Останні гучні події з приводу «дубляжного» протистояння у кінопрокаті, можливо, лишили на другому плані тих, хто вже не один рік майстерно займається «закадровим аудіоремеслом» — на ТБ. Зокрема на «1+1». Багато глядачів можуть сміливо поставити свій суб’єктивний «знак якості» тим хітам, які після українського перекладу на «плюсах» не втратили ні свого колориту, ні авторської своєрідності. З успіхом ішли на цьому каналі «Володар перснів» (усі три частини), «П’ятий елемент», «Люди у чорному» та багато інших фільмів — саме в українському аранжуванні. Про труднощі і особливості перекладу — розмови на «внутрішній кухні» «1+1»… З тими, хто займається безпосередньо «мовним питанням».

«Перекладач витрачає близько тижня на один фільм»

Ольга Чернілевська — редактор відділу дубляжу каналу «1+1». Один із найбільших асів своєї справи. «ДТ» зізнається, що редактори «плюсів», як і редактори будь-якої літературно-мовної редакції, виправляють граматичні, стилістичні та інші помилки у перекладах. Спочатку їм доводилося ставити наголоси практично майже в кожній дієслівній формі (там найбільше помилок). Але з часом актори-ветерани дубляжу вивчили всі складні випадки…

— Ольго, робота редактора відділу дубляжу — це телевізійне редагування чи ще літературне?

— Літературне. Щоправда, зі специфічними рисами. З одного боку, наші редактори, як і редактори будь-якої літературно-мовної редакції, виправляють граматичні, стилістичні, інші помилки в перекладах (скажімо, русизми), а з іншого — дбають і про те, щоб тексти правильно й гарно звучали. Спершу ми ставили наголоси практично майже в кожній дієслівній формі (найчастіше саме в дієслівних формах роблять помилки) і у словах, які мають два варіанти наголошування, нині — лише в окремих словах, бо і актори, і режисери більш або менш вивчили всі складні випадки. «Акторів-ветеранів» — тих, які працюють із нами вже понад 10 років, близько десяти-п’ятнадцяти осіб. Це професіонали високого класу. Практика показала, що телеглядачі неохоче дивляться європейське кіно, тому з іспано-, франкомовними фільмами доводиться працювати дедалі рідше, натомість кількість стрічок американських кінокомпаній щорік збільшується. Нині на телеекранах України (наш канал не виняток) панують переважно російські серіали. За дослідженнями, нині саме цей вид телепродукту користується найбільшим попитом у глядача. Але щоп’ятниці, щосуботи і щонеділі глядач має змогу переглянути фільми іноземного (не російського) виробництва — здебільшого американські, серед яких трапляються цікаві.

— За яким критерієм вибираєте фільм для озвучування і за яким — для субтитрування?

— Зазвичай роботу скеровує програмний відділ. Однак маємо чітку вказівку: 75 % іншомовного продукту має бути озвучено українською мовою. Решта (якщо немає змоги для озвучення) — субтитровано. Власне, для себе вирішили: субтитруватимемо окремі програми, фільми, які демонструються в нічний час або вдосвіта. Сьогодні й серіали прайм-тайму субтитровані, поступово їх озвучуватимемо.

Донедавна самого лише російського продукту ми субтитрували близько ста годин на місяць. А нині вісімдесят із цих ста озвучуватимемо й лише двадцять субтитруватимемо. Іншомовного ж продукту опрацьовуємо також близько ста годин на місяць.

— Деякі дистриб’ютори стверджують, що іноземний фільм, який озвучено російською, можна показувати в російськомовному варіанті, але з українськими субтитрами. Як це питання вирішуєте ви?

— Канал не практикує покази іноземних фільмів, озвучених тією чи іншою російською компанією й субтитрованих українською мовою. Так, часом ми отримуємо матеріали, які озвучені російською, проте обов’язково замовляємо копію фільму з мовою оригіналу й озвучуємо фільм українською. Щоправда, два—три рази нам не вдалося знайти копій з оригінальними звуковими доріжками, тому кілька фільмів було показано (як виняток) із російським озвученням і українськими субтитрами. Ми свідомо й принципово працюємо з мовою оригіналу.

Так, на початку відчували неабиякий інтерес до того, як перекладають та озвучують фільми наші російські колеги, було цікаво порівняти якість, стиль перекладу. Але здебільшого ті зразки перекладів, із якими ми мали змогу ознайомитися, нас розчарували. Ми зауважили чимало помилок і, сказати б, трохи недбале ставлення до точності роботи. Якби ми йшли за російським перекладом, то автоматично повторювали б чужі помилки в українському й дедалі більше віддалялися б від оригіналу. Нині російськомовне озвучення з україномовним порівнюють кіномани. Зазвичай вони дають про себе знати, дякуючи за якіснішу роботу. Тішать приємні відгуки щодо наших перекладів та озвучування серіалів. Їх шанувальники неодноразово констатують, що й акторські голоси українського озвучення, порівняно з російським, дібрані ліпше. Глядач дедалі частіше віддає перевагу нашим роботам. І часто люди, не знайшовши у продажу улюбленого серіалу, озвученого українською, голосами українських акторів (які вже стали рідними), не задоволені таким фактом.

— А дистриб’ютори кінопродукції звертаються по допомогу, чи ви працюєте лише з тими фільмами й серіалами, які купує канал «1+1»?

— Нині працюємо лише для потреб каналу. Можливо, згодом братимемо замовлення й від інших каналів, оскільки передбачається значне розширення виробництва. Збільшиться кількість апаратних (маємо дві; невдовзі їх буде три—чотири). Не можу сказати, що це пов’язано з відомим рішенням Конституційного суду. Радше воно збіглося в часі з планами каналу щодо розширення виробництва.

— Яке сьогодні навантаження на апаратні?

— Щодня кожна відпрацьовує по дві зміни (з дев’ятої по тринадцяту і з чотирнадцятої по дев’ятнадцяту). За потреби трудимося і в суботу. Актори й режисери підпорядковані головному режисерові «1+1», я ж відповідаю за роботу перекладачів та редакторів.

— Утім, і нині режисер — права рука редактора: запис контролює саме він, чи не так?

— Так, режисер стежить за правильністю вимови акторів, звертаючи також увагу на наголоси. Від режисерів, яких запрошували до співпраці, не вимагали фахової філологічної підготовки, проте обидва наші режисери добре володіють українською, і це допомагає їм у роботі. Перекладач витрачає близько тижня на один фільм, редактор — день—два (спершу проглядає фільм разом із текстом, потім редагує), а режисерська робота — це фактично режим запису, вона не потребує підготовчого періоду. 90-хвилинний фільм зазвичай записується за 2—2,5 години.

— Кожна студія має свій почерк, а уважний глядач за дрібницями (наприклад, наголосом у словах із подвійним наголошуванням) може швидко ідентифікувати виконавця озвучення. Чим вирізняється «1+1»?

— Справді, у кожного виконавця є свої звички, усталені наголоси. Свого часу ми були (хочеться думати, й залишаємося) законодавцями моди: ряд студій, сказати б, молодших, почавши працювати, брали за зразок модель озвучення «Студії 1+1». Приємно, що навіть конкуренти високо цінують нашу роботу, вважаючи її вартою наслідування.

— Перекладачі, редактори відділу покладаються на останні видання словників чи на ті, які побачили світ 10—15 років тому?

— Неодмінно переглядаємо нові видання, відстежуємо зміни. Приємно, що у сучасних словниках подано чимало нової лексики, слів іноземного походження, іноземних власних назв.

— Кого в царині редагування вважаєте авторитетом?

— Часто звертаємося до праць Бориса Антоненка-Давидовича. Його книжка «Як ми говоримо» — справжній скарб для редактора, який прагне поліпшити свою професійну майстерність. Не зайве буде прочитати її й перекладачам. Автор дає чудові поради зі стилістики української мови, радить, як у мові перекладів уникати русизмів тощо. Допомагають поради Олександра Пономаріва, Олександри Сербенської.

До роботи на каналі я як літредактор працювала в редакції журналу «Родовід»; навчала української іноземців, викладаючи в «Американському корпусі миру». Дванадцять років тому, коли канал «1+1» уперше вийшов у ефір, ми з Валентиною Левицькою (за фахом — філологи) самі розробляли принципи нашої роботи. Ними послуговуємося й досі. Наставника в нас не було. Вчилися з власних помилок, набивали ґулі і йшли далі. Відомо ж, що не помиляється той, хто нічого не робить. Це не про нас.

— Чи кооперуються редактори вашого відділу, скажімо, з колегами із «ТСН»?

— Ні, оскільки йдеться про різні служби. Ми працюємо автономно.

— Якщо кінотеатри залежать від «каси», то телеканали — від рейтингу…

— Якщо фільм презентують із добрим українським перекладом, «каса» не постраждає. На рейтинг продукту мова перекладу не впливає, глядач охоче дивиться «хіти», якісно перекладені українською.

— Дублювання — найдорожчий спосіб адаптації іншомовного фільму, чи не так?

— Так, витрати на дублювання значно більші, ніж на озвучення. Це витрати і на гонорари акторам, і на адаптацію перекладу (так зване синхронне вкладення тексту — ліпсінк). Текст треба готувати надзвичайно ретельно: у глядача має складатися враження, що персонаж насправді говорить українською. Озвучування ж не потребує ліпсінку. Субтитрування — найдешевший спосіб адаптації продукту (байдуже — говоримо про теле- чи кіноформат). Крім того, субтитрування потребує менше часу, порівняно з озвучуванням (із дублюванням узагалі не порівнюю). На телебаченні існує спеціальна програма, яка виводить субтитри в ефір. Текст готуємо у спеціальному форматі: кожна фраза має окремий тайм-код. Для озвучення ж користуємося простішим форматом.

Технологія дублювання найскладніша. При цьому, як і у випадку з субтитруванням, кожна фраза розписується по кодах. У нашій апаратній, озвучуючи фільм, біля мікрофона працюють кілька акторів, а в дубляжі всі актори прописують свої репліки по черзі, окремо (а ще практично кожен персонаж має бути озвучений окремим голосом)...

— Чи є фільм (байдуже — дубльований, озвучений, субтитрований), яким ви пишаєтеся?

— На мій погляд, вдало і в плані добору акторів, і в плані перекладу озвучено фільм «Володар перснів» (усі частини). Ми чули добрі слова і за озвучення таких кінохітів, як «П’ятий елемент», «Матриця», «Люди в чорному».

«Словник жаргону» не завжди виручає»

Валентина Левицька — літредактор відділу дубляжу на «1+1». Вона відповідає за серйозний «фронт робіт» — субтитрування. Редагує також переклади фільмів з іноземної. Вже близько п’яти років займається субтитруванням російських фільмів та серіалів. Зізнається, що Стенлі Кубрик не дає дозволу ні на озвучення, ні на дублювання своїх картин — і його шедеври на тому ж таки «1+1» мають демонструватися мовою оригіналу з українськими субтитрами.

— При дублюванні, як відомо, оригінальна мова продукту прибирається, а при озвучуванні — залишається, — каже Валентина Левицька. — Тому одна з головних переваг дубльованих стрічок перед озвученими й субтитрованими в тому, що вони легко сприймаються. Впродовж десяти років пропонуємо глядачеві здебільшого озвучені фільми, надаючи йому змогу вдосконалити знання української. Безперечно, більш ефективне «знайомство» з тією чи іншою мовою відбувається при субтитруванні: чуєш мову оригіналу і бачиш переклад. Утім, наш глядач, на жаль, налаштований саме на озвучені або дубльовані роботи. Мабуть, треба його виховувати: пояснювати і привчати до того, що фільм із субтитрами — це продукт для освічених громадян.

— Нині навантаження велике?

— Гадаю, у перспективі воно значно збільшиться: дасться взнаки виконання грудневого рішення Конституційного суду. Проте ще до нього ми намагалися подавати роботи (передусім російськомовні) так, як того вимагає Закон «Про державну мову України», і починали, власне, із субтитрування.

Частка озвучених серіалів і фільмів (принаймні з російської) поступово зростатиме, порівняно з часткою їхніх субтитрованих «братів». Тим часом попит на субтитровану продукцію не зменшується. Часто нам телефонують люди з вадами слуху. Коли раптом з тих чи інших причин серія виходить без субтитрів, вони неабияк переймаються. Субтитри для них — вихід у світ. Так, нехай примарний, нехай серіального штибу, але світ: у такий спосіб вони не замикаються в собі. Неодноразово за субтитри дякували матері, які мають маленьких дітей і через це не можуть вмикати телевізори на достатню гучність, учителі, учні, які, переглядаючи субтитровані фільми, дізнаються про нові (для них) слова, фразеологізми.

— При цьому ваша робота ставить за мету підвищення мовної чи лінгвістичної компетенції глядача: намагаєтеся поліпшити правильність мови пересічного громадянина чи привчаєте його до свідомого користування мовленнєвими знаннями?

— Передусім намагаємося подати адекватний (живий) переклад — такий, щоб глядач не звертав уваги, якою мовою говорять герої фільму (серіалу). Наші перекладачі — фахівці з філологічною або бодай журналістською освітою. Проте майже всі на початку роботи мали однакові проблеми: жаргонна — жива — мова. На жаль, «Словник жаргону», упорядкований Лесею Савицькою, не завжди виручає… За потреби користуємося «Словником жаргону злочинців» (Олега Івановича Поповченка), допомагають «Большой словарь русского жаргона» та багато інших, бо хіба можуть, скажімо, герої серіалу «Менти» говорити літературною мовою? Щоправда, нерідко нам закидають, мовляв, наш переклад надзвичайно делікатний, навіть цнотливий. Працюємо над цією вадою: вивчаємо всі можливі засоби, якими можна влучно передати дух фільмів, бо словники завжди відстають від життя. Все рухається вперед шаленими темпами, і нам часом доводиться послуговуватися словами й поняттями, які ще не ввійшли у словники.

Наголошую перекладачам, що наше завдання — художній переклад, оскільки буквальний цінності як такої не має. Перекладач повинен не просто володіти російською й українською мовами, а мати ще й письменницький талант.

— Як перевіряєте переклади, скажімо, з російської?

— Стандарт якості перекладу базується на балансуванні професійних рівнів перекладача й редактора. Із сильними перекладачами працювати легше. Однак, у кожному разі, редактор має переслухати фільм (мову оригіналу), бо як він може скоротити чи виправити речення, не знаючи, про що йдеться, крім того, треба вхопити й підтекст. І перекладач, і редактор обов’язково перевіряють власні назви, поняття, терміни. Часто доводиться консультуватися з фахівцями різних галузей.

— Субтитри виводите згідно з Державним правописом, чи не так?

— Так, керуємося його останнім виданням — 2007 року. Але часом випереджаємо Державний правопис, сподіваючись, що згодом (у черговому виданні) наші підходи стануть узаконеними позиціями, адже, зрештою, до словників, правил і винятків потрапляє та інформація (й та лексика), яка спершу живе серед загалу як неофіційна. З нами співпрацюють науковці Інституту української мови, Інституту мовознавства (як позаштатні перекладачі) — маємо зв’язок з упорядниками Державного правопису. Втім, подаючи субтитри, ми не проводимо уроки державної мови, але, звісно, намагаємося максимально наблизити мову фільмів до чинних мовленнєвих стандартів. На початку роботи мене переслідувало бажання використати всі свої знання, зокрема щодо рідковживаних слів. А згодом і я, і колектив почали ставитися до цього поміркованіше, врешті, найважливіше — зберегти дух фільму (серіалу). В сучасних історіях рідковживані слова недоречні: мало хто зрозуміє значення слів «бігме», «сливе», «пробі».

— Скільки епізодів серій того чи іншого серіалу опрацьовуєте впродовж дня?

— Якщо у програмі дня дев’ять різних серіалів, маємо підготувати субтитри до дев’яти різних серій. Загалом працює близько ста осіб, якщо розглядати всі етапи процесу (переклад, редагування, озвучення, субтитрування).

— Хто ваш найбільший критик?

— Конструктивної критики мало, здебільшого на рівні: «А мені це не подобається…». Помилки, які помічають інші, — це головним чином наш недогляд (хтось щось пропустив, не помітив, недочув), а не брак фаховості.

«Із задоволенням озвучу Джеймса Бонда!»

Остап Ступка — сьогодні «золотий голос» українського дубляжу. Він зовсім не зіпсував враження від таких фільмів, як «Ідентифікація Борна», «Пірати Карибського моря», «Тачки». Ступку-молодшого, у прямому сенсі, «рвуть на частини», оскільки його тембр — не штучний, а надзвичайно природний, органічний. Завдяки цьому голлівудські герої живуть на екрані повноцінним життям.

— Успіх мультфільму «Тачки» базується, власне, на оригінальному якісному озвученні. Остапе, як працювалося?

— По суті, робота виконувалася так, як зазвичай це відбувається під час дублювання художнього фільму. Актор приходив і записував одну за одною репліки свого персонажа, тобто синхронної гри біля мікрофона не було: кожен працював, так би мовити, сам.

— Тим часом ви дублювали й художні фільми, чи не так?

— Так, «Пірати Карибського моря», «Ідентифікація Борна»…

— На ваш погляд, як часто нині в дубльованих картинах трапляється неконгруентна ідентичність — брак гармонії між тембром того актора, якого глядач бачить у кадрі, й тембром того, хто читає переклад?

— Таке справді часом трапляється. Під час дублювання згаданих фільмів у команді працювали спеціалісти, які зважали на зазначені речі: у «Тачках» це був фахівець (Disney character voices) компанії «Уолт Дісней», у «Піратах» (ще один продукт «Уолт Дісней») — також, а записи «Ідентифікації Борна» контролював британський професіонал.

— Одного разу ви розповіли, що маєте намір зібрати всі фільми про Джеймса Бонда (20 картин). Мрієте озвучити цього героя?

— Якщо запросять — із задоволенням! Однак спершу потрібно, щоб хтось усі ці фільми зібрав… Узагалі ж, маю сказати, що мультиплікаційних персонажів озвучувати важче, порівняно із серйозними героями художніх стрічок.

— Недавно закінчилися зйомки картини «Тарас Бульба». Володимир Бортко запросив вас зіграти Вертихвіста. Перед камерою, вочевидь, говорили російською…

— Якщо Україна купить цю картину, дублюватимемо її українською. Якось мене запитали: «Мабуть, легше один раз зіграти свою роль, аніж двічі — двома мовами (скажімо, українською й російською) — озвучити одного персонажа іноземного фільму?». Щиро кажучи, не знаю, бо багато важить, яку роль пропонують грати і якого персонажа озвучувати.

Лілія Бондарчук, «Дзеркало тижня»