Проігнорувавши запрошення Національної ради і побоявшись з’явитися на зустріч, що скликалася 30 травня 2008 року для розгляду звернень і пропозицій провайдерів програмної послуги (операторів кабельного телебачення), кілька керівників громадських об’єднань провайдерів майже через півмісяця після цього казусу спохопилися й 10 червня провели прес-конференцію, щоб позаочі оприлюднити чергову скаргу на державний регуляторний орган. Очевидно, що це був крок відчаю. Адже неможливо пояснити громадськості, чому скаржники уникають діалогу, коли їм ідуть назустріч, і свідомо провокують загострення стосунків з державним регуляторним органом саме тоді, коли Національна рада почала пропонувати їм шляхи розв’язання їхніх же проблем.

 

Черговий «протест» цих керівників, поміж яких особливим завзяттям відзначалися останнім часом пани В.Аніпченко («Укртелемережа») та Ю.Лабунський (Асоціація операторів кабельного телебачення та інформаційних мереж), зримо засвідчив повний провал їхніх підходів до розв’язання галузевих проблем, що зводилися до розпалювання конфліктів, відкритого протистояння з регуляторним органом та ігнорування норм законодавства.

 

Втім, ці керівники мають рацію, коли стверджують, що галузь, якою вони опікуються, загнано в глухий кут. Але не хочуть зізнатися в тому, що «заслуги» в послідовному й планомірному нищенні цієї галузі належать саме їм.

 

Йдеться про людей, які протягом багатьох років очолюють «громадський рух» на заперечення законодавчо обґрунтованих вимог Національної ради, і «поради» яких обернулися величезними втратами й неприємностями для організацій кабельного телебачення.

 

Ще 3–4 роки тому ці люди принципово заперечували необхідність ліцензування діяльності операторів кабельного телебачення, що вело до нелегалізованої діяльності, несплати податків, трансляції краденого телепродукту тощо. Нині важко повірити, що така безвідповідальна позиція могла відстоюватися всерйоз.

 

Ще два роки тому ці самі керівники категорично протестували проти формування передбачених законом пакетів універсальної програмної послуги – тобто проти обов’язкової трансляції в кабельних мережах України програм своїх, українських телекомпаній. Абсурд? Нині інакше це й не назвеш, адже в усій Європі практикується пакетування програм і обумовлюються всілякі пріоритети для вітчизняних мовників чи для певних соціальних груп. Але «борці проти Національної ради» до останнього опиралися поширенню передач українських мовників.

 

Цього року вони вирішили перешкодити виконанню провайдерами програмної послуги норми закону «Про телебачення і радіомовлення» щодо адаптації програм зарубіжних мовників до вимог українського законодавства. Логіка більш ніж дивна: українські телекомпанії, мовляв, хай виконують вимоги десятка законів про інформаційну діяльність, а зарубіжних це не стосується. І ніхто за їхні передачі не відповідатиме – ні за втручання з-за кордону в наші внутрішні справи під час виборів, ні за показ посеред дня (для наших дітей?) еротичних та порнографічних передач, ні за заклики до порушення територіальної цілісності нашої країни та за приниження національної гідності українців, ні за порушення авторських прав Національної телекомпанії України та інтересів українського виконавця Ані Лорак під час цьогорічного пісенного конкурсу «Євробачення». Це лише побіжний перелік порушень, які є наслідком неадаптованості зарубіжного телепродукту. А ще – економічні збитки нашій телеіндустрії у зв’язку з незаконним поширенням зарубіжної реклами.

 

Один лише факт, що за три останні роки в Національній раді, всупереч «порадам доброзичливців», проліцензувалися сотні провайдерів програмної послуги (операторів кабельного телебачення), свідчить про безплідність потуг керівників-підбурювачів. Але ще важливіший факт – поневіряння десятків провайдерів, які піддалися їхнім закликам, не легалізували свою діяльність і зрештою зазнали санкцій від податкових органів, міліції, прокуратури… Хто відповість за їхні проблеми, збитки, банкрутство?

 

В останньому своєму зверненні до Президента України пани В.Аніпченко, Ю.Лабунський та деякі інші підписанти чергової скарги безсоромно стверджують, що рішення Національної ради ведуть до «монополізації телеінформаційного простору України іноземними фінансово-промисловими групами» (вислів із документа, оприлюдненого на прес-конференції 10 червня). Цинізм цього твердження не має меж: хіба не самі провайдери, без будь-яких спонук із боку Національної ради, заповнили свої мережі десятками зарубіжних телепрограм сумнівної якості, а то й відверто крамольного змісту? Кількість таких зарубіжних програм у кілька раз перевищує кількість вітчизняних. То хто створює монополію зарубіжних мовників на українському телеекрані? Хто поширює безглузді вигадки про те, що зарубіжні програми потрібно буде перекладати українською мовою? На цю «дезу», до речі, недавно повівся навіть Департамент інформації МЗС Росії, що виступив із безпідставними претензіями до української влади.

 

Національна рада захищала й захищатиме національні інтереси в інформаційній сфері, рішуче протидіючи будь-яким спробам ігнорувати вітчизняне законодавство. Національна рада шкодує, що безвідповідальна позиція деяких активістів галузі кабельного телебачення завдала стільки шкоди провайдерам програмної послуги і висловлює сподівання, що стосунки між провайдерами та регуляторним органом в майбутньому ґрунтуватиметься на прагненні конструктивно розв’язувати назрілі питання, а не на істеричних випадах та провокаціях.