Одразу прошу вибачення за все, що ви прочитаєте нижче, бо, думаю, образ буде чимало.

 

По-перше, хочу висловити свою велику вдячність редакції «Детектор медіа», яка відгукнулася на мою пропозицію започаткувати рубрику «Очима глядача». Щодо мене, то при висуванні такої пропозиції я керувалася багатьма аргументами. Пора вже закінчувати з телевізійним «міжсобойчиком», оскільки телебачення існує насамперед для глядача. Останнім часом дуже багато говорять про необхідність створення громадського телебачення. Подумала, що тележурналістам треба звикати вислуховувати точку зору непрофесіоналів, пересічних глядачів з по той бік екрану, тобто громадськості, навіть якщо їм ця точка зору не дуже подобається. (Мабуть, деякі мене знов звинуватять в наївності.) І головне: телебачення має найпотужніший серед всіх інших засобів інформації вплив на масову громадську свідомість.

 

У нас підростають діти. І від нас з вами залежить, якими вони будуть.

 

У відповідь на свою дійсно непрофесіональну думку почула лише одні звинувачення в непрофесіоналізмі, на який, до речі, я і не претендую: бодай не відкривай рота про те, в чому не розбираєшся. Підкреслюю: так, я непрофесіонал в галузі телебачення, більше того - не журналіст. Я той пересічний глядач, для якого ви створюєте свій продукт. І невже вам не цікава думка пересічного глядача, навіть якщо вона не співпадає з вашою і в ваших очах виглядає непрофесійною? Останнім часом більшість моїх знайомих, а це люди освічені й культурні, майже перестали дивитися телебачення. І не за браком часу, а тому що «нічого дивитися». Інколи буває враження, що телевізійники строюють свій продукт самі для себе. В погоні за рейтингами телеканали забувають про тих, кого цікавлять не тільки різноманітні шоу, що заполонили ефір. Нас чимало: небайдужих, незалежних, освічених. Хай нас не більшість, і ми не можемо «зробити рейтинг», але ми маємо свою думку і маємо право на її висловлювання. Повірте, особисто мені є чим в житті займатися, крім написання статей. Моя небайдужість виключно від бажання щось покращити, зрушити з мертвої точки, поставити проблему, запросити до дискусії, і в ніякому разі когось образити. Зрозуміло, кожний автор вболіває за свій проект, кожний намагається зробити його видовищним, професійним, потрібним, рейтинговим, тощо. Кожному автору здається, що він зробив все, щоб так і було. Зрозумілі також амбіції творчих людей. Але межі досконалості немає.  

 

Давайте більш спілкуватися: ви і ми, телевізійники і глядачі. Можливо, для цього треба запровадити регулярні круглі столи, на які могли б прийти все бажаючі і висловити свою, підкреслюю, непрофесійну думку. Це могло би стати непоганим підґрунтям для створення громадського телебачення, про яке дуже багато говорять, але до якого, здається, ми всі ще просто свідомо не готові. Давайте разом покладемо  чергову цеглину в фундамент громадянського суспільства, про яке останнім часом не менш розмов, ніж про громадське телебачення.

 

Звертаюсь також до редакції «Детектор медіа», яка здається мені небайдужою до цього питання, з проханням підтримати мою пропозицію щодо організації таких круглих столів.

 

І врешті, звертаюсь до небайдужих глядачів. З пропозицією створити спілку глядачів. Моя електронна адреса: inna.goncharova@gmail.com  Пишіть.

 

З великою повагою до всіх.