Ще у Верховній Раді минулого скликання було внесено кілька законопроектів, які стосувалися обмеження реклами алкогольних і тютюнових виробів та об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються такі вироби. Згодом їх було об’єднано й в остаточному підсумку 19 квітня цього року законопроект, який передбачав низку законодавчих змін, зокрема й щодо реклами алкогольних та тютюнових виробів, був прийнятий Верховною Радою в другому читанні. Щоправда цей проект не передбачає повної заборони на рекламу алкогольних виробів на радіо й телебаченні, тому справу, розпочату в минулому скликанні ВР б’ютівцем Миколою Томенком, вирішив продовжити регіонал Нестор Шуфрич. Останній пропонує взагалі заборонити на радіо й телебаченні рекламу алкогольних напоїв та об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються дані напої (зміни в ст. 22 Закону, законопроект під реєстраційним № 1014). Також ним запропоновано заборонити спонсорування теле-, радіопередач, театрально-концертних, спортивних та інших заходів з використанням знаків для товарів та послуг, під якими випускаються алкогольні напої. Що стосується спонсорування, то аналогічний законопроект внесений і народним депутатом В.Писаренком під № 1046.

Кабмін у внесеному ним законопроекті № 0931 пропонує уточнити (а може й обмежити) перелік заходів, спонсорування яких заборонено алкогольними магнатами: вистави, пересувні механізовані атракціони, а також видовищні заходи, розраховані на масову аудиторію (без можливості здійснення контролю за проведенням заходу) – замість загального терміну «інші заходи». Така ініціатива виглядає щонайменше дивно.

Крім того, Валерій Писаренко висунув ініціативу заборонити також будь-яку рекламу тютюнових виробів та об'єктів права інтелектуальної власності, під якими вони випускаються. Проте бажано було б сформулювати таку заборону більш чітко, оскільки подану депутатом редакцію частини 1 статті 22 Закону можна розтлумачити так, що винятки все ж допускаються.

Лікарі постійно доводять шкідливість паління, а Україна взяла на себе зобов’язання про максимальне обмеження реклами, стимулювання продажу та спонсорства тютюнових виробів аж до повної заборони, але невідомо скільки колег підтримає депутата Писаренка. У тютюнових компаній його ініціатива не викличе захоплення.

В.В.Писаренко вніс і законопроект щодо надання пільг при розміщенні соціальної реклами в ЗМІ, які не фінансуються з бюджету (реєстраційний № 1044). При чому, соціальну рекламу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій пропонується розміщувати безкоштовно в обсязі не менше 4 % ефірного часу або друкованої площі, які відведені під рекламу. Але якщо даний проект закону буде прийнятий ВР, виникає небезпека, що керівники багатьох органів влади й місцевого самоврядування почнуть безкоштовно піаритися під виглядом соціальної реклами, адже подібні прецеденти вже були.

Продовжуючи огляд депутатських ініціатив щодо зміни правил регулювання реклами необхідно повернутися до законопроектів депутата Н.Шуфрича, який в цьому скликанні ВР, мабуть, є поки що найактивнішим рекламним реформатором. Крім проекту, про який вже згадувалося й до якого ще повернемося, колишній глава Міністерства з надзвичайних ситуацій законопроектом № 1103 висунув законодавчу ініціативу заборонити рекламу лікарських засобів, послуг народної медицини (цілительства), а також косметичних засобів, харчових продуктів, вітамінних й інших харчових добавок (що мають лікувальні властивості, підтверджені у встановленому порядку), та рекламу осіб, які їх надають. Як виняток, депутат пропонує дозволити лише внутрішню рекламу в закладах охорони здоров’я, аптеках, спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів, а також розповсюджувати відповідну рекламу на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики.

Найцікавішою ініціативою Нестора Шуфрича є пропозиція заборонити переривання рекламою фільмів (зміни в ст. 13 Закону, той же законопроект № 1014). Законопроект, очевидно, готувався поспіхом, оскільки містить логічні суперечності. За проектом із Закону «Про рекламу» має бути виключено частини 4 і 5 статті 13, які визначають передачі, котрі не можна переривати рекламою у будь-якому випадку, та правила переривання всіх інших передач. Таке нововведення було би логічним, якби переривання передач рекламою було заборонене взагалі (можливо саме такий намір і мав нардеп), але залишається норма абзацу другого частини 3 статті 13: «При виконанні умов, викладених у частині п'ятій цієї статті [яку хочуть виключити], реклама може бути розміщена під час трансляції програми, передачі таким чином, щоб не завдати шкоди цілісності та змісту програми, передачі та правам їх власників.» Дана норма фактично дозволяє переривання передач рекламою. А зважаючи на те, що фільми можуть трактуватися як окремі передачі, то мовники скоріш за все продовжать «втискувати» в ефір шматки фільмів поміж рекламними блоками.

Давно помічено тенденцію, що народні депутати пропонують переважно законопроекти про зміни до чинних законів, а не питомо нові закони. З цим процесом боротися важко, але профільним комітетам доцільно буде хоча б об’єднати в один законопроекти, які стосуються внесення змін в один і той самий закон. Це дасть можливість проводити системне, а не фрагментарне, обговорення законодавчих змін та вносити відповідні зміни одномоментно, тобто одним законом, а не різими по кілька разів на рік. Активній же частині суспільства як завжди залається пильнувати, щоби при внесенні змін до закону не закралися зміни, які перетворюють його на «дишло» або правило, яке не піддається виконанню на практиці.