Система колективної безвідповідальності, що панує в інформаційному просторі України, передбачає формальні публічні обговорення вже прийнятих кулуарно документів в інтересах певних осіб або організацій. Це українське управлінське правило, на жаль, поки що не знає винятків. Тож якщо вас кличуть на колективне обговорення якогось доленосного рішення, одразу готуйтеся до того, що це рішення буде скероване персонально проти вас.

18 вересня 2008 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення демократично зібрала круглий стіл задля обговорення проекту Положення про порядок видачі, переоформлення та видачі дублікату ліцензії провайдера програмної послуги. Під час цього засідання за круглим столом усім запрошеним, а запрошеними виявились професійні об’єднання кабельних операторів – Спілка кабельного телебачення України, асоціація «Укртелемережа», ГО «Телекомунікаційна палта України», а також представники окремих дистрибуторів і ЗМІ, роздали проект нового положення. Той текст учасники круглого столу побачили тільки вдруге: вперше його вони одержали для вивчення лише надвечір попереднього дня – 17 вересня.

Кажучи шаховою термінологією, Нацрада одразу загнала кабельних операторів в нерівні умови цейтноту. У шахах це робиться, щоб змусити партнера помилитися. В один голос оператори кабельного телебачення з прикрістю констатували, що через такий поспіх Нацради у них не було змоги детально обговорити цей проект положення зі своїми колегами і відповідно одержати пропозиції від членів своїх професійних об’єднань. Тож учасники круглого столу йшли на важливу бесіду без узагальнених пропозицій і зауважень. Однак вистачило навіть такого короткого часу для ознайомлення з проектом, щоб переконатися, що пропоноване для громадського обговорення положення, м’яко кажучи, має суттєві недоліки – і очевидні, і приховані. За круглим столом про це сказали майже всі виступаючі. Зупинимося на деяких з них.

Так, у проекті запропоновано, так би мовити, тарифну сітку щодо визначення величини ліцензійного збору за видачу ліцензій: від 10 мінімальних заробітних плат до 100 мінімальних заробітних плат – залежно від кількості населення, що проживає в тому чи іншому населеному пункті. Але цей пункт суперечить Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», де вже врегульовано методику виззначення ліцензійних зборів.

Далі – більше. Проект вимагає надання правоустановчих документів від правовласника. Це змушувало б оператора кабельного телебачення витребовувати у правовласника статут, свідоцтво про державну реєстрацію та ряд інших правоустановчих документів, що не передбачено ані Законом України «Про телебачення і радіомовлення», ані іншими нормативними документами. На це заперечення операторів щодо надання правоустановчих документів чиновник відповіли, що «ми мали на увазі ліцензійні договори з правовласниками чи дистрибуторами». Постає закономірне питання: навіщо «мати щось на увазі», коли ліпше записати пряму норму, щоб оператори надавали копії ліцензійних договорів, завірені печаткою свого підприємства. Крім того, за круглим столом була озвучена пропозиція надавати копії ліцензійних договорів без фінансових умов, адже фінансові умови ніяк не стосуються видачі ліцензії і по своїй суті є комерційною таємницею кожного оператора. Проте ця пропозиція кабельників також залишилася без уваги з боку Нацради.

Що стосується поняття «адаптація», то Спілка кабельного телебачення України запропонувала надати точне визначення цьому терміну, щоб усі чітко і однаково розуміли що це таке. Та чиновники запропонували протизаконніший варіант: «А давайте взагалі не будемо вживати термін «адаптація», бо ми не можемо дати йому визначення». Це звучить майже як у новоприйнятому Законі щодо штрафів за порушення правил дорожнього руху: «Інспектор має право забрати водійське посвідчення за створення аварійної ситуації». А що таке «аварійна ситуація» – це визначить сам інспектор ДАІ! Про наслідки творчості інспекторів для водіїв здогадайтеся самі, адже під поняття «аварійна ситуація» можна підвести половину водіїв, котрі їздять дорогами України, в тому числі і професіоналів, які і не порушували ПДР, і не створювали таких ситуацій. Аналогічно відбуватимуться справи і з поняттями «адаптація» або «відповідно до вимог чинного законодавства». Якщо в Законі є якесь поняття, будьте ласкаві, дайте йому точне визначення, щоб ніхто потім не мав підстав вдаватися до власних трактувань і маніпуляцій.

Також представникам Нацради було вказано ще на один суттєвий недолік проекту положення: на необхідність подання договорів аж із третіми особами (щодо ліцензійних договорів оператора з правоволодарем чи дистрибутором). У такому випадку оператор буде зобов’язаний подати копію договору не тільки з тією особою, що передала відповідні права, але й договір, за яким ці права ця особа отримала. Немає жодного сумніву, що в такий спосіб знову заганяють оператора кабельного телебачення в глухий кут, як вовка за прапорці. Адже ніхто з третіх осіб ніколи не надасть такої інформації, тому що вона є конфіденційною!

Загалом на круглому столі прозвучало ще багато різних пропозицій, і представники як Нацрадди, так і професійних об’єднань дійшли спільної згоди щодо додаткової зустрічі та додаткового обговорення проекту положення. І така зустріч відбулася 23 вересня 2008 року. На цій зустрічі були присутні представники СКТУ, асоціації «Укртелемережа», деяких операторів і телекомунікаційної палати України. Вдалося напрацювати ряд доповнень і змін до проекту положення, які представники Нацради на чолі з її головою Віталієм Шевченком обіцяли врахувати. Цей проект положення з правками від операторів був переданий до Нацради.

А далі відбулося найнесподіваніше. Невідомим чином пропозиції кабельників трансформувалися в той проект, що зараз є на сайті Нацради (див. наприкінці). Мало того, що практично жодна пропозиція кабельних операторів не була врахована – на сайті з’явився проект з доданими Нацрадою правками, які не були узгоджені між нами за круглим столом. Наприклад, така майже безглузда: телеканал, що має супутникову ліцензію, повинен отримувати ліцензію провайдера програмної послуги! Звертаємося до власників супутникової ліцензії: читайте уважно вимоги п.1 розділу 1 проекту положення від чиновників Нацради – ви тепер будете зобов’язані викласти 500 мінімальних заробітних плат за ліцензію провайдера програмної послуги для одержання права мовлення по всій Україні.

Сьогодні ми маємо без відповіді найголовніше запитання: навіщо було збирати представників операторів кабельного телебачення, навіщо було пропонувати їм вносити зміни у проект положення, щоб потім грубо обманути всіх тих, хто, до речі, дає кошти в бюджет? Є дуже промовисте прислів’я, яке прийшло до нас ще з часів Римської імперії: «Війна королів зі своїм народом через збільшення податків завжди закінчувалася поразкою королів». Прислухайтесь до цих слів, панове чиновники з Нацради. Перечитайте уважно ще раз «Пропозиції робочої групи, що була створена на круглому столі 18 вересня 2008 року». Це публічні рекомендації, і Нацрада – відповідно до декларованих нею принципів діяльності – зобов’язана їх врахувати.

Ось цей текст наших пропозицій: «Робоча група у складі представників об’єднань суб’єктів господарювання, що надають програмні послуги, за результатами обговорення проекту Положення «Про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги», констатують наступне.

Учасники робочої групи вітають ініціативи Національної ради щодо спрощення системи ліцензування провайдерів програмної послуги шляхом прийняття Положення «Про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги», проект якого був представлений під час круглого столу від 18 вересня 2008 р., і підтримують його в цілому.

Також учасники робочої групи вважають, що застосування нового Положення можливе лише за умови суттєвого розширення переліку програм для формування провайдерами пропозиції абонентам.

Водночас, запропоноване Положення містить ряд положень, що, на думку учасників робочої групи, не повністю відповідає законодавству, тому робоча група пропонує внести деякі корективи до кінцевої редакції тексту Положення:

1. Доповнити розділ 1 пунктом «На виконання ст. 61, 62 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» для забезпечення захисту прав телеглядачів програми з обмеженим умовним доступом за індивідуальними запитом абонентів, які доступні для прийому на території України, цим Положенням не регулюються».

2. У пункті другому розділу другого третій абзац замінити «Копії документів, завірених печаткою підприємства, що підтверджують придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) придбаних програм».

3. Абзац перший пункту третього розділу другого викласти так: «Виклад принципів добору програм».

4. У цьому ж пункті у четвертому абзаці словосполучення «зазначення кількості …» вилучити.

5. Четвертий абзац пункту четвертого розділу другого словосполучення «…і які включено до переліку програм, що не потребують адаптації» вилучити.

6. Пункт четвертий розділу другого доповнити абзацом: « - зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення».

7. Пункт п’ятий розділу другого викласти в такій редакції: «Перелік програм, які необхідно привести відповідно до вимог законодавства, затверджуються рішенням Національної Рада з числа програм, правовласники яких не підпадають під юрисдикцію країни, що входить до Європейського Союзу, або країни, яка не ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення. Цей перелік переглядається Національною радою не рідше одного разу на місяць за поданням об’єднань суб’єктів господарювання, що надають програмні послуги».

8. Пункт сьомий розділу другого вилучити.

9. Пункт восьмий розділу другого вилучити.

10. У пункті третьому розділу третього замінити «оригінал ліцензії» на «копію ліцензії».

11. Третій абзац пункту четвертого розділу третього викласти так: «Документи, що додається до заяви, не відповідають вимогам розділу другого цього Положення».

12. У пункті дев’ятому розділу третього вилучити: «яка розглядатиметься відповідно до цього Положення».

13. У пункті чотирнадцятому розділу третього словосполучення «десятиденний термін» замінити на «термін, передбачений законодавством про захист прав споживачів».

14. У бланку ліцензії перелік програм універсальної програмної послуги не включати.

15. У тексті поняття «адаптація» замінити «… не потребують приведення до вимог законодавства України».

Минулого тижня на вимогу Нацради в усіх обласних центрах уже відбулися наради керівників організацій кабельного телебачення-провайдерів програмної послуги на тему: «Нові принципи ліцензування провайдерів програмної послуги, розроблені Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення”. Тож виходить, що ми заокруглюємося в обговореннях, панове чиновники, довкола гострих тем і додаємо роботи судовій системі?

Складається тверде переконання, що Нацрада останнім часом зумисне провокує операторів кабельного телебачення на загострення ситуації в телепросторі України. І фінансовим та бюрократичним тиском, і обмеженням права транслювати зарубіжні канали, переважно російські, Нацрада сприяє окремим монополістам в утвердженні їхніх монопольних позицій на українському ринку кабельного телебачення.

Відвертість таких лобістських дій пояснюється політичною невизначеністю в державі, якою намагаються сповна скористатися зацікавлені сторони. У зв’язку з цим Спілка кабельного телебачення України висловлює рішучий протест проти такої упередженої відомчої кампанійщини з боку Нацради і готує звернення до керівництва держави, усіх гілок влади в Україні про законодавче обмеження та врегулювання майже підприємницької діяльності регулятивного органу.

Про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги

Це Положення є підзаконним актом, розробленим відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, статей 17 і 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», статей 7 і 40 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та інших нормативно-правових актів, і визначає порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги, видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги.

1. Видачу ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги, видачу дубліката ліцензії здійснює Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення (далі – Національна рада) за реєстраційним принципом у позаконкурсному порядку.

2. За видачу ліцензії провайдера програмної послуги справляється плата в розмірі:

– для міст з населенням понад 1 млн. чол. – 100 мінімальних заробітних плат;

– для інших обласних центрів – 50 мінімальних заробітних плат;

– для інших населених пунктів – 10 мінімальних заробітних плат;

– для провайдерів програмної послуги, що надає послуги за допомогою супутникових чи наземних технологій на всій території країни, - 500 мінімальних заробітних плат

3. Ліцензія, видана Національною радою, не підлягає передачі іншим суб'єктам господарювання для здійснення діяльності з надання програмної послуги.

4. У разі виникнення підстав для внесення змін до ліцензії ліцензіат повинен надати до Національної ради заяву з інформацією про зміни (обґрунтуванням потреби в змінах). Порядок внесення змін до ліцензії встановлюється цим Положенням.

5. Видача дубліката ліцензії провайдера програмної послуги здійснюється відповідно до процедури, визначеною статтею 34 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Розділ II. Порядок подання документів для отримання ліцензії провайдера програмної послуги та перелік цих документів

1. Для отримання ліцензії провайдера програмної послуги суб’єкт господарювання подає або надсилає поштою (рекомендованим листом) до Національної ради відповідну заяву.

2. До заяви про видачу ліцензії провайдера програмної послуги додаються такі документи:

– загальна концепція пакетування (перелік) програм;

– правоустановчі документи щодо телепрограм, які планується ретранслювати (крім програм, включених до універсальної програмної послуги).

3. Загальна концепція пакетування програм, придбаних для ретрансляції, викладається в довільній формі і повинна містити:

– виклад принципів формування пакетів програм;

– інформацію про кількість вітчизняних та іноземних програм (крім програм, включених до універсальної програмної послуги);

– зазначення кількості та назви пакетів програм, які будуть пропонуватися абонентам.

4. Загальні принципи (підстави) добору телепрограм (формування пакетів) встановлюються провайдером програмної послуги самостійно. При цьому до пакетів програм можуть включатися програми телерадіоорганізацій:

– які, відповідно до ліцензій, здійснюють наземне ефірне мовлення на території розташування відповідної багатоканальної телемережі;

– які отримали ліцензію Національної ради на мовлення на території розташування відповідної багатоканальної телемережі;

– правовласник яких підпадає під юрисдикцію країни, що входить до Європейського Союзу, або країни, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, або які включено до переліку програм, що не потребують адаптації.

5. Перелік програм, які не потребують адаптації, затверджується рішенням Національної ради з числа програм, правовласники яких не підпадають під юрисдикцію країни, що входить до Європейського Союзу, або країни, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, за поданням професійних об’єднань провайдерів програмної послуги та/або створених з числа експертів ринку груп. Цей перелік переглядається Національною радою не рідше одного разу на місяць.

6. У випадку, якщо правовласник програми, включеної до переліку програм, що не потребують адаптації, поширив телерадіопередачі (іншу інформацію), які не відповідають положенням Європейської конвенції про транскордонне телебачення, або якщо до певної програми є обґрунтовані претензії з боку вітчизняних телерадіоорганізацій, така програма може бути вилучена Національною радою з переліку програм, що не потребують адаптації.

7. У випадку, якщо документи, які підтверджують придбання та право на розповсюдження (ретрансляцію) програм іншого мовника, укладаються з іноземним суб’єктом господарювання, необхідно надати переклад такої угоди державною мовою.

8. У випадку, якщо право на розповсюдження (ретрансляцію) програм укладається з третьою особою, необхідно надати договір правовласника, який підтверджує права третьої особи в Україні.

9. Пакет документів, що подається до Національної ради, має бути прошито, засвідчено печаткою та підписом уповноваженої особи, аркуші пронумеровано.

10. У разі, якщо документи підписано не керівником заявника, а іншою особою, заявник повинен надати копію документа, який підтверджує повноваження цієї особи.

11. Заявник несе відповідальність за достовірність інформації, що міститься в документах, поданих на отримання ліцензії, згідно із законодавством.

Розділ III. Порядок розгляду документів про видачу ліцензії та про внесення змін до ліцензії

1. Заяви про видачу ліцензії та про внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги розглядається і рішення щодо неї приймається Національною радою не пізніше, ніж у місячний термін з дня її надходження до Національної ради.

2. У разі виникнення в процесі діяльності ліцензіата змін у відомостях, що містяться в його ліцензії, він зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту виникнення цих обставин подати до Національної ради заяву про внесення відповідних змін до ліцензії.

3. До заяви додаються належним чином завірені копії документів, що підтверджують зміни, та копію ліцензії, до якої вносяться зміни.

4. Заяву про отримання ліцензії провайдера програмної послуги або про внесення змін до ліцензії може бути залишена без розгляду виключно за таких підстав:

– заяву підписано особою, яка не має на це повноважень;

–до заяви додано правоустановчі документи щодо програм, які не відповідають вимогам п. 4 цього Положення;

– надано неповний перелік документів, що визначено пунктом другим розділу другого цього Положення.

5. Заява про отримання ліцензії провайдера програмної послуги або про внесення змін до ліцензії розглядається на засіданні Національної ради.

6. За результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення:

– про затвердження пакета (пакетів) програм універсальної програмної послуги в населеному пункті (населених пунктах) та/або на території (територіях), де передбачається надання програмної послуги;

– про видачу ліцензії провайдера програмної послуги.

7. У разі прийняття Національною радою рішення про видачу ліцензії чи про внесення змін до ліцензії нові бланки повинні бути оформлені та видані заявникові не пізніше, ніж за десять робочих днів з дати прийняття цього рішення.

8. Про залишення заяви без розгляду заявник повідомляється письмово із зазначенням підстав для ухвалення цього рішення протягом десяти робочих днів з моменту його прийняття. У повідомленні про залишення заяви без розгляду зазначаються підстави залишення без розгляду з відповідним обґрунтуванням.

9. Після усунення причин, що були підставою для залишення заяви без розгляду, заявник може повторно подати заяву з долученням відповідних документів, яка розглядатиметься відповідно до цього Положення.

10. Національна рада має право протягом строку розгляду заяви та відповідних документів здійснювати перевірку достовірності відомостей, які зазначено в цих документах.

11. Якщо протягом періоду розгляду Національною радою заяви та відповідних документів у заявника сталися зміни в будь-яких відомостях, що містилися в його документах, заявник повідомляє Національну раду про ці зміни. У цьому разі рішення за результатами розгляду заяви приймається з урахуванням змін, що надані заявником у період розгляду відповідних документів.

12. Національна рада протягом одного календарного місяця з дати надходження заяви про внесення змін до ліцензії та документів, що

додаються до заяви, зобов'язана видати на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про внесення змін до ліцензії.

13. У разі, якщо провайдер програмної послуги самочинно розпочав розповсюджувати (ретранслювати) програми, не вказані у пункті 4 розділу 2, чи без повідомлення Національної ради змінив програми для ретрансляції у програмній послузі, Національна рада приймає рішення про застосування санкції в порядку передбаченому Законом України «Про телебачення і радіомовлення».

14. У разі вилучення Національною радою програми, яку було включено до переліку програм, в порядку, передбаченому пунктом 6 розділу 2 цього Положення, провайдер програмної послуги припиняє розповсюдження (ретрансляцію) програми, інформуючи про це своїх абонентів відповідно до договорів.

15. Зміни до ліцензії провайдера програмної послуги не вносяться, якщо провайдер програмної послуги має намір змінити програму для ретрансляції і при цьому загальна кількість програм для ретрансляції не змінюватиметься, а частка вітчизняних програм у програмній послузі не зменшуватиметься. У цьому разі провайдер за 10 днів до змін повідомляє про це Національну раду письмово (рекомендованим листом), водночас інформуючи про заплановані зміни в програмній послузі і вказуючи, які програми для ретрансляції буде замінено з наданням відповідних правоустановчих документів.

16. Рішення Національної ради можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Додаток до рішення Національної ради 24.09.2008 № 1647

Торкаючись питання чергового доповнення переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується, згідно з частиною 1 статті 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення”, перший заступник голови Національної ради Ігор Курус дав окреме пояснення щодо появи в переліку каналу A-ONE.

Суть полягає в тому, що проліцензованою буде українська версія програми, про створення якої заявив телеканал і яка за визначенням має відповідати вимогам українського законодавства.