Україна намагається хоча б в чомусь наблизитися до Європейського Союзу – 2010 року, а може й раніше, переходимо на професійну армію, 2012-го спільно з Польщею проводимо чемпіонат Європи з футболу, 2015-го переходимо на цифрове телерадіомовлення. Реалізація кожного з цих завдань ще залишається під питанням, але, зважаючи на нашу специфіку, давайте розглянемо питання переходу на «цифру». Зважаючи на розвиток інформаційних технологій – це об’єктивна вимога часу, виконання якої необхідне для того, щоб Україна подолала свою відсталість від високо розвинутих постіндустріальних країн, які уже почали активне впровадження цифрового мовлення.

Кабінет Міністрів України своїм Розпорядженням № 592-р від 30 листопада 2006 року схвалив Концепцію Державної програми впровадження цифрового телерадіомовлення, в якій зазначено зокрема таке: «З урахуванням загальних тенденцій розвитку цифрового телерадіомовлення в рамках Міжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ) … розроблено і затверджено угодою країн - членів МСЕ регіональний план цифрової наземної радіомовної ... Зазначена угода передбачає наявність періоду переходу від аналогового до цифрового телерадіомовлення, який триватиме до 2015 року. Після завершення зазначеного періоду аналогове мовлення втратить свій статус, а його застосування буде можливим тільки за умови відсутності радіоперешкод прийманню цифрового телерадіомовлення в сусідніх країнах. Ураховуючи те, що на даний час телерадіомовлення України є виключно аналоговим, після закінчення перехідного періоду більшість діючих телерадіопередавачів повинна буде припинити свою роботу, а на частині території України, де не буде створено інфраструктури цифрового телерадіомовлення, програми державного (громадського) телерадіомовлення не розповсюджуватимуться взагалі». В Концепції йдеться про інфраструктуру для поширення телерадіосигналу в цифровому форматі, але необхідно також забезпечити перехід на інфраструктуру для приймання цифрового сигналу, оскільки теле- і радіоприймачі більшості українців не придатні для роботи із сигналом в цифровому форматі. Для прийому такого сигналу необхідно придбавати спеціальні декодери вартістю від 200-250 гривень. Для киян це не такі вже й великі гроші, але для безробітного селянина з глибинки чи одинокого пенсіонера – добра половина місячного бюджету. З огляду на це саме малозабезпечені верстви населення можуть виявитися «відрізаними» від телебачення після припинення цифрового мовлення. Теоретично, якщо відкладати щомісяця по 2 гривні, то за кілька років на декодер назбирається, але чи гуманно перекладати проблеми переходу на цифрове телерадіомовлення на плечі малозабезпечених верств населення.

Практика країн Європи в контексті переходу на «цифру» включає в себе значну соціальну складову. 28 травня 2003 року Комітет міністрів Ради Європи затвердив Рекомендацію державам-членам № Rec (2003) 9 "Про заходи підтримки демократичного й соціального розповсюдження цифрового мовлення". Як додаток до вказаної Рекомендації схвалено Основні принципи цифрового мовлення, з яких зокрема випливає:

- необхідність швидкого переходу від аналогового до цифрового телерадіомовлення;

- врахування інтересів та обмежених можливостей різних категорій мовників, особливо некомерційних та регіональних/місцевих.

У зв’язку з цим наголошується на необхідності створення належної законодавчої бази, сприятливих економічних і технічних умов.

Також звертається увага на те, що державні органи при видачі ліцензій на цифрове мовлення повинні забезпечити різноманітність пропонованих телерадіомовних послуг і сприяти створенню регіональних/місцевих мовників, які б задовольняли суспільні потреби на цьому рівні.

Закономірно, що в Принципах звернуто увагу і на необхідність недопущення будь-яких форм матеріальної дискримінації та ризику появи «цифрового поділу» різних соціальних верств населення. Після цього прямо вказано, що держави-члени ЄС повинні звернути особливу увагу на способи зниження цін на обладнання для декодування й дешифрування цифрових сигналів.

Давайте детальніше розглянемо західний досвід стимулювання населення в процесі переходу на цифрове телерадіомовлення.

Словаччина – першим 300 000 – 450 000 громадян, які переходять на прийом цифрового телерадіомовлення держава оплачує половину вартості декодера цифрового сигналу. Для 180 000 громадян, які знаходяться за межею бідності держава оплачує повну вартість найдешевшого декодера. Можливі джерела фінансування таких заходів: державний бюджет, фонди ЄС та приватний капітал. Оціночна вартість такої «мотиваційної та соціальної» допомоги – 2,1 – 2,6 мільярда словацьких крон.

Німеччина – держава надавала субсидії лише тим громадянам, які мали намір приймати цифровий сигнал за допомогою антени, і це викликало питання в Європейської комісії (Загальноєвропейські контролюючі органи приділяють особливу увагу так званій «технологічній нейтральності» обладнання, придбання якого субсидується державою. Це зумовлено тим, що субсидуючи придбання обладнання для прийому й перетворення сигналу тільки з одної технологічної платформи, наприклад тільки супутникового сигналу, держава «підігрує» виробникам даного обладнання в їх боротьбі з конкурентами-виробниками обладнання для прийому цифрового сигналу з кабеля, наземного електромагнітного сигналу).

Австрія – домогосподарства отримують субсидії і при цьому можуть обирати спосіб прийому цифрового сигналу - через антену, кабель чи супутник.

Італія – стаття 4 (1) закону про бюджет на 2004 рік встановлює: протягом 2004 р. кожен абонент телерадіомовлення, який виконав зобов’язання щодо внесення абонентської плати за поточний рік та який придбав або орендував обладнання для приймання телевізійного сигналу в цифровій формі – має право на отримання державної субсидії в сумі 150 євро. Загалом планується на це витратити до 110 000 000 євро.

Великобританія – у вересні 2005 р. Державний секретар з питань культури, ЗМІ та спорту оголосив деталі плану допомоги щодо переходу на цифрове мовлення. Такий план фінансується ВВС й охоплює: 1) домогосподарства, в яких є особи віком від 75 рр.; 2) домогосподарства, в яких є особи з обмеженими можливостями; 3) домогосподарства, в яких є особи з вадами зору.

Чехія запланувала повністю розповсюдити в країні цифровий сигнал до кінця 2007 року, і вимкнути аналоговий у 2012. Перехід на цифрове мовлення регулюється Концепцією цифрового мовлення у Чеській республіці, затвердженою урядом у березні 2006 року. У ній викладені основні кроки держави для забезпечення прав населення під час зміни аналогового мовлення на цифрове:

* Надання цифрових послуг ідентичне аналоговим – забезпечення 100% покриття країни цифровим сигналом, включаючи сільські, віддалені та гірські райони.

* Фінансована державою широка інформаційна кампанія, що розпочнеться як мінімум за 3 місяці до відключення аналогового сигналу.

* Достатня кількість декодерів за доступними для населення цінами (ціни на цифрове обладнання встановлює держава).

Як і в більшості європейських країн, законодавство Чехії захищає права людей з обмеженими можливостями під час цифрового переходу. Національни план підтримки та інтеграції осіб з обмеженими можливостями на 2006-2009 рік (затверджено рішенням Уряду № 1004 від 17 серпня 2005 року. Згідно з пунктом 6.6. цього документу, особам з обмеженими можливостями гарантується підтримка та допомога під час переходу з аналогового мовлення на цифрове з метою збільшення їхніх можливостей з метою полегшення та збільшення їхніх можливостей доступу до медіа та отримання інформації. Це завдання безстроково покладається на Міністерство культури, яке і виділяє бюджетні кошти на ції дії.

Також діє Національна програма підготовки до старіння. Серед її завдань – полегшення існування в суспільстві осіб літнього віку, розробка та продаж зрозумілих та легких у використанні приладів , проведення інформаційнох роботи та надання роз»яснень щодо нових послуг тощо. Це стосується і переходу на цифрове мовлення: інформаційна кампанія, надання легких у використанні декодерів тощо.

У Сполучених Штатах Америки діє широка програма фінансової допомоги під час переходу на цифрове мовлення. Тоді як Європейські держави часто відіграють роль арбітра для недержавних гравців під час «цифрового переходу», у США уряд вігіграє активнішу роль напередодні відключення аналогового сигналу. Зазначимо, що на кінець 2005 року лише 15% домогосподарств використовували аналогове телебачення, тим не менше, поки є домогосподарства, які користуються аналоговим сигналом, перехід не може вважатись успішним.

У 2005 році було прийнято закон про Перехід на цифрове телебачення та громадську безпеку (Digital Television Transition and Public Safety Act). Ним було затверджено низку програм фінансової допомоги населенню для переходу на цифрове телебачення, які проводить Національна адміністрація з телекомунікацій та інформації. Програми спрямовані на підтримку як населення, так і невеликих телевізійних станцій, яким важко самостійно перейти на цифровий сигнал.

· Надання купонів на придбання конвертерів цифрового сигналу в аналоговий. Від початку 2008 року, всі американські домогосподарства матимуть право подати заявку на отримання двох купонів по 40 доларів для придбання конвертерів цифрового сигналу в аналоговий (для телевізорів старших моделей).

· Грантова програма підтримки комунікацій для суспільної безпеки (Public Safety Interoperable Communications Grant Program) – виділення коштів штатам або місцевим громадам для відновлення цифрової інфраструктури та комунікацій під час природних або техногенних катастроф.

· Грантова програма підтримки ефірних станцій низької потужності:станціям, які поки що не здатні перейти на цифровий сигнал, надаються кошти для продовження аналогового мовлення після 17 лютого 2009 року (відключення аналогового сигналу) та подальшої купівлі і налаштування цифрового обладнання.

· Грантова програма «Цифровий перехід Нью-Йорку після 11 вересня» – наданя коштів для розробки і втілення моделі цифрового мовлення для 10 телевізійних станцій у Нью-Йорку. Система включає в себе конслуьтації, розробку, запуск пілотнних проектів для вибору оптимальної моделі цифрового мовлення місцевих станцій мегаполіса.

Перехід на цифрове мовлення – об’єктивний процес, який дуже скоро торкнеться і України. Тоді як це питання широко обговорюється в світі, багато українців просто не знає про цей крок та про можливі пов’язані з ним витрати. Завдання держави – вже зараз розробляти продуману та ефективну політику, в тому числі проведення інформаційних кампаній, роз’яснення необхідності переходу на цифрове мовлення. Інший аспект – допомога малозабезпеченим, адже багато громадян України просто не може дозволити собі придбання обладнання і не розуміє, чому має платити за ці нововведення. Як варіант – декодери можуть надаватись телевізійними операторами, зацікавленими у збільшенні кількості абонентів. Проте держава не може перекладати відповідальність на приватні структури, які у будь-якому разі керуються інтересами отримання прибутків.

Роман Головенко, Софія Машовець, ІМІ