Як повідомлялось раніше, взавтра парламентарії розглянуть низку законопроектів про статус мов. Прокоментувати документи та ситуацію довкола цього питання „Детектор медіа” попросила завідувачку кафедри мовознавства у Києво-Могилянській Академії Ларису Масенко. Коментар подаємо повністю та без змін.

Державний статус української мови є її єдиним захистом у пост колоніальній ситуації. У Верховній Раді розглянуть тринадцять законопроектів про мову, більшість із них в тій чи іншій мірі пропонує впровадити російську, як державну чи офіційну. Серед цих законопроектів є блок побудований дещо хитріше. Їх автори: Царьов, Дорошенко, Шуфрич та Сухий. Зокрема вони пропонують звернутись до Європейської Хартії регіональних та меньшинних мов, яку прийняли свого часу з порушенням процедур. Цей документ також надає особливий статус російській мові. Але чомусь згадані політики забули, що Хартія була впроваджена для захисту мов яким загрожувала загибель.

Прийняття такого типу законопроекту, на мою думку, тільки загострить конфлікт на мовному грунті в Україні.

Ми перебуваємо у пост-колоніальному періоді: не так давно вийшли з Радянського Союзу, консолідація якого відбувалась саме на основі російської мови. Ця мова була знаряддям асиміляції народів і засобом створення нової історичної спільноти. В результаті значна частина українців, як відомо, була асимільована. Тому зараз основним об’єднавчим засобом в незалежній Україні має стати мова українська. Одна національна мова більшості населення має поступово стати мовою загально етнічного поширення і в майбутньому мовою міжнаціонального спілкування.

Абсолютна більшість національних країн Європи будувалась за цим принципом. А відповідні закони приймали тоді, коли державній мові вже нічого не загрожувало. Тому перш ніж наводити приклади Канади, Ірландії чи Швейцарії варто було б добре проаналізувати ситуацію. Бо лише за міцних позицій державної мови у своїй державі можливим є і захист мов національних меншин.

І що тоді робити з мовами: кримсько-татарською, болгарською, мадярською? Визначивши особливий статус російської ми їх не будемо утискати?

Мова колишньої імперії, яка понад 350 років витісняла українську з її власної території не повинна зберігати своє домінування в жодній з областей країни. Це може призвести до розпаду України. Ми бачили, нещодавно, сепаратиські вияви керівництва якраз найбільш зрусифікованих областей. Затвердження російської, як офіційної в цих областях тільки зміцнить мовний бар’єр всередині країни.

Проблема в тому, що мовну політику в державі завжди впроваджує сильна національна еліта, а ми донедавна мали еліту зденаціоналізовану. Кучма, наприклад, в документах почав ідентифікувати себе українцем коли став прем’єр-міністром. Він і його оточення це типовий продукт русифікації.

Все свідоме українство чекає захисту української мови від новообраного Президента і уряду. Якщо нова влада не зможе захистити державний статус української мови це буде величезним ударом по сподіваннях національно свідомої частини суспільства.

Тим прикріше може бути, бо офіційного статусу російської мови вимагає кількісно невелика частина суспільства, але дуже агресивна і добре організована.

До того ж зараз вже видно до чого призвело впровадження російської, як другої державної в Білорусії. Зараз вирішується питання про зарахування білоруської до мов, яким загрожує зникнення.

В Україні перед усім треба захищати державну мову. І це можна зробити у разі, коли українська буде фактично державною. Як на мене, то потрібен законопроект, щоб розробити, нарешті, програму впровадження української мови, як державної, в тому числі це стосується і ЗМІ. І обов’язково впровадити механізми контролю за виконання.