два олені в різних напрямках. «Молодість-2008»: проект, прожект, прогноз, пропаганда?

25597
Кожен кінофестиваль — це «проект». На закритті 38-ї київської міжнародної кіно «Молодості» «проект» хизувався офіціозністю. Демонстрував свої творчі можливості (зокрема, й шоуменського штибу, коли до публіки звернувся сам Черновецький). «Проект» був сентиментальний, коли видав одразу два Гран-прі й відчайдушно пропагував «зрілість» своєї конкурсної програми. Іноді навіть аж занадто пропагував… Якщо взяти до уваги переможця «Кинотавра-2008» — фільм «Шультес».
Два олені в різних напрямках. «Молодість-2008»: проект, прожект, прогноз, пропаганда?
Призи на «Молодості» справді роздавали дуже грамотно. Та було від цього чомусь невесело. Усі «зв’язки» надто очевидні. Настрої й смаки фестивалю — теж. Надбудова серйозності в прагненні бути не просто міжнародним, а й відомим, трохи трансформувала український проект під назвою «Молодість» — вона несамовито прагнула подорослішати.
Кіно цього року дуже серйозне. Із заявкою на наймудріше прочитання світу. Похвальна амбіційність. Але на закритті фестиваль згадав і про своїх учасників 2005-го — бельгійське тріо мімів-режисерів, нагороджене того недалекого року за фільм «Айсберг». І ось на екрані нове вар’єте-шоу в стилі Жака Таті — «Румба».
 
Світла, ігрова історія — таких уже давно не було на конкурсі, таких не знімають нинішні дебютанти. Або не вибирають відбірники? І трохи дивною видається емблема «Молодості-2008» — барон Мюнхгаузен (роздрукований на всіх буклетах).
 
Утім, за оживлення його на екрані, за найфеєричніший показ усієї програми — шедевр Террі Гільяма «Пригоди барона Мюнхгаузена» — окрема подяка.
 
Чим же все-таки був «проект» «Молодість-2008», який дуже символічно ввійшов в історію двома скіфськими оленями Гран-прі?
 
Очевидно, що фестиваль розриває різнокаліберна діяльність — прямо протилежні програми і завдання. З одного боку, політична активність у презентації програми «Кіно проти тоталітаризму», ядром якої була критика Росії. Не витримавши надривного спічу документаліста Жана-Мішеля Каре («Система Путіна»), обурився кінокритик Олександр Рутковський, котрий кинув в обличчя вродливій літній західній продюсерші: «Shame on you!» («Посоромтеся!»), додавши, що дивився не кіно, а пропаганду, нехай і західну!
На іншому полюсі «Молодості» — спроба тусовочного руху навколо паралельного конкурсу гей-лесбі-фільмів Sunny bunny. Тема сексуальних меншин, яка давно втратила свою актуальність, а в Україні так і не встигла зародитися, нині розглядається крізь призму такого собі естетського візіонерства.
 
Як результат — приз повнометражному дебюту дочки Роберта Редфорда Еммі під назвою «Гітара», в якому героїня перед лицем смерті скандує гімн суспільству споживання — шмотки, чоловіки, жінки, гітара...
 
«Молодість-2008» намагалася стати мудрим учителем, організувавши кілька блискучих майстер-класів. На лекції продюсера Олександра Роднянського гостро постало питання не тільки мотивації молодих режисерів, а й кіноосвіти загалом, розуміння нинішніх реалій кінобізнесу, в яких, на жаль, тонуть наші студенти й випускники.
Традиційною виявилася синефільська ностальгія, куди ввійшли ретроспективи Жанни Моро і Адре Дельво.
 
Але конкурс...
 
Сам конкурс «зрізу» молодих кінематографістів був так само спокійним, як і ретроспективи. Ні запеклих суперечок, ні провокацій, ні беззаперечних відкриттів. Усе дуже знайоме. Багато разів переспіване. Як із найкращим цього року студентським фільмом «Голишево» — неймовірно талановитою і зворушливою, але зовсім не оригінальною історією всіма забутих у болгарському селі бабусь. Не так давно, пам’ятається, на «Молодості» перемагали феєричні російські «Старухи».
 
Проект «Молодість-2008» спокійно і без суперечок розійшовся в різних напрямках. Один призовий олень дістався іранській династії Мосхема Махмальбафа, чия молодша дочка
Хана привезла фільм «Будда вибухнув від сорому».
 
Інший вектор — дуже сильний російський кандидат «Шультес».
 
Величини нерівнозначні й протилежно віддалені. «Будда» — стандартне кіно для фестивалю. Дебютне кіно, але вже з ім’ям. Молоде кіно, але вже проблемне: узагальнюючий камершпіль — п’ятирічна мусульманка рветься до школи. Два-три гарні й сильні образи на кшталт фінального заклику «Помри, щоб стати вільною!» і абсолютна незалученість сучасного глядача в хороше іранське кіно.
 
І «Шультес» (режисер Бакур Бакурадзе), який ніяк не могли показати на фестивалі. Автори то відмовлялися від конкурсу, то під завісу з’являлися наче й не було нічого такого. «Шультес» виграв приз. Але міг би бути й єдиним його володарем. Фільм ніби відчуваєш на дотик, він неймовірно чіпкий і некомфортний — щоб забути його через тиждень після показу. Це фільм, чия фізична реальність розчавлює глядача — а надто нашого — катком. Безперечно, міцна робота, зовсім іншої вагової категорії, ніж інші дебютанти, видавалася на «Молодості» білою вороною — картиною із зовсім іншого фестивалю.
 
А як інакше бути «проекту» «Молодість-2008», котрий прагне зберегти атмосферу, студентський запал, «примножити» бренд і підняти статус національної події? В один віз впрягти коня і полохливу лань? Іноді достатньо й двох оленів.
 
Думка
 
Алла Демидова, актриса, член журі 38-го міжнародного кінофестивалю «Молодість»
 
— Мене на цьому фестивалі особливо вразили студентські роботи. Це перші їхні картини і зроблені вони винятково професійно. Наприклад, те ж таки «Голишево». Те, що це професійно, — гаразд, цього ми вже якось навчилися. Взагалі талант — це вибір. Лежать два камені. Але один ти вибираєш, і він стає твором мистецтва. А інший — ні. І в цьому фільмі... Він вибирає цих бабусь і передає через них якийсь наївний минулий час. Він ловить мить. І водночас демонструє такий наїв у сприйнятті життя.
 
Коли одну із цих бабусь довго кличуть, потім повідомляють, що хтось помер, і вона починає плакати, а тільки потім задається запитанням — а хто ж помер? Або наприкінці, коли вони розповідають казку і слухають її суто по-дитячому наївно... І потім — як це знято! Можна із цього села зробити просто руїни й бруд: нещасні забуті, нікому не потрібні вмираючі бабусі. А мені сподобався саме цей добрий погляд. Передати його дуже складно. Та й не властивий він нашій добі. А тут проявляється! Крім професіоналізму, є бачення світу. Зовсім інше, ніж те ж таки насильство на екрані. Хоча й про насильство сьогодні говорять цікаво.
 
Мені запам’яталася також короткометражка з Німеччини — «Диявольські образи». Абсолютна історія виникнення фашизму. У сюжеті троє хлопців. Перший кривдить другого. І тоді приятель другого провокує першого на сварку й сильно б’є кривдника. А той, кого скривдили, просто знімає все на телефон. Виникнення фашизму! Інтелігент не втручається. Він просто знімає. Спірною є художня якість самого фільму, але в цьому маленькому епізоді є чистий філософський погляд. І ці речі дуже підкуповують.
 
Ольга Клінгенберг, «Дзеркало тижня»
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Ольга Клінгенберг, «Дзеркало тижня»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
25597
Теги:
Читайте також
31.10.2009 12:46
Катерина Константинова, «Дзеркало тижня»
30 415
31.10.2008 09:51
Ольга Жук, «Україна молода»
28 876
31.10.2008 07:11
Николай Рашеев
25 992
29.10.2008 11:21
Олег Вергеліс, для журналу «Главред»
27 404
27.10.2008 18:14
Татьяна Селезнева, Главред
28 594
27.10.2008 15:00
Катерина Константинова, «Дзеркало тижня»
32 654
Коментарі
2
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Пилип з конопель
5862 дн. тому
Ключова фраза по Фрейду - "фестиваль розриває різнокаліберна діяльність — прямо протилежні програми і завдання" Так само авторку цього тексту розриває, як хомячка, намагання бути розумною журналісткою та красиво писати (втім, може красивою журналісткою та розумно писати?). В результаті ні фіга не виходить - у тексті нема жодного аргументованого висновку чи закінченої думки. Навіть найяскарвіший образ Рутковського - і той недомальований до кінця! Насправді у київської преси хвалити фестиваль "Молодість" - моветон, а лаяти - вже не знають як іше. Втомилися! А ось на що просто не здатні через пиху та зарозумілість - це на професійний аналіз. "Молодість" - не червінець, аби всім подобатися, має вади та заслуги, про це треба говорити вголос. Але потрібно, зрештою, мати головне: повагу до Андрія Халпахчі і його команди (бо хтось зміг краще за нього?) і повагу до власної професії.
зритель
5862 дн. тому
Оля, фестиваль уже несколько лет как в коме. И это, пожалуй, все, что о нем можно написать.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду