Представники Української Асоціації розробників та користувачів Вільного (Відкритого) програмного забезпечення (УАВВПЗ) звернулися до уряду з листом, в якому наголосили на критичності ситуації з виробництвом і поширенням продуктів нових постіндустріальних форм інтелектуальної власності, зокрема вільного й відкритого програмного забезпечення в Україні.

 

У зверненні акцентується увага на розходженнях і суперечностях між активними діями уряду з лобіювання інтересів обмеженого кола осіб державного апарату і ряду приватних фірм, зокрема компанії Microsoft, із програмою уряду «Український прорив» і Законом України «Основні засади інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 рр». Цими документами  передбачено низку важливих заходів у сфері інформатизації, проте, на думку координатора УАВВПЗ Юрія Радченка й голови правління Дмитра Фєдюкова, їх неможливо виконати, ґрунтуючись лише на застарілих індустріальних формах інтелектуальної власності.

 

В листі наведено приклади перешкоджання Департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки (ДІВ МОН) роботі й розвитку фірм, які виробляють і розповсюджують альтернативне, вільне й відкрите програмне забезпечення в Україні, а також відмови в 2007 р. визнавати GPL (General Public Licence) – всесвітньо визнану «вільну ліцензію». Йдеться також про абсурдність ситуації, коли для відповідності букві українського закону необхідно зупинити майже всі комп'ютерні системи Академії Наук України й близько 80% комп'ютерних систем, що використовуються провайдерами Інтернет. Проте уряд і далі культивує в Україні домінування пропрієтарної, тобто жорстко-приватновласницької моделі інтелектуальної власності, і, відповідно, збереження тіньових прибутків від інформатизації країни.

 

Автори зазначають, що перехід державного сектору на вільне й відкрите програмне забезпечення є визнаним світовим трендом, зокрема серед урядів європейських країн, та, незважаючи на це, Україна офіційно веде самогубчу політику, спрямовану на повну залежність від іноземного постачальника програмного забезпечення закритої пропрієтарної моделі. Наводимо повний текст документа.

 

 

Звертаємося до Вас згідно з опублікованою на урядовому порталі ініціативою щодо пріоритетів діяльності міністерств, а також на виконання Програми нового Кабінету Міністрів "Для людей, а не для політики".

Українська Асоціація виробників та користувачів Вільного/Відкритого програмного забезпечення просить Вас звернути увагу на критичну ситуацію, яка склалась в Україні з виробництвом і поширенням продуктів нових (постіндустріальних) форм інтелектуальної власності, зокрема – Вільного/Відкритого програмного забезпечення.

І програмою уряду "Український прорив", і Законом України "Основні засади інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки" передбачено низку важливих заходив у сфері інформатизації – які мають потужний вплив на стан економіки і суспільства загалом, і які неможливо виконати, ґрунтуючись лише на старих, індустріальних формах інтелектуальної власності.

Нажаль, на урядовому рівні Україна вже більше 7 років поспіль активно лобіює лише одну – "пропрієтарну" (читай "жорстко-приватну") форму інтелектуальної власності, і, відповідно, інтереси обмеженого кола лобістів з державного апарату і ряду представництв приватних фірм.

 

Департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки (ДІВ МОН) з 2000 року перешкоджає роботі і розвитку українських та закордонних фірм, які виробляють і розповсюджують альтернативне, так зване Вільне та Відкрите, програмне забезпечення в Україні. Так, лише за останній рік профільній Асоціації, незважаючи на наявність дозволу СБУ, було відмовлено у видачі ліцензій на голографічні марки для випуску більш як 250 Вільних програмних продуктів, які багаторазово перекривають весь необхідний для державного сектору спектр функціональності, а також, згідно ліцензії, передають користувачеві всі майнові права на продукт (включно з правом копіювати програмний продукт в необмеженій кількості екземплярів, вивчати код продукту, і використовувати продукт для будь-яких цілей). Більше того: було відмовлено у видачі марок навіть на ті програмні продукти з цього списку, у створенні яких безпосередньо брали участь робочі групи Асоціації. В той же час маємо факти видачі ліцензій на копіювання і розповсюдження програмного забезпечення під відомими комерційними торговими марками фірмам, які не мають до цих комерційних торгових марок жодного відношення – що не може не викликати подив.

Після тривалих затримок та відписок ДІВ МОН та МОН також практично відмовились в 2007 році визнавати всесвітньо визнану "Вільну ліцензію"(GPL, General Public Licence) на програмне забезпечення аналогом авторського договору (висунувши абсурдну для Вільних/Відкритих програм вимогу надання всіх прямих авторських угод із сотнями і тисячами авторів міжнародних розробницьких колективів). Це ставить під питання легальність використання результатів праці не лише українських розробників Вільного програмного забезпечення – а і тисячі вже працюючих в країні інсталяцій апаратного і програмного забезпечення таких відомих в світі фірм, як IBM, Sun Microsystems, Red Hat, ASP Linux, Novell, Alt Linux, Uuntu і багатьох інших.

Фактично, якщо слідувати вимогам листа ДІВ МОН 16-07/5562 від 26.12.07, що підписаний т.в.о. голови департаменту В.О.Жаровим (додається) – для відповідності букві українського закону необхідно негайно зупинити майже всі комп'ютерні системи Академії Наук, включно з міжнародними суперкомп'ютерними мережами і кластерами системи CERN, а також близько 80 відсотків комп'ютерних систем, що використовуються провайдерами Інтернет – що негайно призведе до мільярдних збитків, і майже повної наукової і освітньої ізоляції країни.

Зрозуміло, що це абсурд – але абсурдна ситуація свідомо використовується в країні заради продовження домінування "пропрієтарної" (жорстко-приватновласницької) моделі інтелектуальної власності, і (відповідно) збереження тіньових доходів на процесі інформатизації (а це, за усталеними "нормами" пропрієтарних фірм – до 20 відсотків від загальних обсягів програм інформатизації).

Важливо, що з 2001 року МОН підписує документи, які надають "пропрієтарним" фірмам (зокрема, Microsoft) позицію монопольного постачальника програмного забезпечення до державного сектору і системи освіти. Ці документи являють собою підзаконні акт оформлені на тривалий термін (до 10 років), з порушенням антимонопольного законодавства і законодавства України про закупівлю товарів і послуг за державні кошти. Окрім цього, безпосередніми наказами (!) Міністерство освіти та науки України "визначає" програмне забезпечення Microsoft "освітнім стандартом" в Україні – – без жодного тендеру, без проходження процесу стандартизації або навіть порівняння з іншими, доступними на ринку операційними системами та офісними програмними пакетами.

 

З 2007 року ситуація поглиблюється намірами України (Держстандарт) голосувати в міжнародній організації технічних стандартів за формат офісних документів фірми Microsoft як міжнародний стандарт (фінальне голосування – в березні 2008 року) – при тому, що на міжнародному рівні вже затверджено відкритий стандарт офісних документів (Open Document Format, ODF). Така недалекоглядність є характерною лише для країн, які не ведуть самостійної, незалежної технологічної політики (навіть Росія в цій ситуації проголосувала нейтрально). Це значно ускладнює роботу національних і міжнародних колективів розробників програмного забезпечення в Україні, а отже, є питанням провалу перспективної технологічної стратегії. Робота відповідного стандартизаційного комітету ведеться абсолютно кулуарно, за участі лише представників фірми Microsoft. З цього приводу Україна наприкінці 2007 року отримала навіть офіційну ноту посольства Бразилії – але, наскільки нам відомо, департамент інформатизації Міністерства транспорту і зв'язку України не спромігся на будь-яку логічну відповідь з цього приводу. (Відповідні документи і копії додано о цього листа).

Що стосується згаданого Департаменту інформатизації Міністерства транспорту і зв'язку України – то ні в 2007 році, ні на початку 2008 року він взагалі не відповів на жодне із звернень нашої Асоціації. В той же час саме цей департамент є формально основним виконавцем "Плану заходів" на виконання Закону України "Основні засади інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки" (частина положень якого увійшла і до програми уряду "Український прорив") – а навіть за елементарними фінансовими розрахунками зрозуміло, що без широкого використання в країні всіх форм інтелектуальної власності, без забезпечення принаймні рівних прав у використанні Вільної/Відкритої юридичної моделі – виконати відповідні амбітні завдання фізично неможливо.

 

В той же час перехід державного сектору на Вільне/Відкрите програмне забезпечення є визнаним світовим трендом – хоча б через ту причину, що доступ до публічної інформації та державних інформаційних послуг повинен надаватися громадянинові вільно і без вимоги придбання дорогого іноземного програмного забезпечення, а державні інвестиції у розвиток інформатики повинні бути прозорими, захищеними, і незалежними від якогось одного постачальника.

Уряди європейських країн масово переходять на Вільне/Відкрите програмне забезпечення (ВВПЗ) і Відкриті стандарти в інформатиці; вартість лише централізованих програм впровадження ВВПЗ в Євросоюзі на 2008 рік становить більше 9 мільярдів доларів. З іншого боку, в Росії в 2007 році прийнято трирічний план переходу державного сектору і закладів освіти на Вільне/Відкрите програмне забезпечення, внаслідок чого фінансовані з бюджету інвестиції у закупівлю пропрієтарних комп'ютерних програм масової функціональності повністю припиняться на користь розповсюдження уніфікованого набору програмного забезпечення під Вільною/Відкритою ліцензією з 2010 року. Цей набір базується на відкритому і загальнодоступному державному репозиторії програмного коду.

На цьому тлі відповідний законопроект про законодавче розблокування (лише про розблокування!) можливості повноцінного використання об'єктів Вільної/Відкритої інтелектуальної власності, розроблений фахівцями Асоціації і поданий такими знаними в країні людьми, як Б.І.Олійник і В.Л.Мусіяка, "маринується" в Верховній Раді з 2002 року. Україна ж загалом – продовжує офіційно вести технологічно- і політично-небезпечну політику, спрямовану на повну залежність від іноземного постачальника програмного забезпечення "закритої", пропрієтарної моделі.

Така позиція становіть як актуальну, так і перспективну небезпеку для всієї держави.

 

Наша Асоціація сподівається, що новий уряд, який заявив у власній програмі такі цілі, як "налагодження плідного діалогу між владою, неурядовими організаціями та громадянами", "вчасне і публічне реагування державних органів влади на ініціативи та звернення громадян"; "створення нормативно-правової бази для проведення реформи національної інформаційної сфери..."; "підключення до 2010 року всіх шкіл до Інтернет та їх комплектація комп'ютерною технікою"; "перетворення провідних університетів на сучасні наукові центри"; "забезпечення захисту прав інтелектуальної власності"; "встановлення оптимального співвідношення форм власності та організаційних моделей господарювання"; "Створення умов для розвитку процесів розповсюдження технологій для технологічного переоснащення виробництва", тощо – знайде, врешті-решт, можливість приділити увагу цій критичній для національного розвитку темі, і допомогти громадський організаціям виправити ситуацію.

Або, принаймні – і відреагувати на передані матеріали і звернення так, як це вимагає Закон України "Про звернення громадян"...