На мій погляд розповідь Олександра Ткаченка потрібно було б назвати не "Кіно і німці", а "Кіно і росіяни". Така назва б чітко охарактеризувала суть справи…

"Кіноманія", котру пан Ткаченко називає "наша компанія", на 50% належить російській дистриб'юторській компанії "Каро Фільм". За її посередництвом були отримані всі кінотеатральні права на фільми, котрі представляє Кіноманія в Україні.

Отже останній, в даній співпраці, передбачено роль допоміжної компанії, котра сприяє "Каро Фільм" у діяльності за межами Росії.

З огляду на це, вважаю, що Олександр Ткаченко повинен бути відвертим у своїх виказуваннях, та чітко повідомити чию точку зору він насправді висвітлює у статті "Кіно і німці"?

У цьому контексті не повинна бути несподіванкою позиція Російського міністерства закордонних справ, котра виказала ноту протесту щодо дублювання американських фільмів українською мовою. Їх позиція чітко направлена на захист російських компаній за кордоном - вони знають, як захисти свої компанії і роблять це дуже добре.

Непорозуміння лише в тому, що кошти на дублювання американських фільмів російською мовою у Росії надають американські продюсери.

Так само американські продюсери надають Каро Фільм кошти на дублювання фільмів на українській мові в Україні. Тоді виникає питання, то що ж іде насправді російським компаніям, котрі так наполегливо сприяють тому, щоб фільми, дубльовані за рахунок американських продюсерів, в Україні виходили в прокат лише російською мовою?

Я сподіваюся, що в Україні діє закон про кінематографію, і цей закон був додатково розтлумачений рішенням Конституційного суду.

Якщо є бажання в Олександра Ткаченка змінити цей закон – на те існує чітка процедура в українському парламенті. І саме туди пан Ткаченко повинен звертатися зі своїми зауваженнями, якщо його будуть готові вислухати.

Богдан Батрух, генеральний директор компанії, B&H Films Distribution, для УП