ІМІ виступив з заявою, у якій зазначає, що вважатиме справу Гонгадзе розкритою, коли будуть названі не тільки вбивці журналіста, а й відповідальні за фальсифікацію розслідування.

Подаємо текст заяви у повному обсязі:

Заява

Міжнародні організації - Національна спілка журналістів Великобританії та Ірландії (НУЖ) та Інститут масової інформації (ІМІ) звернулися до Генерального прокурора України Святослава Піскуна з відкритим листом, у якому висловлюють занепокоєння тим, що під час розслідування справи вбивства Георгія Гонгадзе прокуратура не виявляє інтересу до тих відповідальних і доступних для слідчих дій осіб, які впродовж останніх майже 5-ти років або виявляли злочинну недбалість, або свідомо зволікали з розслідуванням справи Гонгадзе.

Вже до кінця липня Генпрокурор Святослав Піскун обіцяє передати до суду справу Гонгадзе. Дуже мало шансів, щоб за цей час слідство зібрало повну доказову базу щодо замовників злочину та передало їх до суду. Тим більше непокоїть, що досі не було відомо про допитів та свідчення осіб стосовно спроб фальсифікації справи та затягування розслідування, що також є злочином. Складається враження, що Генеральний прокурор Святослав Піскун, спираючись на формальну норму українського законодавства про те, що справа може вважатись розкритою, якщо виявлені лише виконавці злочину, може дозволити собі не допитати своїх попередників Михайла Потебенька та Геннадія Васильєва, котрі, не виключено, володіють потрібною слідству інформацією про замовників вбивства журналіста.

Після смерті колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка та зникнення колишнього начальника київської служби зовнішнього спостереження генерала Олексія Пукача часто лунають заяви, в тому числі від нинішніх українських високопосадовців, що розслідування справи Гонгадзе можу зайти в глухий кут, і що громадськість так ніколи і не дізнається імен замовників убивства нашого колеги.

ІМІ та НУЖ вважають, що заяви, ніби смерть пана Кравченка та зникнення пана Пукача унеможливлюють пошук справжніх замовників злочину, є хибними і можуть свідчити щонайменше про погану пам”ять тих, хто робить подібні припущення. В країні проживає чимало цілком доступних для слідства людей, чиї дії можна кваліфікувати як фальсифікацію розслідування або злочинну недбалість, і, отже, свідчення яких можуть виявити осіб, зацікавлених у смерті журналіста.

Досить нагадати лише кілька промовистих епізодів з історії розслідування справи:

-Керівник Головного бюро судово-медичної експертизи Юрій Шупик наказав, щоб знайдений в Таращі труп негайно перевезли до Києва одразу після того, як його було знайдено. Але тіло зберігали та перевезли з Таращі тим способом, який абсолютно не відповідав вимогам слідства;

-Заступник міністра внутрішніх справ Микола Джига заявив у парламенті, що труп, який було знайдено у Таращі, був закоротким, щоб належати Гонгадзе, і він пролежав у грунті два роки, незважаючи на очевидні факти, що вказували на те, що тіло належало Гонгадзе;

-Пан Джига, Міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, заступники Генерального прокурора Сергій Винокуров та Олексій Баганець, а також Генеральний прокурор Михайло Потебенько неодноразово заявляли, що не мають сумнівів, ніби Гонгадзе був ще живий. Вони проголошували це навіть після того, як аналізи ДНК підтвердили, що тіло належало Гонгадзе;

-Генеральний прокурор Михайло Потебенько відмовився визнати матір журналіста Олександру Гонгадзе та його дружину Мирославу потерпілими по справі, таким чином не дозволяючи їх адвокатам отримати доступ до матеріалів у справі і стежити як представникам інтересів потерпілих за тим, як просувається розслідування;

-У 2001 році вищезгадані посадовці спільно з тодішнім міністром внутрішніх справ Юрієм Смирновим оголосили, що справу розкрито, і що безпосередні вбивці Гонгадзе вмерли. Але скоро стало відомо, що обидві особи, яких звинувачують у вбивстві журналіста, живі і мають алібі на день, коли зник Гонгадзе.

-Пізніше, в листопаді 2003 року Генеральний Прокурор Геннадій Васильєв випустив на волю начальника київської служби зовнішнього спостереження генерала Олексія Пукача, назвавши факт його арешту “грубою помилкою слідства”. Сьогодні ж слідство твердить, що саме Пукач був безпосереднім убивцею Гонгадзе, але його не можуть заарештувати.

Слідчі органи мають всі можливості, щоб виявити мотиви дій згаданих службовців, знайти документи та ідентифікувати джерела інформації, якими вони керувалися. Журналістські організації переконані, що це не лише допоможе знайти замовників злочину, а і буде доказом того, що нова влада не залишає поза увагою факти недбалості та корупції, до яких причетні високі державні чиновники.

Ми переконані, що міжнародна громадськість не вважатиме розслідування вбивства Гонгадзе завершеним доти, доки не будуть названі замовники убивства та ті, хто намагався фальсифікувати або загальмувати хід розслідування, а також допоки слідство не дасть відповіді на всі питання щодо мотивації всіх фігурантів цієї справи.

Сергій Таран,

Директор Інституту масової інформації

IMI