Не можу не згадати про цю унікальну історію. 10 років тому виходило ток-шоу Донбас: чесно. На жаль, вийшло тільки десять випусків. Я був автором сценарію.

Але авторів сценарію багато. А тут справа в іншому була. Я тоді мав травму хребта і місяць був прикутий до ліжка в лікарні, а потім десь іще стільки ж мав постільний режим вдома. А моя функція полягала не лише в написанні сценарію. Я ще мав возити групи журналістів в район АТО - так тоді війна називалася.

І от я замовив спеціальний розкладний столик, який дозволяє писати на комп'ютері лежачи. Використовуючи роутер, мав доступ до інтернету. Через телефон зв'язувався з необхідними людьми.

Зумів організувати групи журналістів, домовився про координацію їхньої роботи з людиною на Донбасі, яка взяла цю функцію на себе. І, зібравши інфу від них, писав сценарій ток-шоу.

Це був вагомий камінь в будівлю мого досвіду. Минулої суботи я був в Інституті журналістики на журналістській весні. Мене запитали дівчата для їхнього інститутського телебачення, чим відрізняється журналістика того часу, коли я починав, і сьогоднішнього дня, я відповів: це як порівнювати "Запорожець" із "Мерседесом". Тоді журналісти були вузькоспеціалізовані - газета, телебачення, радіо. А сьогодні відбулася універсалізація. Вони мають володіти всіма цими уміннями.

Я був у США на виборах і в Грузії на протестах як фрілансер. І мене там запитували: для кого ви працюєте? Я (особливо у Грузії, бо в США менше) відповідав: для трьох сайтів, двох телеканалів і одного радіо.

Таке тепер життя настало. І нікуди від цього не дінешся.

Джерело: фейсбук-сторінка Юрія Луканова