Наразі у слуханнях у ВР з питань кіно в Україні взяли участь депутати Павло Мовчан, Лесь Танюк, кінематографісти Юрій і Михайло Іллєнко, Михайло Беліков, Олесь Санін, Лариса Брюховецька.

Крім питань розвитку українського кінематографу, в ході обговорень звучить чимало демагогічних гасел про українську духовність та порушується питання про діяльність директора кіностудії ім.О.Довженка Віктора Приходько.

Щойно виступив відомий актор і депутат від „Нашої України”, а також член Наглядової ради кіностудії Довженка Іван Гаврилюк, який зауважив, що звинувачуючи Віктора Приходька, ніхто при цьому не надав слова йому: „Маємо парадокс: з одного боку, немає де показувати українське кіно, з другої виникає питання – а чи є українське кіно, на яке ходитимуть люди і стоятимуть у черзі за квитками. Самі ж знаємо такі шедеври, як „Роксолана”, „Чорна рада”, „Молитва за гетьмана Мазепу”, останній шедевр – „Богдан Хмельницький”. І хоча один з творців цих картин звинувачує телебачення, можна констатувати: нація не доросла до розуміння цих шедеврів. Виникає питання, коли кіно говорило езоповою мовою Довженка – нація його мову розуміла, а тепер – ні? Тому, гроші держава має виділяти під кіно дуже обережно і під окремі проекти. До речі, хтось із тих митців, хто виступав сьогодні, колись обіцяв, що якщо його шедевр не стане світовим шедевром, то він застрелиться... Тут поливають брудом директора кіностудії Довженка Віктора Приходька: я прошу, надайте йому слово. Моя біда в тім, що колись я багатьох із своїх колег дуже любив”.

Поруч з іменем Віктора Приходька ті, хто його звинувачують у злочинній діяльності, називають також прізвища Сивковича та Роднянського.

„Детектор медіа”