«Справа Гонгадзе», при всій цинічності цього твердження, завжди була «коником» Мороза і його Соцпартії. Вона допомогла їм вибратися з політичного небуття, в якому вони опинилися після нищівного провалу на президентських виборах 1999 року. Вона, по суті, протягла соціалістів до парламенту 2002-го. Воно чималою мірою додавала сенсу самому політичному існуванню Мороза і його партії, виступала виправданням їхньої опозиційності до «антинародного режиму».

«Кучма, де Гонгадзе?» – слідом за Морозом повторювали тисячі учасників акції «Україна без Кучми», яку сам головний соціаліст називає передвісником Майдану-2004. Виявилось, питали не у того – говорить Мороз сьогодні.

«Я жодного разу не звинувачував Леоніда Кучму саме у вбивстві Гонгадзе. У десятках інтерв'ю (…) говорив, що особливостями характеру колишнього президента скористалися ті, хто відповідну інформацію у вигідному для своєї мети світлі періодично підносив Л.Кучмі. Хто, як і для чого це робив – відповісти має слідство», – говориться в поширеній сьогодні прес-службою СПУ заяві її лідера.

Адже майже вісім років тому оцінки Мороза були куди як радикальнішими. Ось цитата з його парламентського спічу 28 листопада 2000 року, що поклав початок подіям, пізніше названим «касетним скандалом» або «Гонгадзегейтом». Подіям, які, зрештою, визначили долю Леоніда Кучми і впливали на розвиток нашої держави впродовж подальших кількох років.

«Сповзанню суспільства в морок криміналу і бандитизму необхідно покласти край. Саме тому, маючи достатні підстави, зобов'язаний заявити, що замовником зникнення журналіста Георгія Гонгадзе є Президент України Леонід Кучма, причому замовником, який систематично контролював хід виконання свого доручення. У курсі підготовки і здійснення цієї заяви від самого початку був голова Адміністрації Президента Володимир Литвин. Безпосереднім розробником сценарію і організатором здійснення операції є міністр внутрішніх справ України Юрій Кравченко».

Звичайно, можна вдатися до буквоїдства і назвати некоректним порівняння «замовлення зникнення» і «замовлення вбивства». Проте якесь неприємне відчуття від того, що всі ці роки Мороз усвідомлено вів тисячі своїх прихильників по помилковому сліду, залишається. Воно посилюється від спроби аналізу того, навіщо Мороз зробив цю заяву і чому саме зараз – знаючи політичний стиль лідера Соцпартії, повірити в те, що воно випадкове – просто неможливо.

Чи була це спроба Мороза помиритися з Леонідом Кучмою напередодні 70-річчя другого Президента України? Чи готує лідер СПУ таким чином ґрунт під своє повернення у велику політику? «Передає привіт» іншим фігурантам «справи Гонгадзе» – хоч би і тому ж Володимиру Литвину? Або ця заява – тільки верхівка айсберга, початок якоїсь політичної багатоходівки, передбачити розв'язку якої зараз просто неможливо?

«Главред» звернувся з проханням прокоментувати останні заяви Олександра Мороза до відомих українських політиків і політологів.

Михайло Погребінський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології:

З часом люди змінюються, особливо коли вони з віком стають ближчими до Бога. Я думаю, що Мороз, як людина безумовно розумна, розумів, що жодних прямих доказів прямої провини Кучми немає. Але політична доцільність, що панує в українському політикумі, нав'язує певні правила гри. І в цих правилах Мороз, як людина, що претендувала, як він сам вважав, на перші ролі в державі, вважав політично доцільним вказати на свого головного політичного супротивника як на винуватця всієї цієї історії. Тепер час пройшов, Мороз вже не претендує на перші ролі і хоче очистити свою совість.

Чи не ховається за заявою Мороза якась політична інтрига?

Я не пов'язую це з якою-небудь політичною інтригою. На мій погляд, це просто перегляд Морозом своїх політичних поглядів, вихід з правил гри, нав'язаних йому нашим політичним життям. Зараз він, відійшовши від цього життя, відповідно змінив свої оцінки минулого.

Так само відбувається і з дуже багатьма людьми. Випадаючи з обойми, що вимагає від них поведінки в жанрі політичної доцільності, вони перетворюються на тих, хто вони є насправді. Той же Порошенко після того, як пішов від важелів влади, демонструє себе як розумна і, наразі, відповідальна людина. Адже якщо пригадати, що він говорив, будучи на вістрі влади...

І так з дуже багатьма. Я навіть допускаю, що, можливо, Президент Ющенко, коли перестане бути Президентом, іноді виглядатиме як розумна людина. Отже я думаю, що заяву не слід розцінювати, як якусь інтригу, це – власний моральний висновок людини, що вийшла з українського політикуму.

Мені доводилося бачити багатьох людей на вершинах влади зблизька, в тому числі і Мороза. У них постійно присутні наче дві особи: одна виявляється в приватних бесідах або відносно якогось конкретного факту поза політичним мейнстримом, а зовсім інша – в політичній грі. Отже, коли випадаєш з політичної гри, починає домінувати особа, яка ближча до понять, вживаних у людському співжитті.

Тобто, з мільйоном натяжок, по суті, заяву Морозу можна назвати вибаченням перед Кучмою, визнанням своїх помилок?

Олександр Мороз, як один з найдосвідченіших політиків в Україні, розуміє, що він не може воювати на всі фронти: і з елітою майбутньою, і з елітою нинішньою, і з елітою колишньою. Тому, мені здається, цією заявою він намагається заручитися підтримкою або нейтралітетом колишньої еліти в особі Кучми і майбутньої еліти – людей, яких фінансують люди, близькі до сім'ї Кучми. Я маю на увазі, зокрема, і тих людей, які збираються на заходах, які організовує Віктор Пінчук через свої фонди, пов'язані з мистецтвом, через Ялтинську стратегічну ініціативу тощо. Там формуються і збираються люди, яких певною мірою можна віднести до еліти майбутнього.

Чи не натякає на когось з колишньої або нинішньої політеліти Мороз, говорячи про те, що слідство має відповісти на питання про особи замовників вбивства Гонгадзе?

Не думаю. Мороз завжди позиціонував себе як людину, орієнтовану на правову державу, тому це – просто черговий реверанс у бік правової держави, в якій на всі запитання остаточно відповідає або суд, або слідство.

Чи буде ця заява мати якісь далекосяжні політичні наслідки, чи це просто сигнал, направлений Морозом в той чи інший бік?

Я думаю, це варто розглядати в системі сигналів або, як зараз модно говорити, меседжів про те, що Мороз готовий до перемир'я або, можливо, навіть у перспективі і до співпраці.

Як еліти майбутнього і минулого можуть відреагувати на меседжи Мороза?

Я не виключаю, що буде якесь ритуальне чаювання. Я колись багато разів намагався організувати чаювання Президента Кучми і спікера Мороза для того, щоб зняти багато суперечностей між парламентом і Президентом – але це не вдалося. Можливо, зараз, майже за 10 років, вдасться організувати чаювання Кучми і Мороза – вже як пенсіонерів.

Тобто, ви вважаєте Мороза політичним пенсіонером?

Поки він пенсіонер, але пенсіонери часто повертаються на роботу. А у нас з політики можна вийти тільки вперед ногами, а не на своїх ногах. Тому я думаю, що Мороз ще зробить спробу повернутись у політику, і не виключаю, що це йому вдасться, тому що він як і раніше залишається одним з найдосвідченіших і найрозумніших політичних гравців.

.Хто б міг організувати це ритуальне чаювання, яке не змогли організувати ви?

Я думаю, що вони самі вже здатні, без посередників. Я не виключаю, що Кучма зателефонує Морозу або Мороз зателефонує Кучмі.

Наприклад, привітати з Днем народження?

Хоч би починаючи з такого приводу.

Відповідати на питання, які цілі Мороз переслідував тоді, а які зараз, повинен не я, а сам Мороз. Можу сказати тільки, що психологічно на всіх зараз тисне ситуація політичного хаосу в державі, в суспільстві починається період політичної депресії, і тому поступово йде переосмислення ролі Кучми в історії України. Поки що це ще не «золотий вік», як у Брежнєва, але, принаймні, є усвідомлення того, що за часів Кучми була система. Одні з нею погоджувалися, інші проти неї боролися – але вона була. А зараз – у політиці виявляється безсистемність, і тому у багатьох людей з'являються позитивні відгуки про Кучму.

Як приклад можна навести заяву відомого політичного експерта Костя Бондаренка про те, що він – кучміст. Звичайно, це – своєрідна інтелектуальна провокація, але, у будь-якому випадку, очевидно, що від інтелектуала Бондаренка раніше, за часів Кучми, таке визнання було б почути важко.

Тому цю заяву можна пов'язати з психологічним чинником, хоча щодо Мороза це доволі дивно. Йому варто було б більше контролювати свої висловлювання або тоді, або зараз. З іншого боку, можливо, він зробив цю заяву з метою привернути до себе увагу, адже останнім часом йому це було зробити досить важко.

Хоча мені здається, що якщо він хоче повернутися в політику, то краще б він зараз виходив з якимись позитивними пропозиціями, а не зі спогадами, якщо він хоче повернутись у політику.

Чи можна цю заяву вважати сигналом Кучмі про готовність до примирення з ним?

А який у цьому сенс? Зараз вони – два політичні пенсіонери, вони обидва вийшли з великої політичної гри. Кожен з них, безумовно, володіє чималим політичним впливом, кожен з них має своїх послідовників, висуванців. Але самі вони зараз – поза політичною грою, і Кучмі туди взагалі недоцільно повертатися. А Мороз, можливо, і хоче, але у Кучми навряд чи є реальна можливість йому допомогти.

А, може, це сигнал комусь із представників колишнього чи нинішнього політикуму, кого тепер слідство має нібито назвати винним у зникненні і вбивстві Гонгадзе – наприклад, тому ж Литвину?

Ми можемо тільки робити припущення з цього приводу. А те, що Мороз і Литвин працювали на одному політичному полі – це факт, і те, що у них стосунки не найкращі – це теж факт. Але, з формальної точки зору, прізвище Литвина в заяві Морозу не прозвучало.

А на кого у такому разі може натякати Мороз?

Це питання до самого Мороза. У цьому випадку, я вважаю, що над справою Гонгадзе мають працювати правоохоронні органи, а для входження в політику краще говорити про речі позитивні. Мені здається, що українські політики зараз почали дуже часто порпатись у минулому, і для виходу з ситуації, в якій ми опинилися зараз, нам потрібно шукати якісь позитивні пропозиції.

Чи може стати ціллю заяв Морозу його колишній соратник і чинний міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який брав активну участь у акції «Україна без Кучми», спалював опудало Кучми на Майдані? Чи варто чекати якоїсь реакції Юрія Віталійовича на заяви лідера СПУ?

Прив'язати Юрія Луценка до міжособистісних стосунків Олександра Мороза з Леонідом Кучмою і недоцільно, і неможливо. То вони сварилися, то зараз у них там процес примирення. Луценко до цього не має стосунку. Якщо справа про вбивство Гонгадзе розслідується силовими органами, то вони і повинні зараз брати до уваги зміни у свідченнях Мороза.

А при чому Луценко до заяви Морозу? Що було в цій заяві? Він що, якісь аргументи представив? У нас зараз у справі Гонгадзе сидять стрілочники. На кому замикається справа, невідомо. Потрібно чекати рішення, але зрозуміло, що після втрати Пукача і вбивства чи самогубства Кравченка ситуація заплутана. І зараз на цьому робиться безглуздий, безпідставний піар.

Якщо з'являться якісь нові документальні свідчення, то це, очевидно, може стати приводом для коментаря міністра внутрішніх справ. Але обговорювати обговорення я вважаю недоцільним – тим більше для чиновника вищого рангу, яким є міністр внутрішніх справ.

Віктор Небоженко, керівник соціологічної служби «Український барометр»:

Я думаю, що ці заяви Мороза – перш за все, проблема самого Мороза. Він – майстер вибухових ситуацій: зараз він, загалом, робить те ж саме, що й тоді, коли прийшов з магнітофоном і касетою на прес-конференцію. Тоді він теж не вирішив проблему, він підірвав ситуацію, хоча і говорив, що робить це з моральних мотивів, бажаючи звернути увагу суспільства на проблему режиму. Все це зависло, потім з'явилися інші зацікавлені особи і Мороз втратив контроль над ситуацією, яку сам же і створив і від якої, у результаті, виграли інші політичні сили.

Зараз Морозу потрібно якимось чином повертатись у політику, тому я не думаю, що те, що він сказав сьогодні слід розцінювати як вибачення перед Кучмою в переддень дня його народження – як своєрідний подарунок. Навіть якщо це так, то для чогось це робиться! Адже Мороз достатньо досвідчений політик і знає, що просто так такі подарунки все-таки не робляться. Звісно, Кучма доволі сильно переживав усю цю історію: будучи достатньо жорсткою в політиці людиною, він раптом відчув на собі політичну несправедливість, і це його страшно здивувало: він начебто був невинний, а удар виявився такої сили, що він і не піднявся після цього. І ось тепер Мороз говорить, що нічого подібного не говорив!

Ще один момент: Мороз тягне за собою ще й Луценка, який сидів поряд з ним на тій знаменитій прес-конференції, вставляв плівки в касетник і потім спалював опудало Кучми. Цілком можливо, що він теж вийде і щось скаже в цьому ж ключі. Ось і вийде: говорили трохи не про Нюрнберзький процес над Кучмою, а потрібно проводити трохи не беатифікацію і зробити святим. Мороз, який все життя ганьбив Кучму, раптом змінює свою точку зору!

Сьогоднішня ситуація для Мороза полягає в тому, що як би він не будував нову партію, що б він не робив, у разі дострокових виборів мало шансів хоч одному соціалісту уціліти. СПУ і Морозу зараз дуже важливо знайти якийсь новий образ і затягти провідних політиків у якусь велику нову гру. Тому напевно його сьогоднішня заява – це просто частина якогось плану, який напевно у Мороза є. Вийде, чи ні, але перша частина очевидно полягає в тому, щоб видати якусь порцію інформації, на підставі якої суспільство і політики зробили б висновки. І тим більше він не збирався потрапляти під вогонь критики: адже Мороз чудово розуміє, що йому негайно нагадають, що кілька років поспіль він говорив інше – що Кучма причетний до зникнення Гонгадзе! Швидше за все, він підриває ситуацію ще з якоюсь метою, потрібен ще якийсь крок Морозу: я впевнений, що буде ще якийсь виступ, з якого стане ясно, що він насправді хотів усім цим сказати.

Тоді, 2000-го, Мороз теж починав з найспокусливішого: він підривав ситуацію для того, щоб отримати простір для політичного маневру. І він його отримав – адже він, зрештою, став тоді головою Верховної Ради! Якась прихована мета є і зараз, ми її просто поки не знаємо.

У будь-якому випадку, його тактичною метою є повернення в політику, де контактують тільки з тими, хто має перспективу. Думаю, невипадково Мороз знову з'явився в інформаційному просторі незадовго перед Днем Незалежності: потрібно, щоб еліта перетравила вкинуту ним інформацію і готувалася до якогось наступного його кроку. Звісно, все це матиме наслідки, зокрема для тих, хто зробив зі зникнення Гонгадзе перманентну багатоцільову політтехнологію, яку використовували і використовують кожного разу в нових варіантах... Мороз добивається, щоб провідні політичні сили якось визначилися відносно його нової заяви.

Дмитро Табачник, народний депутат, Партія регіонів, екс-глава Адміністрації Президента:

Я завжди був абсолютно впевнений в тому, що ніколи Леонід Кучма не був причетний ні до яких подібних розкладів, зокрема, до насилля, здійсненого над людиною – Георгієм Гонгадзе. Для мене це питання навіть не підлягало розгляду: я дуже добре знав Леоніда Даниловича. Так, він людина запальна, така, що іноді безпричинно сердиться, але не мстива, не підступна. Ніколи він не міг би віддати подібний наказ! А, крім того, я ж бачив, як його тяжко травмувала публічна кампанія з дискредитації: для нього все це було дуже драматично. Не думаю, що «Гонгадзегейт» коштував Кучмі політичного майбутнього: очевидно, що як політична фігура він невимірно більший за своїх наступників при владі. Думаю, що це просто була спецоперація – цілком можливо, не без допомоги наймогутнішої держави світу.

Найнебезпечніше у всьому цьому – це змагання за уми українських громадян між іншими державами, що жодного стосунку до фундаментальних українських інтересів не має. Йдеться ще й про втрачені можливості України, адже Кучму почали збивати на самому початку його другого президентського терміну. Адже він чітко говорив, що всі побачать зовсім іншого президента, і він багато що зможе ще зробити. У результаті ж Кучма змушений був виправдовуватись і відбиватися. Коли «Гонгадзегейт» не пройшов, американці вже безпосередньо організували «Кольчугагейт»...

Що стосується Мороза, то як тоді, в листопаді 2000-го, так і тепер, мотив у його виступів один – прагнення влади. Інша справа, що тепер його без зусиль можна викрити в брехні: тоді говорив одне, зараз – інше. Мені здається, що цю проблему слід розглядати навіть не в політичному, а в морально-етичному аспекті: напевно, будь-яка людина на схилі свого віку має право на покаяння, тим більше якщо помилка була дуже аморальною і тяжкою для інших людей. Адже вже можна сказати, що ні тоді, ні тепер загиблий журналіст не становив ніякої загрози для Кучми і для встановленого ним, певною мірою, авторитарного режиму: Гонгадзе ніколи не входив до числа найяскравіших критиків стилю керівництва Кучми. Була безліч журналістів, які критикували його набагато жорсткіше і цинічніше.

Я б оцінював нинішню заяву Мороза саме в ключі покаяння – не хотілося б думати, що це чергова кон'юнктура.

Знаєте як називалася книга полководця гітлерівського Вермахту Еріха фон Манштейна? «Втрачені перемоги». Саме нагода всій Україні задуматися про те, хто який рядок, а хто і цілий розділ повинен написати у книгу покаяння про втрачені можливості і перемоги України...