11 січня в Міністерстві культури відбувся круглий стіл, присвячений українському дублюванню прокатної кінопродукції.

Участь у круглому столі узяли представники компаній-дистриб’юторів, міністр культури Юрій Богуцький, голова Держкіно Ганна Чміль.

Тема круглого столу: виконання 14 статті Закону про кінематографію (стаття про мову дублювання, озвучування і субтитрування) і вироблення меморандуму про взаємодію і співпрацю між Мінкультом і дистриб’юторами. Присутні були й представники громадськості, в тому числі й ініціатив «Кіно-Переклад» і «Обіцяю не ходити на іноземне кіно, дубльоване в Росії».

 «Кіно-Переклад» звернувся за коментарем до голови Державної служби кінематографії Ганни Чміль:

- Законом про кінематографію передбачено, щоб фільми були дубльовані, озвучені або субтитровані українською мовою. Суд, який відмінив постанову Кабміну, мотивував своє рішення тим, що є чинна норма закону, тому жодних підзаконних актів щодо обов’язкових квот на переклад не треба. Виходить, що суд іменем України прозоро натякнув – треба дублювати.

Після рішення суду дистриб’ютори поділилися на дві групи. Ті, які працюють через російські дистриб’юторські компанії як посередники, і далі не хочуть вкладати кошти в те, щоб дублювати фільми. Їм вигідніше і далі користуватися юридичною лазівкою профільного закону, який вимагає, щоб фільми дублювалися «державною мовою або мовою національної меншини». Вони просто беруть копію в Москві, привозять і показують в Україні.

А от ті дистриб’ютори, які працюють напряму з голівудськими та іншими студіями-виробниками, встановлену урядом квоту виконують і збираються дублювати половину фільмокопій в Україні. Кількісно ця група складає 2/3 від загальної кількості дистриб’юторів. Дистриб’ютор «B&H» уже дублює українською 50 відсотків. Річ у тім, що іноземні виробники і їхні дистриб’ютори дуже законослухняні і виконують усі правила.

Крім цього, іноземним дистриб’торам подобається якісний український переклад. Зараз прекрасно продаються на DVD «Тачки» з українським дублюванням – це дуже жива мова, вона відображає українську ментальність, враховує навіть молодіжні ментальні, так би мовити, приколи. Американські виробники, які бачили українську фільмокопію, були в захваті. Росіяни, які професійно працюють на ринку дублювання, теж оцінили.
Бізнесмени розуміють – із законами доведеться рахуватися – і готуються до українського дублювання. Те, що відбувається зараз – перехідна ситуація, яка закономірна і об’єктивна.

Що ж стосується фестивального кіно, то ми готові до компромісу і вже зараз не застосуємо до них драконівських заходів (скажімо, до компанії «Артхаус Трафік»). Вони все одно більше 1-2 копій не завозять. Очевидно, треба визначити якусь квоту – скажімо, не більше чотирьох фільмокопій однієї стрічки – яку можна звільнити від обов’язкового дублювання.

Як повідомила «Кіно-Перекладу» голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль, дистриб’ютори, які працюють через російські компанії як посередники, де-факто не платять податки у держбюджет.

 «Вони беруть копію фільму в Москві, привозять сюди і показують, - говорить Ганна Чміль. - А роялті – авторська винагорода, яка насправді ділиться між учасниками ринку - не обкладається податком. Податки сплачуються в Росії, коли росіяни купують право показу. Україна не отримує нічого»

Два місяці тому голова дистриб’юторської компанії «B&H» Богдан Батрух повідомляв, що українська кіноіндустрія щороку зазнає близько 2 мільйонів доларів збитків через те, що іноземні фільми дублюються в Росії.

 За словами Богдана Батруха, ці гроші проходять повз українську кіноіндустрію зокрема і українську економіку загалом, «і кошти могли б отримати актори, перекладачі, інженери, студії тощо, які знаходяться в Україні, а не в Росії», – зазначив Богдан БАТРУХ. – Це значно б сприяло розвитку української кіноіндустрії”.

Кіно-переклад