На НТВ вчора відбулася немовби дуель - дебати щодо НАТО двох помітних політиків Росії й України Костянтина Затуліна і Анатолія Гриценка. Зіткнення Гриценка з Затуліним продемонструвало, що в російських теледуелях важливі не аргументи, тут важливі нахабство і клоунада.

Все, що може сказати Затулін, загалом є відоме, але я розраховувала, що коли це буде дуель з Анатолієм Гриценком, то дискурс стане більш інтелектуальним, що це буде суперечка мовою документів, фактів, історичних аналогій. Я вважала, що площадний затулінський епос тут позначиться не в таких масштабах. Телеведучий НТВ Володимир Соловйов - це окрема взагалі історія. Нагадаю, що він автор книги «Путін. Путівник для небайдужих», і ще він знаменитий проведенням у МХАТі вечірки з назвою «Добрий ранок, пане президент». Я бачила в Москві великі біг-борди, що рекламують згадані праці й ініціативи Соловйова. Ну, зрозуміло, що журналістика, як і парламент, в сучасній Росії справа марна. Тут потрібні телеведучі, у Березовського був свій особистий телебульдог, у Путіна ось своя окрема телелевретка. Чи тепер вже у Медведєва? Чи в обох?

Але повернімося до НАТО. Це політичне ток-шоу було поділене на кілька раундів. Телеведучий ставить питання, на яке відповідають дуелянти. Потім російські експерти визначали, хто переміг в даному раунді. Аргументи Затуліна були переважно такі: ваш народ не хоче, а ви (такі-сякі) тягнете його в НАТО. Або: навіщо ворожий Росії блок підкрадається до її кордонів?

Аргументи Гриценка, загалом теж відомі: високі стандарти озброєння, військова реформа, європейське майбутнє. НАТО - демократичний блок, там усе вирішується консенсусом, і право голосу має навіть маленька країна.

Наші експерти, Валерій Чалий і Вячеслав Фесенко, із спробою цитувати статті угод були незапитані. Їх наукові ступені, здатність опонувати з документами в руках, інтелігентність явно не вписувалися в цю дешеву кремлівську антрепризу.

«Послухайте, Костянтине Федорович, а чому Соловйова до Криму ви запрошуєте? Адже це чистий Фрейд. До Криму я можу запрошувати. Я, а не ви!» - не витримавши тему Криму, звернувся Анатолій Степанович до Затуліна. Тоді Соловйов попер на Гриценка танком і сказав, що Фрейд - це секс. Це в дусі російських ведучих: звести серйозну розмову до шоу, а психоаналіз Фрейда до одного лібідо.

Цікаво, що майже всі російські секунданти, представники російської інтелігенції, в кожному раунді віддавали перемогу Затуліну. Віддавали, примовляючи, як же ми, два братські народи, і раптом один з нас – в НАТО хоче. Але одній секундантші, поетові й перекладачеві Тетяні Щербині, яка довго жила в Європі, а потім створила журнал «Естет», більше сподобався Гриценко. Вона визнала перемогу за Анатолієм Степановичем, але із застереженням, що Крим і російська мова - це для неї святе.

Я, коли дивилася передачу, спробувала надихнутися, відродити в собі російські нахрапистість і нахабство, і придумати відповіді для Соловйова.

Каже він, наприклад, що "ми два мільйони українських острабайтерів виженемо, ми їм візовий режим зробимо". А я йому: та ваші виконроби в ногах у наших робочих повзають, щоб вони приїхали дачі вам будувати, адже ваші будівельники всі алкоголіки.

Або, скаже він, наприклад: "Та ми Крим вам віддали." А я у відповідь: "Спасибі, а ми всі ваші газові промисли побудували. Хто, крім українців, працював би у вас там на тридцятиградусному морозі. І потім: поверніть гроші за аварію своїх танкерів у Керчі. Коли повернете?"

Скаже, він, наприклад: "А ви чому за газ вчасно не платите?" А я у відповідь: "Ми трохи раніше, трохи пізніше, але платимо. А де наші 17 відсотків нажитого радянського майна? І взагалі, ви базу нову будуєте для Чорноморського флоту?"

Звісно, це явне зсунення об`єкту думки і взагалі базар. Але ж так була побудована вся передача.

Так. Я зібралася відправити sms-ку на підтримку Гриценка, там було ще й таке голосування. Але потім передумала. Вирішила не визнавати дуель такою, що відбулася. Думаю, будь-хто з російських офіцерів XIX століття пустив би собі кулю в скроню, якби побачив, на що перетворили такий витончений і благородний поєдинок його російські нащадки.

Маша Міщенко, УНІАН