Це серйозний удар по діях колишньої опозиції, а нині вже влади (і БЮТ, і «Нашої України»). Проте Олександр Олександрович не врахував, що і сам потрапляє під цей удар. Бо він був одним із головних учасників «касетного скандалу». А може, і головним. Бо саме він оприлюднив записи майора Мельниченка, а не хтось інший. І тепер, після останньої його заяви, виникає запитання: а навіщо це все було влаштовувати, якщо сьогодні Мороз виправдовує свого колишнього ворога Кучму?

Але давайте спочатку співставимо заяви Мороза сьогодні і у 2000 році.

В інтерв’ю газеті «Дело» за 5 серпня 2008 року Олександр Мороз сказав наступне:

«В судьбе Гонгадзе были использованы комплексы Кучмы: вспыльчивость, несдержанность. Поэтому его высказывания перекрутили и умело использовали. Но я думаю, что он не имеет отношения к убийству журналиста. Причастны те, кто бывал у него в кабинете и давал ему советы. Другое дело, что многие концы уже обрублены. Начиная с покойного Кравченко и заканчивая генералом Пукачем, который, по некоторым сведениям, сейчас в Штатах. Это пример круговой поруки, когда все зависимы друг от друга. По всей видимости, Ющенко во время «оранжевой» революции дал некоторые гарантии Кучме, чтобы тот подписал законы, касающиеся изменения процедуры выборов».

У той же час у 2000 році, після зникнення Георгія Ґонґадзе, він говорив абсолютно протилежне:

«…Сповзанню суспільства у пітьму кримінала і бандитизму необхідно покласти кінець. Саме тому, маючи достатні підстави, зобов'язаний заявити, що замовником зникнення журналіста Георгія Ґонґадзе є президент України Леонід Кучма», - заявив Мороз. При цьому лідер соціалістів має в своєму розпорядженні дані, які свідчать про те, що замовник «систематично контролював хід виконання свого доручення». «У курсі підготовки і здійснення цього замовлення з самого початку був глава адміністрації президента Володимир Литвин. Безпосереднім розробником сценарія і організатором здійснення операції є міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко», - передає заяву Мороза Інтерфакс-Україна» (цю цитату ви можете знайти на сайті «Української правди» за 28 листопада 2000 року).

Очевидно, Олександр Мороз робить сьогодні такі заяви, тому що послідовний.

Чи додадуть ці заяви щось у справу Ґонґадзе? Дуже сумніваюся. Проте вони свідчать, що Мороз, після певної паузи, вирішив повернутися в активну політику – все-таки вибори не за горами. І він знаходиться у пошуках нового політичного ворога, яким був колись для нього Леонід Кучма. Олександр Олександрович просто не уявляє собі по-іншому політичної боротьби. І швидше за все таким ворогом буде обрано Віктора Ющенка, адже саме в його бік направляє свою критику Мороз: «Леонід Кучма тоді теж шукав можливості зробити президентську владу монопольною, контролювати ВР, але навіть він не дозволяв собі таких конституційних порушень, як сьогодні Ющенко», - зазначив лідер соціалістів (цитата УНІАН).

Але зараз не 1999 рік, коли Мороз вигідно вирізнявся на фоні тодішніх кандидатів у президенти Кучми та Симоненка. Сьогодні вибудовування протиставлення по лінії Мороз-Ющенко буде неефективним. Хоча б тому, що лідер соціалістів уже сам давно «не білий, і не пухнастий» (не будемо тут вдаватися до аналізу його трудової біографії). Олександр Олександрович повинен пам’ятати, що і він вніс свою лепту в дискредитацію України як країни (вже не будемо говорити про дискредитацію інституту влади як такої).