Вчора на головній площі країни Завершилися урочистості з нагоди річниці початку подій, названих Помаранчевою революцією. На Майдані були розгорнуті намети та польових кухні, зі сцени прозвучали привітання політиків - головних учасників Помаранчевої революції, зокрема Романа Безсмертного, Тараса Стецьківа, Миколи Томенка та Юрія Луценка. Перед глядачами виступили зірки української естради - Тарас Петриненко, Марія Бурмака, гурти "Океан Ельзи", "Мандри", "Гринджоли" та інші.

Завершився "Майдан Свободи" виступами (в порядку черговості) екс-прем'єр міністра Юлії Тимошенко та Президента України Віктора Ющенка.

Як повідомляє "Українська правда", Ющенко вийшов на сцену після двох оголошень разом з усією родиною. Обличчя людей були радісні, але особливого скандування імені президента не було.

Спершу він привітався з усіма політиками, присутніми на сцені, поцілувавши кожного з них, зокрема, і Тимошенко. Та у відповідь хитро посміхнулася й постукала його по спині.

Діти Ющенка спочатку стали поряд з Тимошенко, а потім біля краю сцени.

"Разом! Єдині!", - вигукував ведучий свята.

В свою чергу, Юлію Тимошенко донесли до сцени на Майдані на руках.

Як повідомляє "УП" з посиланням на УНІАН, Тимошенко вийшла з автомобіля на вулиці Інститутській, після чого її підхопили і понесли через натовп до трибуни.

Нижче наводимо тексти промов В.Ющенка та Ю.Тимошенко повністю.

---

Президент України Віктор Ющенко:

"Дякую! Дорога громадо! Дорогий славетний Майдане, друзі, побратими! Я сьогодні гордий тим, що після 12 місяців достойного, красивого цікавого життя ми сьогодні святкуємо перші роковини української свободи. Це істина, незалежність, яка через 14 років прийшла на українську землю. Знаю, що кожна людина, яка прийшла на цей Майдан, вона прийшла через те, що дуже любить Україну.

Можливо, непростий час сьогодні в нас ідуть розмови як ми справились з цими 12 місяцями. У чому є в нас розчарування, в чому є перемоги, чи тією дорогою йде Україна і чи не збилися з путі? Є багато є інших питань, що виникають у чесного люду.

Мій виступ буде присвячений одному – як вийти з кожного Майдану з вірою про те, що ми ідемо вірною дорогою.

Шановні друзі! Ну ще раз крикніть Юля і я готовий виступати! (Ці слова люди зустрічають ревом і криками Юля! Юля! Ющенко! - "УП")

Друзі, давайте будемо толерантними. Прийде всьому час. Але сьогодні ми повинні дати відповідь, що турбує кожну порядну людину, яка прийшла на цей Майдан. Давайте чесно розберемося в тому, що відбувається без масок і акторства, чесно сказати, чим живемо, що відбувається і що будемо робити.

Я прийшов сюди зі своєю родиною, із цими дітьми, які допомагали виходити 12 місяців назад, щоб я піднявся на цей подіум. Вони були тоді біля мене. Біля мене мої онуки, моя родина. Кожний із нас, шановні друзі, заплатили за те, що ми називаємо свободою. Кожний із нас. Я платив свою ціну. Кожен платив із нас свою ціну. Сплатила ціну і моя мама, яка через кілька днів після моєї інавгурації померла, власне кажучи, не приходячи у свідомість. Бо не кожна здорова людина може витримати ту боротьбу з бандою, яку ми вели рік назад.

Ми тоді були єдині, бо ми знали, проти кого ми боремося. У мене запитання: коли ми прийшли до влади, коли люди прийшли з цього Майдану у службові кабінети, чому вони втратили ту етику, ту політичну мораль, яка їх тримала тут укупі. НЕ дивлячись на те, що це різні двадцять політичних сил. Ми тоді говорили про одне: ми говорили про ідеали Майдану. От, власне кажучи, про перші уроки, першої роковини українського Дня Свободи я хотів би сьогодні і говорити.

Перш за все, я хочу сказати тим, у кого опустилися руки, у кого хилиться голова. Друзі, як Президент своєї країни я стверджую: ми ідем єдиною вірною дорогою – дорогою свободи, справедливості для кожної людини. У будь-якому розвиткові – політичному, економічному чи гуманітарному лежать три речі: демократія, свобода і верховенство права. З цими речами 12 місяців назад тут дерли ми горло. Щоб ці цінності відбулися в Україні.

Тут мільйони людей казали: "Та не зарплати нам треба, та не пенсії нам треба, але дайте, щоб у цій країні була чесна влада, іншими словами, було право вибору, жила свобода і було верховенство, верховенство права, щоб тебе ніхто більше не мордував. За 12 місяців цієї ходи я стверджую, що ми не схибили з цієї дороги. Ми нею ідем. Але давайте цінувати виклик, шановна громадо! Те, що демкоратія, істина свобода, права людини творяться не одним місяцем, це річ очевидна. Давайте не посипати голову України попелом. Від того, що через 12 місяців у когось появилися якісь розчарування. Не будьте скоростиглими, особливо у тих речах, які відносяться до нашого споживання. Я переконаний, що моя нація, мій народ блискуче прожили, блискуче пройшли ці 12 місяців.

І це дорога унікальна. І тому хочу говорити про те, що рік тому оцей Майдан став могучою рікою. сюди зійшлися десятки потічків, які сюди вели і наші митці, інаші дипломати, і наша молодь, і наші представники силових структур. Окрему доблесть складала – можливо, невеличка, але доблесна армія українських журналістів. Ми вірили, ми можливо підписували останні документи Комітету спасіння. Ми знали, що нас можуть арештувати, але ми думали, що це єдиний спосіб сьогодні прислужити Україні. Ми це зробили. На цей Майдан людей вели різні житейські дороги. Але на них кожен звільнився від страху, байдужості, неправди. Тільки вільні люди могли зібратися на цьому Майдані. Знайти красивий вихід із того конфлікту, який у більшості країн закінчується громадянською війною. І це унікальний комплімент нації, який дає сьогодні увесь світ. Тому увесь світ сьогодні, як і 12 місяців поспіль, говорить про Україну. І я прошу вас, шановні українці, пишаймося цим! Наступне. Помаранчевий Майдан питав у день і вночі: чого ти хочеш? Яких ти змін хочеш для своєї нації, для своєї держави, для своєї родини? Від нього, як і від власноїх совісті, ніхто не міг сховатися, від цього запитання. Пряму і чесну відповідь мусить дати кожен громадянин, де б він не жив, якою б мовою він не говорив, до якого храму б він не ходив, які б політичні погляди він не сповідував. Майдан сказав: "Нам потрібні чесні вибори. Ннам потрібна влада, яка поважає демократію і верховенство права, нам потрібні свобода і справедливість, аби власною працею здобути достаток і впевненість у завтрашньому дню". Кожен українець, хто серцем, хто розумом, прийняв його слово і волю. Львів і Донецьк, Чернігів і Крим, Волинь і Таврія, гетьманщина і Слобожанщина – єдині у наших українських цінностях. Господь почув святу Шевченкову молитву: "І всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай

і братолюбіє пошли".

Лицарями Майдану були київські студенти, українські студенти, і власне, молодь. Я ніколи не забуду, як 23 листопада три тисячі викладачів і студентів Києво­-Могилянки на спільних зборах прийняли рішення оголосити страйк і розіслати листи у вузи із закликом підтримати акції опору на підтримку Ющенка. Спільна заява дипломатів, де більше 500 співробітників підписали її. Міліція, яка щодня, дуже часто без форми засвідчувала, що вона разом із народом. Журналісти. Як "5 канал" оголосив голодування проти свавілля влади! Як 40 журналістів закликали владу припинити тиск на ЗМІ. Як телеканали "Ера", "Тоніс", ТРК "Київ" казали глядачам правду. Не всі канали, на жаль, далеко не всі. Але я говорю про ті правдиві канали, які робили інформаційну революцію. Наталія Дмитрук – сурдоперекладач з УТ-1 зробила подвиг – в прямому ефірі сказала, що канали брешуть.

17 днів Майдану породили нове обличчя України. Світ побачив нову країну, сучасну націю, яка здатна формувати нове обличчя Європи. По-новому сьогодні і ми відчуваємо Україну у собі. Абсолютна більшість громадян України сьогодні сприймає Україну як єдину Батьківщину. Перелом відбувся у всіх регіонах України. В усіх соціальних і мовних групах. У першу чергу, серед молоді і людей із вищою освітою. Єдиною Батьківщиною Україну сьогодні вважає 90% громадян України. Два роки тому нас було 76 %. 94% молоді єдиною своєю Батьківщиною вважають Україну. Два роки тому їх було 87%. П’ять років тому більше половини української молоді хотіло б родитися за кордоном.

Сьогодні ми на повний голос говоримо про себе як про українську націю. Ми пишаємося своїм українством – у цьому найбільша перемога Майдану. Ми думаємо по-українськи. Ми відроджуємо свої корені, очищуємо від чужих міфів свою історичну пам’ять. Це непростий процес. Нам не вистачало останнього кроку, щоб примиритися, наприклад, в українському баченні перемоги над нацизмом, коли б учасники і Великої вітчизняної війни, і Повстанської армії подали одне одному руки.

Це не вдалося. Але я вірю, що цей крок буде зроблений і я зроблю усе, щоб усі старі розбрати були в Україні подолані. Днями згадаємо іншу сумну сторінку української історії: Голодомору, який забрав 10 мільйонів синів і дочок у 32-33 роках. Нам треба винести уроки з цієї трагедії. Це потрібно нам, щоб усвідомити, що доля кожного і мертвого, живого, і ненародженого уплетена у долю єдиної України. Майдан допоміг мільйонам людей утвердитися у своїй українській ідентичності.

26 листопада я вас усіх запрошую взяти участь у посадці калинового гаю на честь кожного українського села, яке у 32-33 р.р. потерпало від голодомору. Ще одна безперечна перемога – це обретіння мільйонами людей гідності громадянина. Українці назавжди звільнилися від старої звички терпіти безвідповідальність, у тому числі, і безвідповідальність влади.

Безперечною перемогою Майдану стало утвердження свободи слова. Воно стрімко набирає сили. Як і всі українці, я вітаю цей процес, і зроблю усе для того, щоб воно прискорювалося. Я пропоную журналістському цеху партнерство. Переконаний, що незабаром преса стане в Україні четвертою владою. Знаю, що в українській журналістиці досить чесних професіоналів, які свій іспит владою витримають достойно. Найвищі журналістські стандарти, переконаний, стануть нормою, і це питання недовгого часу. Нарешті, перемогою Майдану стало отримання всіма нами свободи вибору. Ми захистили право українського громадянина самому обирати собі владу. Я гарантую, з першого дня виборчої кампанії парламентських виборів 2006 року вони будуть чесними і вони будуть прозорими. На вибори 2006 року до українського парламенту не будуть працювати під жодну політичну партію ні державний офіс, ні державне приміщення, ні державний комп’ютер, ні державне авто.

***

Ми повинні об’єднатися. Ми повинні подати одне одному руки. Ми повинні пам’ятати одне – виклик, який стоїть перед нами на виборах у парламент у 2006 році – це не вибори прем’єр-міністра. Це відповідь на те, чи збережеться те, що ми завоювали і що ми називаємо українською демократією, чи ми передамо це у спадок колишній владі.

Я готовий зробити все для нашої єдності.

Ми повинні отримати перемогу демократичних сил у березні 2006 року. Це наша обіцянка, тому що переможні вибори президента України можуть бути переможними лише при демократичних перемогах у парламент України у 2006 році. Це єдине ціле, це не можна розділяти. І тому, шановні друзі, говорячи про це, я хотів би звернутися до вас, хто сьогодні є на цьому Майдані і торік був на цьому Майдані.

Україні потрібні активність усіх громадських структур, які захищають свободу, демократію і права людей. Потрібні пильні відповідальні медіа, які повинні говорити громадянам правду. Потрібні енергійні підприємці, які рухають вперед її економіку і створюють робочі місця. Україні потрібна енергія і патріотизм усіх громадян, об’єднаних любов’ю, свободою.

Присягою, я готовий зробити все для нашої єдності. У першу чергу для об’єднання тих сил, які разом були на Майдані і сповідують його цінності. Тільки наше порозуміння є гарантією всіх змін, про які ми щойно говорили. я ще раз нагадую про силу, яка дала нам українська свобода.

Сьогодні, як і завжди, ми будемо святкувати День української свободи. Він буде нагадувати, що вільні і єдині ми досягаємо всього, що на Майдані ставилося як метою нації. Збудеться мрія про процвітаючу вільну незалежну Україну, якою ми тут жили, пишались. Слава українському Майдану, слава кожному із вас, слава вільній українській нації, слава Господу Богу і слава Україні!"

(За інформацією "УП", ця версія є неповною. Власне, наразі повний текст відсутній навіть на Офіційному сайті Президента України - "ТК")

---

Юлія Тимошенко:

"Доброго вечора, шановні майданівці! Вітаю вас зі святом!

Я тільки що дивилася пряму трансляцію по телебаченню і мені сказали, що у вас якийсь не такий настрій, що у вас не дуже веселі обличчя... Я хочу звернутися до вас: розправте плечі, підніміть очі, бо рік тому ви зробили те, що оцінив цілий світ, вся Україна!

І якщо вам кажуть, що є трошки розчарування, що є якась зневіра, що щось плохо у нас виходить... Шановні друзі, ми з вами хотіли отримати демократію, очищену владу... Але хтось знав, задав питання: а як насправді виглядає очищення влади, як насправді виглядає побудова демократії? Ви що думали? Що це така спокійна, безболісна, ні для кого не значима безболісна процедура?

Та ні! Ми отримали повне злиття влади, криміналу, кримінального бізнесу. Це не можна подолати без конфлікту і протистояння. Коли я подивилася, як люди ставляться до подій у владі, то я побачила: є розчарування, що у нас були протистояння в команді.

Я хочу запитати у вас, мої побратими: а чи можна було без такого протистояння? Ви що думали? Що 18 тисяч чиновників, які прийшли на всі рівні влади – бездоганні? Що, вони прийшли з думками побудувати для вас справедливе життя? Та ні! Це абсолютно не так!

Як, ви думали, буде виглядати очищення влади? Що ви будете сидіти у себе вдома і бачити, що роблять чиновники в своїх кабінетах? Ні!

І влада розділилася на дві частини. Одна прийшла, щоб дійсно почистити те, що вам не подобається, щоб побудувати те, чого ви очікували. Але там (у владі) була ще друга сила, яка зовсім не збиралася цього робити!

Рано чи пізно, справжня демократія почалася з того, що влада змогла самоочищатися. І повірте, іншого процесу бути не могло. Я думаю, історія ще напише про те, як насправді відбувається демократизація суспільства.

Ви думали, як і ми, що у всіх людей, які псували нам життя, зникнуть ЗМІ? Чи зникнуть зв’язки у самих високих кабінетах влади? Чи у них появиться благодушний настрій до тих, хто хоче поставити їх у межі закону? Та ні, шановні друзі! Вони паплюжили новий уряд щодня, щоб довести: все, що ви зробили – це нічого не варте!

Але я хочу, щоб у вас була упевненість: влада здатна стояти перед пресою, дивитися один на одного і називати речі своїми іменами – це і є перший крок очищення.

Ви сьогодні відчуваєте, що після революції відсторонені від влади. Але скажіть, будь ласка, як я себе почувала, коли не могла призначити жодного чиновника? Я теж відчувала теж саме, що і ви!

А скажіть, ви думаєте, я не відчувала розчарування, коли люди, які брали такі самі зобов’язання як я, робили зовсім інші речі?!

Коли паплюжили нашу з вами нову владу – всі сиділи і думали: може, вони справді такі? Та ні, шановні друзі! Ми з вами, можливо, думали, що наша революція – це такий бій, який ми з вами відразу виграли? Але це була тільки перша атака!

Я хочу нагадати вам, скільки років наші батьки боролися за свободу, мир і спокій. П’ять років наші батьки гнили в окопах! Вони захищали нашу батьківщину! Я хочу нагадати, скільки сотень років наші батьки боролися за незалежність України! Як вони втрачали життя! Як вони по двадцять шість років гнили в тюрмах! Я хочу запитати: вони що, думали, що за один рік їм вдасться це зробити? Та ні, шановні друзі. Це є неможливим.

Я зрозуміла, що моїх сил просто до кінця не вистачить. І ще раз, як колись під час віце-прем'єрства, мене перемогли клани. Тимчасово! Так само і вони, можливо, тимчасово зламали нам можливість будувати Україну.

Але це не поразка! Ми не можемо зупинитися на півшляху, кинути цю справу! Ми не можемо подумати, що у нас така зневіра, безнадія, і ми підемо іти займатися своїми справами.

Якщо ми з вами один раз встали з окопів, то наші теперішні розчарування, розпач, наша спокійність і байдужість – це, може, останній патрон у наше серце.

Тому я хочу сказати вам так, як було у часи нашої прекрасної революції: що далі? Спокій, про який ми всі мріємо – він неможливий, коли країна очищується! Та тільки маленька крапелька – п’ять мільярдів доларів від Криворіжсталі! Щоб ви зрозуміли, що боротьба з нами йшла не за гривню, а за сотні мільярдів доларів. Вони можуть побудувати нашу країну, але ніхто не збирався це віддавати.

Тепер питання – як ми рухаємося далі? Я хочу спростувати безглузді чутки, що Тимошенко десь там проти Ющенка... Шановні друзі! Якщо ви десь хоч слово від мене почули, повірте мені... Це слово не може бути почутим. Тому що це президент, якого я разом з вами намагалася привести до влади. І ми зробили це з вами!

Хіба я можу зруйнувати хоч крок його поступу? Хоч день його життя, хоч якусь його справу? Ні в якому випадку!

Хочу, що ви знали: все, що зроблено – це абсолютна і досконала боротьба проти нашої з вами перемоги і можливості будувати Україну.

Наші польові командири кажуть: все гаразд, у Ющенко 20%, у Тимошенко 20%, у Олександра Олександровича 10% і десть там відпочиває наш конкурент Янукович... Ні! Я хочу, щоб ми не розслаблялися на жодну хвилину. Хочу, щоб ви відчули: сьогодні реванш як ніколи можливий!

Реванш – це те, що відроджує до життя всіх людей, які збиралися покинути Україну. Він відроджує до життя всі кланові угрупування. Знайте, сьогодні у Януковича не просто шанс! А якщо ми нічого з вами не зробимо – то у нього стовідсотковий шанс!

На фоні дискредитації нової влади, бруду, сказаного членами команди в бік один одного, піднімається потужна постать людини, яка, здавалося, пішла у небуття.

Ми самі дали йому сили і наснагу! І не потрібно на когось скаржитися!

Хочу, щоб ви знали: наступні парламентські вибори є абсолютно не такі самі, як були попередні!

Конституційні зміни, проти яких я досить радикально виступала, однозначно почнуть діяти з першого січня 2006 року. І я хочу, щоб ми згадали: конституційні зміни практично позбавляють повноважень президента України та надають надзвичайні повноваження прем’єр-міністру і людям, які складуть у парламенті більшість.

На парламентський виборах ми обиратимемо практично керівника держави, як канцлера в Німеччині. І вибори зведуться до того, хто насправді формуватиме виконавчу владу.

І перед нами знову стоїть надзвичайне випробування – випробування єдності. Хтось думав, що, воюючи проти прем’єр-міністра, відкривають дорогу до влади. Але насправді вийшла піррова перемога!

У мене до вас є абсолютно нове і дуже важливе завдання. Ми мусимо полишити нашу розслабленість, мовляв, під час революції ми все зробили. Я гарантую, що всі наші політичні сили, які маємо, ми безумовно об'єднаємо.

Але сьогодні на цих виборах насаджається тема, що Тимошенко боротиметься з Ющенко. Та це просто пропаганда, яку ви не повинні слухати! Ющенко не буде балотуватися в прем’єр-міністри. Це – президент України, і ми його обрали президентом!

І якщо сьогодні нам було потрібно сотні раз повернутися назад і обрати шлях – я можу сказати за себе – я би сотню раз зробила б теж саме, що ми зробили рік тому.

Так, як я і вся наша команда підтримала Віктора Ющенка – тепер ми мусимо згуртуватися навколо обрання прем’єра, який уособлюватиме те, за що ми з вами боролися.

Безумовно, буде важко! І не ті відсотки й рейтинги, про які ви чуєте, є правдою.

Що робити? По-перше, знайте – ця безглузда критика, що економіка України звалилася в яму... Сказати, що це неправда – це нічого не сказати! Нам колись потрібно було показати справжні економічні показники, сказати правду, скільки у нас було контрабанди, фіктивного експорту, скільки паразитували на державних фінансах.

Не було у нас цього ВВП, шановні друзі! І колись ми повинні були сказати цю непопулярну правду. І повірте – те, що сьогодні дискредитує уряд – ще історія дасть оцінку. Не вірте в пропаганду.

Наше завдання – довести до кожної людини, що реванш є можливим. Багато людей, які не стоять на цьому майдані, задають питання: "А чому ми мусимо знову боротися за вас? Чому ми знову мусимо робити цю роботу? А чим ви відрізняєтеся від того ж Януковича?"

Шановні друзі, я хочу сказати: ми відрізняємося "тому що".

І не потрібно пояснювати "чому?" людям, які голосували за Ющенка, за наші принципи. Тому що сьогодні Україна інша. Ми можемо побачити, як щодня змінюється наша рідна батьківщина. Ми можемо бачити політиків, які знаходяться під рентгеном суспільства.

І немає у мене ніякої образи, що десь в певний час нас відправили у відставку. Бо не посади вирішують, а вирішує історія і вирішує майбутнє! Не програти свою долю, наше надбання!

Ви пам’ятаєте, через два місяці після нашої перемоги 70% населення говорили, що вони були на Майдані, що вони носили помаранчеві прапори, пов'язували помаранчеві стрічки. А сьогодні навіть ті, хто дійсно стояв на Майдані, намагаються сховати свою помаранчеву краватку.

Не робіть цього! Бо це не тільки помаранчевий колір, це частина життя України. Це наші цінності, це наші принципи. І якщо хтось з якихось чиновників їх зрадить – це не значить, що ми мусимо їх зрадити разом.

Ми готуємося сьогодні до нових потужних парламентських виборів з усвідомленням, що це другий бій, який ми повинні виграти.

Насправді влада сильно помилилася, що може піти з Майдану в свої кабінети і звернутися до людей тільки через чотири-п'ять років, коли знову буде потрібна допомога. Велика помилка, що ми не вважали себе спільною командою, спільними партнерами.

Тому сьогодні наша політична сила зробить все, щоб бути разом. Те, що ми сьогодні тимчасово не перемогли тих людей, які псували наше життя... Ви знаєте, що наше гасло "Разом нас багато – нас не подолати!" живе в стінах парламенту. Коли зустрічаються один олігарх з іншим олігархом, вони говорять один іншому не "здрастє", а "разом нас багато нас не подолати".

Шановні друзі! Якщо вони звикли до нашого гасла, то навчаться звикати до тих принципів, які є нашим життям.

Вас питатимуть: "Навіщо вам це, навіщо стояти на цих майданах, підтримувати цих політиків?" Я хочу вам сказати словами відомого класика: "Потрібно! Тому що завжди мусять бути герої, які вірять, що є добро і воно обов’язково переможе".

Хочу, щоб ви знали: щоб про мене не сказали засоби масової інформації, знайте – моє серце з вами! Я жодного кроку не відступлю від того, у що вірите ви!

І якщо відразу не вийшло, то вийде вдруге. І так, що ні нам, ні світу не буде соромно за нашу революцію. Я хочу, щоб ніхто не подумав – ні ті працівники міліції, СБУ, які виходили на Майдан, ні ті журналісти, які мокли з нами під дощем і снігом, ні ті дипломати, які їли з нами бутерброди – щоб кожен з нас не подумав, що щось було дарма.

Тому підніміть голови, розправте плечі! Ви робите Україну! А ми будемо намагатися робити все, щоб ваші очікування були реальністю! Слава вам, слава Україні! Нас багато, нас не подолати! До зустрічі!"

---

"Детектор медіа" за інформацією "Української правди"