Олег Чорний, Matrix
12:35
Вівторок, 26 Листопада 2019

На здобуття Шевченківської премії: і знову Валерій Бебик!

На здобуття Шевченківської премії: і знову Валерій Бебик!
НА ПОЧАТКУ ЛИСТОПАДА БУЛИ ОПРИЛЮДНЕНІ СПИСКИ ПРЕТЕНДЕНТІВ НА ЗДОБУТТЯ ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ. У НОМІНАЦІЇ “КІНОМИСТЕЦТВО” Є ЧОТИРИ УЧАСНИКИ: АВТОРИ БРИТАНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКОГО СЕРІАЛУ “ЧОРНОБИЛЬ”, ВАЛЕРИК СТЕПАНЯН ЗА ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ “СТЕЖКАМИ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА”, ТАРАС ТОМЕНКО ЗА СТРІЧКУ “БУДИНОК “СЛОВО”. У КІНОСПІЛЬНОТІ ВІДБУВАЮТЬСЯ МЛЯВІ ДИСКУСІЇ ПРО ДОРЕЧНІСТЬ ВИСУНЕННЯ ЗАКОРДОННИХ КІНЕМАТОГРАФІСТІВ. ОДНАК ЧОМУСЬ ПОЗА УВАГОЮ ЗАЛИШИЛАСЯ ЧЕТВЕРТА КАНДИДАТУРА – ВАЛЕРІЙ МИХАЙЛОВИЧ БЕБИК ІЗ ЦИКЛОМ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ФІЛЬМІВ “УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ: ІСТОРІЯ, ІДЕЯ, ХАРАКТЕР, МРІЯ” АВТОРСЬКОГО ТЕЛЕВІЗІЙНОГО ПРОЕКТУ “ЦИВІЛІЗАЦІЯ INCOGNITA”. ВИСУНУЛА ЙОГО ГО “СПІВДРУЖНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВИДАНЬ УКРАЇНИ”.

На сайті комітету Національної премії України ім. Т. Шевченка про доробок політолога Бебика йдеться: “Вказані фільми є науково-документальним витвором кіномистецтва, який синтезує погляди філософів, істориків, політологів, соціологів, психологів і освітян на зародження української нації, українську національну ідею, національний характер, національну мрію, які лежать в основі формування та розвитку Української цивілізації. Творчий доробок В. Бебика належно оцінений громадськістю”. Зазначені там і відзнаки, які отримали ці “фільми”: нагороди Національної академії педагогічних наук; міжнародного конкурсу журналістів “Срібне перо”; НСЖУ; Національного університету педагогічних наук ім. М. Драгоманова, у якому професор Бебик викладає, та навіть орден від УПЦ КП.

Минулого року на здобуття Шевченківської премії Валерія Бебика висувала Національна спілка журналістів України, однак за іншу частину циклу, яку автор і ведучий присвятив Криму. Повторне висунення цьогоріч свідчить про те, що політолог прагне ще й кінематографічної слави.

Насправді продукція пана Бебика – це не фільми, а звичайнісінькі телепрограми. Навіть у закадровому тексті напочатку звучить фраза “у програмі Валерія Бебика”, хоча в деяких випусках цих слів немає, натомість чуємо “Валерій Бебик про…”. Теми цих телепрограм – то взагалі окрема розмова. Науковці неодноразово писали про псевдоісторичний характер розвідок, гіпотез та відкриттів цього автора.

Цікавий нюанс: на сайті Шевченківської премії зазначено назви п’яти “фільмів” Бебика, у двох із яких – “Українська національна мрія” та “Українська національна ідея” – використані фрагменти інших стрічок, щоправда, із вказівкою на назву, прізвище режисера та рік, але інформації щодо кіностудії немає. Цікаво, чи відомо про це керівництву студії ім. О. Довженка та Державному агентству з питань кіно? А в програмі “Енеїда: таємна історія Європи” взагалі є фрагмент якогось закордонного фільму без назви. В інших програмах цього циклу ще сміливіше використані картинки із мережі і фрагменти іноземних стрічок. Постає закономірне питання про дотримання авторського права.

Переглянувши кілька зразків продукції пана Бебика, я несподівано збагнув, що із кінематографом у неї таки є дещо спільне. У світі вже давно знімають фільми в жанрі мок`юментарі (англійською – mockumentary, від documentary – документальний фільм та mock – підроблений, удаваний, посміховище, глузування, потішатися, висміювати, передражнювати, збиткуватися, кепкувати), деякі з них навіть отримували головні кінематографічні нагороди. Наприклад, стрічка “Військова гра” (1965) Пітера Уоткінса отримала приз кінофестивалю у Венеції, премію “Оскар” та відзнаку Британської кіноакадемії.

Мок`юментарі – це псевдодокументальний, іронічний, смішний, сатиричний фільм. І продукція В. Бебика за деякими ознаками частково підпадає під це визначення. Наприклад, згідно з жанром, для достовірності до фільму додані коментарі вчених, археологів, священників, дипломатів тощо. Та й назви багатьох випусків його програм здатні насмішити чи здивувати.

Проте схоже, що Бебик до своєї продукції ставиться цілком серйозно. Його “фільми” на YouTube мають сотні й тисячі переглядів, а в його теорій, ймовірно, багато шанувальників, особливо серед поціновувачів історій про загадки та сенсації, екстрасенсів, ворожок та чаклунів, усілякі конспірологічні змови. Варто погодитися, що на наших теренах він таки досяг певного успіху. Не дарма в Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова професор Бебик читає курс “Іміджологія”.

Спостерігаючи за домінуванням профанації та популізму, мимоволі закрадається думка: може українці – це справді “Цивілізація Incognita”, і Бебика таки варто нагородити? Хоча б за наполегливість та волю до перемоги чи просто “по приколу”.

Олег Чорний, Matrix
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
220
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду