Минулого тижня «Детектор медіа» звернулася до експертів з проханням відповісти на наші запитання щодо майбутніх кадрових призначень у медіа-сфері. Відповіді на запитання продовжують надходити, сьогодні ми публікуємо думку Івана Адамчука, генерального директора 5 каналу. Нагадаємо, що нами вже оприлюднені позиції Тараса Шевченка, Ігоря Куруса, Миколи Княжицького та інших.

Наші запитання:

1. Як на вашу думку, чи має нова влада та новообраний Президент перш, ніж призначати керівників у медіа сфері, публічно задекларувати вимоги до них та принципи, за якими відбуватимуться призначення?

2. Чи мають цим призначенням передувати широкі консультації із журналістськими громадськими організаціями, медіа-профспілками?

3. Чи можуть бути призначені на ці посади представники тих чи інших телеканалів? Або держслужбовці, які мали безпосереднє відношення в будь-який період незалежної України до цензури, політичного тиску на ЗМІ?

4. Якими, на вашу думку, мають бути критерії у підході до призначень на ці посади?

Іван Адамчук, генеральний директор 5 каналу:

1. Має. Принцип простий і банальний: професіоналізм (володіти тим, що називається телебачення та радіо, знати – звідки ноги ростуть, а не вигадувати... дилетантів у нас багато...), незаангажованість (боронь Боже за принципом інтересів), командність (тільки команда може ефективно працювати, а не ділити) і т.д. і т.п. Етап „дерибану” всі ми успішно пройшли. Роздерибанили все і вся!!! А тепер, при обмеженому частотному ресурсі, з великою діркою в голові та з бажанням концептуально вибудувати телерадіопростір України (аж страшно), необхідно запрягтися, проаналізувавши, що витворили попередники, і витворити щось, що хоча б зблизька було схоже на конкурентне середовище в телерадіобізнесі.

2. Публічність?.. То, мабуть, демократично. А... що вона дасть? А чи вона додасть? Заговоримо і на тому все закінчиться.

3. Можуть бути призначені представники тих чи інших телеканалів!!!

Тільки вони, як ніхто інший – великі та не дуже теоретики в галузі електронних засобів масової інформації, які розуміються на всьому і на вся, і ні на чому, володіють предметом дискусії. Кому, як не їм, набивали ґулі, та хто, як не вони, „зуби з’їли” за дуже тривалий час „дерибанізаціїї” телерадіопростору в холодних стінах Нацради. А держслужбовцям – зась. Наслужили так, що аж, ну дуже часто, нудить.

4. Читайте відповідь на перше запитання.

Інф. „Детектор медіа”