Минулого тижня “Українська правда” отримала нову позовну заяву від Марії Самбур та Валерія Воротніка. Цього разу серед відповідачів, до яких позоваються ці двоє, відсутнє Інтернет-видання “Українська правда”. Позивачі вирішили конкретизувати персон з яких вони стягатимуть кошти за образу честі та гідності та моральні страждання. У тексті позову, який отримав ІМІ, перелік відповідачів виглядає так:

1. Притула Олена Юріївна – Керівник приватного підприємства “Українська правда”

2. Притула Олена Юріївна - Головний редактор Інтернет-видання “Українська правда”

3. Шолох Сергій Володимирович – Керівник ТОВ “Центр засобів масової інформації “Медіа-центр”

4. Бойко Володимир Маркович

Крім того, нова позовна заява (про захист честі, гідності, ділової репутації; спростування неправдивих відомостей та відшкодування моральної шкоди) виглядає набагато солідніше за попередню, кількість сторінок із обвинуваченнями та поясненнями які саме моральні страждання зазнали позивачі явно збільшилась. Самбур та Воротнік стверджують, що наведена у 4 статтях інформація (“Боротися з темниками буде ставлениця СДПУ(о), “”Радіо “Континент” закрили. Перед цим Шолоху погрожували люди Медведчука”, ”Сергій Шолох: Люди Медведчука спочатку планували повісити вбивство Гонгадзе на Волкова і Кравченка. Потім - на Марчука”, “Как мы с Шолохом чуть не нашли убийц Гонгадзе”) є неправдивою. Крім того вони наполягають на тому, що “за весь минулий період часу після виходу всіх публікацій жодного разу не звернувся до нас за коментарем, тобто не мав наміру перевіряти наведені факти”. Цікавим є той факт, що позиваючись до конкретних осіб (Притули (двічі), Шолоха, Бойка), позивачі у своєму позові надалі продовжують звинувачувати “Українську правду” : “таким чином, при поширенні інформації редакція Інтернет-видання “Українська правда” порушила чинне законодавство України: ст..46 Закону України “Про інформацію”... та ст..47 цього ж закону..., ст. 277 Цивільного кодексу України... та ст..302 цього ж Кодексу ” .

Що стосується пункту моральних страждань, за які позивачі і вимагають по 10 тисяч гривень кожному, то у новій позовній заяві – ці страждання розписані у деталях. Так наприклад :

“- Самбур М.М. мала наміри взяти участь у конкурсі на посаду представника омбудсмана. Однак після публікації, в якій містилась твердження, що призначення на цю посаду домагається Адміністрація Президента і вона є взагалі ставленицею СДПУ(о), це стало неможливим. Оскільки в журналістському середовищі Президент і СДПУ(о) асоціюються як “Душителі вільної преси”. Стало очевидним, що своєю неправдивою інформацією очолюване Оленою Притулою приватне підприємство “Українська правда” домагається мого усунення від активного громадського життя та вивести мене з психологічної рівноваги. Крім того мені доводилось пояснювати багато людям, що я не брала участі у конкурсі на зазначену посаду і мені не відмовлено в прийомі на роботу саме по цій причині. Спілкування на таку тему вносило розлад в моє звичайне життя і призводило до переживань та роздратування”.

або:

“- Тривалий час, з листопада 2003 року, ми себе почуаємо незручно в міському транспорті, у зв”язку з тим, що в м. Черкаси Валерій Воротнік є досить відомою людиною і до нього звертаються громадяни, які його впізнають з питаннями про причини появи таких публікацій. До Марії Самбур з подібними питаннями звертаються люди навіть в метро, яким вона щоденно користується. Ці обставини викликають занепокоєння і таким чином відволікають від дотримання правил безпеки руху, що може призвести до травмування. Це також спричиняє значні переживання та завдає істотної моральної шкоди”. Цікаво, чи перестали Самбур і Воротніка впізнавати на вулиці після того, як вони подали свої судові позови, чи в процесі слухання справи суми позовів можуть збільшитись?

Щодо вимог позивачів, то вони фактично не змінились: визнати недійсною та спростувати поширену інформацію у засобах масової інформації (яких саме не вказано) за рахунок відповідача (якого з трьох також не вказано), зобов’язати відповідача (яку з Притул? Шолоха? Бойка?) відшкодувати по 10 тисяч гривень кожному та накласти арешт на майно та грошові вклади, які належать відповідачам і знаходяться в нього (кого знову саме не зрозуміло) або в інших осіб. Не менш дивною виглядає вимога витребувати від відповідача (Притули? Шолоха? Бойка?) та представити на судове засідання для ознайомлення докази, що мають суттєве значення: статут відповідача (???), свідоцтво про державну реєстрацію засобу масової інформації відповідача(???).

Загалом складається враження, що позивачі й самі не розуміють до кого вони позиваються і чого вимагають.

Нагадаємо, нове засідання у справі Самбур і Воротнік, - тепер вже проти Притули, Шолоха та Бойка, - відбудеться 21 червня у Печерському суді міста Києва. Попереднє засідання мало відбутись 27 травня, але оскільки позивачі не спромоглися правильно сформулювати назву відповідача, суд довелось перенести.

Справа громадян Самбур та Воротніка проти “Української Правди” та “України Молодої” перебуває на контролі ІМІ. Інститут уклав угоду з юридичною фірмою “Професіонал”, який очолює адвокат Микола Полудьонний, про захист цих видань. Самі відповідачі вважають, що позови проти них ініційовані провладними політичними силами, пов’язаними з СДПУ(о), які намагаються закрити ці медійні структури напередодні виборів.