Голова оргкомітету, він же голова журі і він же єдиний учасник Фестивалю одного фільму імені Миколи Азарова журналіст Юрій Луканов закликав натхненника фестивалю першого віце-прем`єра Миколу Азарова не прислухатися до закликів недоброзичливців і не перешкоджати проведенню фестивалю. За даними Юрія Луканова, який у вівторок 29 червня представить на фестивалі документальний фільм “Портрет мафії в жіночому інтер`єрі”, до першого віце-прем`єра Миколи Азарова звернулися члени організації “Ветеранів українського радянського кіно і партії” із закликом заборонити фестиваль. Оскільки в колишній Українській Радянській Соціалістичній Республіці сьогодні панують буржуазні закони, то вони пропонують діяти в рамках цих законів, а саме – не здійснювати пряму заборону, а встановити для фестивалю такі податки, щоб він не мав змоги їх сплатити і таким чином закрився сам собою.

За даними Юрія Луканова, автори звернення визнають, що Микола Азаров видатний політичний діяч сучасності, він завоював собі авторитет безкомпромісною боротьбою з платниками податків й цілком заслуговує на те, аби його іменем назвати фестиваль. “Ми стурбовані через те, - нібито пишуть автори звернення у листі до Миколи Азарова, - що приклад борзописця Луканова можуть наслідувати інші українські кіномитці: кожен з них створить свій фестиваль одного фільму імені якогось державного діяча. Але ж державних діячів у нас набагато більше, ніж знімається фільмів. Кінострічок на всіх державних достойників просто не вистачить. Це може мати не передбачувані наслідки. В країні виникне чергова політична криза”.

Ти часом Юрій Луканов заявляє, що кожен із державних діячів має такі вагомі заслуги перед народом, що народ від них просто стогне. Стогне, певна річ, від щастя і захоплення. Тому про діяння кожного з них він може зняти фільм і показати на фестивалі імені героя фільму. Таким чином ніхто не буде ображений.

Але першим в цьому ряду, вважає пан Луканов, поза всяким сумнівом, має Бути Микола Азаров, котрий ось уже два роки живе, як на фронті – бореться із озвірілою мафією в особі видавничого і поліграфічного центру “Такі справи”, котра дозволяє собі друкувати все, що їй стукне в голову. Та фільм “Портрет мафії в жіночому інтер`єрі” просякнути вірою в перемогу добра. Відважний податковий лицар таки скрутить мафії голову і тоді ніхто, нічого вже не надрукує.

Інф. "Детектор медіа"