Андрій Шевченко, народний депутат (фракція Блоку Юлії Тимошенко), голова Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України, прокоментував відставку речниці Президента:

Для мене відставка Ірини Геращенко була несподіванкою. Припускаю, що це пов’язано з останніми змінами у керівництві Секретаріату Президента. Думаю, що відставка Герашенко збіглась із бажанням Балоги та Яценюка підсилити інформаційний вплив Президента. Я розумію причини цього кроку. Можливо, Ірину підштовхували до відставки. Причини невдоволення Іриною такі: за часів президентства Віктора Ющенка вона часто перевищувала повноваження прес-секретаря, часто втручаючись у сфери впливу інших працівників Секретаріату. Багато хто був невдоволений тим, як виглядає Президент у мас-медіа. Таким чином, негатив, нажитий за часів роботи прес-секретарем Президента, переважив безумовні позитивні якості Ірини: особисту відданість Віктору Ющенку та її безмежну енергію.

Якщо говорити про роботу Ірини Геращенко, то до плюсів я відніс би те, що саме під час її перебування на посту голови прес-служби Президент перестав бути в Україні джерелом цензури. До мінусів – погіршення стосунків Президента з пресою. Тут можна згадати скандал, пов'язаний із публікаціями про сина Президента, та інші випадки, внаслідок яких чоловік, який був улюбленцем преси два роки тому, став сприйматись журналістами скептично або негативно. Крім того, Ірина виявилась тією людиною, що блокувала рух до суспільного мовлення.

Людині, яка змінить Ірину Геращенко на цій посаді, я побажав би дві речі:

1.Відновити довіру між Секретаріатом Президента та пресою;

2.Встановити нарешті чіткі правила гри, про які вже давно  говорять. Це, передусім, публічний і прозорий порядок акредитації журналістів та потрапляння у президентський пул, правила доступу до Секретаріату Президента тощо.

Якщо такі правила будуть встановлені, в майбутньому не виникатиме таких непорозумінь, як конфлікт між керівництвом прес-служби та журналістом Олексієм Бобровниковим.

Ірині Геращенко я бажаю знайти себе в новій якості. А Президенту бажаю нетрадиційно підійти до визначення кандидатури на пост прес-секретаря. Один із варіантів - шукати потрібну людину не серед журналістів, як це робиться зазвичай, а серед  фахівців у галузі PR, які вміють вибудовувати відносини з громадськістю.