Протягом двох четвергів 5 канал покаже два історичні документальні фільми. 22 січня о 18.20 в ефір вийде документальна робота київського журналіста Юрія Луканова “Три любові Степана Бандери”, а 29 січня о 18.20 глядачі побачать “Хто ви є, містер Джекі?” режисера Максима Бернадського і журналіста Юрія Луканова.

Фільми присвячені двом визначним, але дуже несхожим постатям в українській історії XX століття – лідеру національно-визвольницьких змагань Степану Бандері та одному з найпомітніших учасників українського дисидентського руху – журналісту Валерію Марченку.

Ці фільми об‘єднує те, що в обох йдеться про місце, яке займали жінки у долі героїв. У першому згадуються три любовні історії лідера українських націоналістів, про якого ми переважно знаємо як про політичного борця. А Валерій Марченко ніколи не зустрічався особисто з громадянкою Голландії Джекі Бакс, але їхні стосунки мали дуже глибокий і навіть ніжний характер. Джекі знайшла адресу Валерія через міжнародну правозахисну організацію і написала йому в заслання. Йому писав багато хто, зокрема, легендарна рок-група “Ролінг стоунз”, але тільки з Джекі Бакс листування тривало цілих чотири роки, аж поки Валерій не помер у неволі.

Фільм “Хто ви є, містер Джекі?” демонструвався на Фестивалі європейського кіно в Україні і був нагороджений Премією імені Івана Франка Національної спілки журналістів.

Обидва фільми поєднує ще така обставина, як ім‘я автора. Це журналіст і постійний автор “Детектор медіа” Юрій Луканов. Ми запитали його, чому він вирішив знову показати свої фільми?

– Обидві роботи вже демонструвалися, “Три любові Степана Бандери” ішов чотири рази на двох каналах, – каже пан Луканов. – Але до мене дуже часто звертаються колеги і просто знайомі, мовляв, чули або читали, але не бачили. Ось нехай подивляться.

Бандера, звичайно, постать більш відома, ніж Валерій Марченко. Але постать останнього є не менш цікавою, і історія, яку ми розповіли, так само неординарна. Тож і вона неодмінно приверне увагу любителів історії, та й не тільки історії – загалом я постійно відчуваю голод українського суспільства за власною історією.

Додам, що у фільмі про Бандеру використовуються унікальні хроніки, котрі я знайшов в одному із закордонних архівів. Там любительською камерою знятий живий Бандера.

– Обидві ваші роботи знято кілька років тому. Після того не чути, щоб ви знімали щось нове.

– Я почав роботу над новим документальним фільмом. На жаль, він буде неісторичним або зачіпатиме історію лише найближчих років. Однак я поки що утримаюся розповідати про зміст цього фільму. Прийде час, і зацікавлені про все дізнаються. Крім того, цілком імовірно, що я напишу нову книжку. Правда, остаточне рішення про це буде залежати від деяких обставин.

До того ж із моєю доброю знайомою з Санкт-Петербурга я написав, скажемо так, прозовий сюжет, що міг би бути екранізований. Але як реалізувати цю ідею – уявлення не маю. Адже це стосується уже ігрового кіно, до якого я ніколи не мав жодного стосунку. Певне, треба буде міркувати над цим.

Інф. “Детектор медіа”