Добрими намірами вимощена дорога до пекла. Ця ідіома – перше, що спадає на думку, коли розумієш, до чого може призвести рішення Конституційного Суду про негайне обов'язкове дублювання 100% фільмів у прокаті українською мовою.

Оскільки в кіно (ТБ), футболі та політиці у нас всі розбираються "однаково добре", вести дискусію непросто. Тим більше, що вона накладається на болюче мовне питання.

Але як зробити при цьому так, щоб запровадження україномовного кіно не викликало несприйняття та образу багатьох співгромадян щирих патріотів, особливо на Сході та Півдні країни?

Як не нашкодити при цьому вітчизняній кіноіндустрії, яка тільки почала зводитися на ноги і на яку, фактично, лягають всі витрати з українізації?

Очевидно, що для початку, в цьому питанні необхідно відкинути політику та перейти у площину професійної дискусії. І миттєво постає один суворий факт - результатом цього рішення стане або зменшення кількості фільмів в українському кінопрокаті на 30-40%, або українському глядачеві за право дивитися в кінотеатрах фільми українською мовою доведеться платити більше.

Український кінопрокат має бути україномовним. Крапка.

Далі цій добрій ідеї потрібні руки, ноги, тулуб і, бажано, голова. А саме: ціла низка заходів, які б зробили вигідним показ фільмів українською мовою та заохочували глядача на їхній перегляд.

Держава не повинна нікого примушувати в цій делікатній сфері: ні дистриб'юторів, ні кінотеатри, ні тим більше власних співгромадян. Держава може і повинна створити умови, за яких стане вигідним і престижним показ фільмів українською мовою.

Поясню на конкретних прикладах.

Наша компанія "Кіноманія" є дистриб'ютором в Україні однієї з найбільших у світі кінокомпаній "Warner Brothers".

Минулого року ми з успіхом дублювали фільм "Гаррі Поттер" українською мовою, який в українському прокаті зібрав понад 2 млн. доларів та заробив на копію більше, ніж цей самий фільм у сусідній Польщі, де втричі більше сучасних кінотеатрів, ніж в Україні.

Але, і на жаль, навіть у київських кінотеатрах, які забезпечують до половини доходів від прокату в країні, на фільми дубльовані російською мовою в середньому приходило на 30-40% більше глядачів, ніж на фільми дубльовані рідною мовою. Вже не кажу про Харків, Одесу чи Дніпропетровськ.

Це означає, що в кінотеатри почнуть менше ходити, в свою чергу це відіб'ється на планах власників кіномереж надалі розбудовувати сучасні кінозали.

Щонайменше, цей процес не буде таким активним, адже кількість відвідувачів кінозалів – зменшиться, мінімум на 30%. Запровадження нових технологій – 3D та цифрових кінотеатрів уповільниться.

Але проблема не лише у цьому, вона - в деталях.

Пояснимо на цифрах: в середньому дубляж фільму коштує 25-35 тисяч доларів. Субтитрування близько 1,5 тисяч доларів на кожну копію фільму - це на телебаченні субтитрування коштує "копійки", і майже на всіх провідних телеканалах країни ви бачите російські серіали із субтитрами в прайм-таймі – все законно.

Тобто, якщо ви бажаєте, аби ваш фільм побачила публіка в українських кінотеатрах ви повинні суттєво збільшити витрати. Це призводить до того, що переважна більшість фільмів, які виходять у прокат обмеженою кількістю копій стануть збитковими і просто будуть зняті з прокату дистриб'юторами.

Наприклад, оскільки у нашого глядача немає традиції дивитися англомовні фільми із субтитрами (про що свідчить досвід та соціологія), єдиним варіантом залишається дубляж.

Давайте порахуємо. Так звані "ordinary movies", які складають переважну частину голлівудського та європейського прокату в Україні, збирають в кінотеатрах в середньому 100-150 тисяч доларів. Арифметика проста: половина доходів залишається в кінотеатрах, ще 25% йде на сплату вартості копій фільму, податки, рекламу, тощо. 25 тисяч необхідні для дубляжу.

Тобто, скоріш за все, або власник прав на фільм нічого не заробить, або йому доведеться доплачувати з власної кишені за право показати фільм українським глядачам у кінотеатрах українською мовою.

Із практики можу засвідчити, що в 9 з 10 випадків іноземні дистриб'ютори не є такими патріотами, як ми з вами, і швидше за все приймуть рішення зняти фільм з прокату та випустити його лише на DVD.

У свою чергу власники кінотеатрів навряд чи ризикнуть суттєво підняти ціни на квитки, аби компенсувати дистриб'юторам їхні додаткові витрати. Тому переважна більшість англомовного кіно та арт-хаузні проекти приречені на вимирання в українському кінопрокаті, якщо нічого не змінювати.

За таких умов вибір фільмів в кінотеатрах зменшиться і переважно залишаться американські блокбастери, та … російське кіно. На 20 копіях його вигідніше субтитрувати – все одно "окупиться".

Крім того, збільшиться кількість нелегальних кіноточок: ресторани, кінодроми, санаторії, де будуть показувати нелегально завезені з Росії диски, виросте піратство на DVD та в Інтернеті, причому все це буде продаватися російською мовою, як ви розумієте.

Глобально все це призведе до зменшення і без того куцого українського кіноринку, який складає приблизно 50 мільйонів доларів – в 10 разів менше за російський кіноринок. Про який розвиток кіноіндустрії в такому випадку може йти мова?

Уявімо собі ситуацію, що квитки на фільми, дубльовані українською мовою, будуть коштувати в кінотеатрі на 25% дешевше за фільми, дубльовані російською. Не потрібно бути оракулом, щоб зробити припущення, на який фільм швидше піде наш глядач і в Донецьку, і у Львові.

Зробити це можна кількома шляхами: зменшенням податків для дистриб'юторів та власників кінотеатрів, покриттям витрат з бюджету коштів, які йдуть на дубляж українською мовою; створенням додаткових економічних умов для заохочення виробництва українських фільмів чи фільмів у ко-продукції, де одною з умов для отримання пільг є випуск продукції українською мовою.

Перелік таких заходів можна побачити в багатьох, успішних з точки зору розвитку кіноіндустрії європейських країнах: Польщі, Угорщині, Німеччині, Франції тощо.

Поки що зарубіжні партнери, які постачають 99% фільмів для українського кінопрокату, не можуть зрозуміти правила, які змінюються у нас кожні півроку.

Так, минулого року дистриб'ютори погодили з Міністерством культури та туризму плани поступового переходу на дублювання фільмів українською мовою з одночасною розробкою механізмів, які б створювали економічні умови для того, аби цей процес пішов.

Були вибори, змінювалися уряди – було не до того, але, натомість, методом заборони український кіноринок ставлять у ситуацію, коли навіть щире бажання українізувати кінопрокат натикається на сувору економічну дійсність.

Варто вже в найближчі дні новому та демократичному уряду зібрати учасників кіноринку та розробити низку проектів щодо реформування вітчизняного кінематографу. Тим більше, що серйозний та ґрунтовний законопроект вже розроблений у секретаріаті президента за участі представників кіноіндустрії.

У будь-якому разі, якщо вже змінювати, то один раз і для користі і мови, і глядачів, і індустрії. І, можливо, тоді ми зможемо отримати на виході чітку програму дій для цього магічного бізнесу – кіно.

Олександр Ткаченко, кіно-телепродюсер, для УП

Малюнок з сайту kino-pereklad.org.ua