Один з керівників "Квартал 95" Олександр Пікалов: Керівництву країни потрібно отримати від нас трошки ляпаса
Роман Кравець, Ельдар Сарахман, «Українська правда»
Олександр Пікалов знає Володимира Зеленського ще зі шкільних років.
Разом із Зеленським та командою "Кварталу" він пройшов шлях від КВН та безгрошів'я до слави у всеукраїнському масштабі.
Колись Пікалов був свідком на весіллі у президента та його першої леді та навіть посприяв їхньому знайомству.
"Вовчик навчався з Лєнкою в паралельних класах, я був трошки старший. Я позичив у Лєнки відеокасету, вже не пам'ятаю, який там був фільм. І кажу Володі: "На, підеш і віддаси". Він сходив – так і залишився", – зі сміхом пригадує актор.
Під час президентських виборів Пікалов був одним із тих "кварталівців", які не хотіли, щоб Зеленський балотувався у президенти.
Однак під час дебатів на "Олімпійському" він, як вірний друг, стояв поруч із Зеленським на одній сцені, підтримуючи його.
Після 100 днів президентства нового глави держави "Українська правда" записувала інтерв'ю з його другом просто в офісі студії "Квартал 95" у Києві.
Упродовж години ми поговорили з Пікаловим про життя "Кварталу" після відходу Зеленського, про стиль його управління, олігархів, корпоративи та новий політичний гумор.
"Зеленський – досить жорсткий керівник"
– Як вам живеться без Володимира Зеленського?
– По-різному. Десь важко, десь трошки легше. Ми звикли по-іншому працювати. Раніше ми працювали на фронтмена. Як у футболі – грали на одного нападника, а зараз їх 3-4. У нас зараз творчий пошук.
– Тобто у вас зараз невизначеність?
– Трошки є невизначеність. Але дуже гарні цифри переглядів. Ось нещодавно ми зняли концерт в Одесі у морпорту – зйомка була добра і концерт теж "крепенький" вийшов.
– Ми не зовсім розуміємо стиль управління Володимира Зеленського. Ви добре знаєте його як керівника – можете розповісти про те, як саме керує Зеленський? Це диктатор? Ліберал?
– Керівник він досить жорсткий. Жорстка людина – в першу чергу до себе, а потім дістається всім. Ви ж бачили декілька інтерв'ю, коли він встав, пішов, Баканову подзвонив… Йому дуже подобається, коли все відбувається так, як він того забажає.
– Тобто ці зустрічі з чиновниками за участі брутального Зеленського не були награні?
– Ні, не були. Це емоція, яка вирвалася, але там в цій емоції – він саме такий і є.
– Зараз художні керівники "95 кварталу" – це ви і Євген Кошовий. Після того, як Зеленський пішов, у вас почалася між собою боротьба за посади?
– А які посади? Іди і працюй! Як кажуть у футболістів: "Бери мяч и херячь". Так і в нас.
– Не боїтеся, що рейтинги можуть впасти без Зеленського?
– Раніше казали, що, якщо Зеленського нема, це все – крах, хана і так далі. Зараз побачили, що начебто не так і поганенько у нас виходить. Думаю, що наш прихильник залишиться і все буде добре.
Але нам потрібно ставати жорсткішими. І керівництву країни потрібно отримати від нас трошки ляпаса, щоб усе було по-чесному, щоб люди бачили, що ми не вилизуємо, а так само критикуємо.
– Справді будете жорсткіші?
– Так. Виходу нема, тільки бути жорсткими і, що важливо, бути зрозумілими.
– Зеленський сьогодні намагається якось впливати на ваш гумор?
– Після ефіру дзвонив (сміється). Поставив пару питань, що його турбували в нашому виступі. Але він не запитував щодо гумору – в бік його чи бік Богдана. Він запитав, чому немає джингла (Пісні "Каждый вечер-вечер наступает вдруг", якою зазвичай починається програма – УП). Суто технічні питання його цікавили.
– Тобто він подивився ефір на "плюсах", взяв слухавку…
– ...подзвонив Жені (Кошовому), сказав: "А чого там не так, там не так?".
– Відчитував?
– Трошки так, відслідковує. Ну, це ж наш спільний продукт.
– А ви загалом з президентом часто бачитеся?
– Я його бачив після інавгурації. І він в Покровську був на концерті. Ми спілкувалися хвилинку-дві. Хлопці, якщо якісь питання виникають, можуть до нього по запису в Офіс президента збігати.
Я великого запитання не мав, тому я так – смс-ку надсилав зі святом, з Днем незалежності, з Днем прапора.
– Перша леді, Олена Зеленська, далі працює у Кварталі?
– Вона працює в сусідньому кабінеті. Олена – моя колега, член нашої авторської групи.
– І зараз працює?
– Аякже! Ми зараз пишемо "Жіночий квартал", готуємо новий концерт.
– Олена змінилася після виборів?
– Я так розумію, що їм там складнувато, вони втомлюються. Дуже багато навколо пишуть, кажуть, кричать.
– І вона реагує на все це?
– Реагує, так.
"Порошенко і Кличко ображалися на наші жарти"
– Давайте поговоримо про роботу "95 кварталу". В новому "Кварталі" ви вийшли на сцену в образі керівника Офісу президента Андрія Богдана. Хто придумав цей номер?
– У нас є авторська група. У Вадіка (Перверзева, одного з авторів "Кварталу" – УП) з'явилася ідея, він розповів іншим, щось докинули, і таке вийшло. Це неповний номер, там друга частина – Володимир Олександрович мав виходити на сцену. Але вона вийшла слабшою за першу, і ми залишили лише шматочок для апетиту.
– Коли ми записували інтерв'ю із Зеленським, він розповідав, що ваші автори перед тим, як написати якусь мініатюру, сідають за комп'ютер і читають всі ЗМІ. Яку роботу треба зробити, щоб написати мініатюру?
– Зранку щодня читаємо. Аналіз страшний. Отака башка (показує руками на голову), тому що треба ж правильно проаналізувати. Я дивлюся 3-4 сайти, а потім роблю свою роботу.
– Тобто для того, щоб смішно жартувати, ви реально читаєте всі новини, аналітику?
– Так, так, аналітику, щоб бути на коні. Тому що у нас пару разів було, що ми в молоко стріляли, плутали факти. У нас був такий випадок неперевіреної інформації.
Є така співачка Наталі, яка співає "Ветер с моря дул". А є ще одна співачка з таким самим ім'ям і прізвищем. Вона прийшла на інтерв'ю в "Київ вечірній", а Валерка промоніторив іншу співачку.
Він ставить питання: "Ви ж із Владивостоку?". Вона: "Ні". "У вас же батько військовий". Вона: "Ні". Там 7 листів інформації, а все про іншу людину!
– Як ви з'ясовуєте, що жарт сподобається глядачу?
– У мене є чуйка, як у рибака. Скільки років уже пропрацювали…
– Гаразд, але у вас є якась перевірка на аудиторії?
– Нема. Треба робити зразу з півоберта й прямо на зйомку. Обкатки не може бути, тому що публіка різна. У нас є два концерти – один знімальний, а наступного дня не знімальний концерт, коли квитки дешевші, але немає зйомки.
І щоб ви розуміли – різні жарти по-різному заходять в перший і в другий день. Хоча два дні стоять поряд.
– У вас виникали проблеми з політиками через те, що ви над ними жартуєте?
– Конфліктів не було. Були претензії. Багатенько було претензій.
– Хто претензії висував і як це відбувалося?
– Кличко Віталій Володимирович, наприклад.
– Жені Кошовому?
– І Жені, і через мене. Ми з ним спілкувалися, він не дуже згоден з тим, що ми робимо. Азаров колись прийшов на концерт і не досидів до кінця. Встав і пішов. Він з таким лицем сидів серйозним, а потім встав і пішов.
– Порошенко на вас ображався?
– Так, ображався.
– Звідки ви знаєте?
– Передавали знайомі. Мені 43 роки, дуже багато і корпоративів, і днів народжень, і весіль. Я багато кого знаю.
– Зеленський зараз висловлював обурення через жарти про те, як йому на вухо щось постійно шепоче Богдан?
– Ні, не було такого. Хоча я думаю, що…
– Кольнуло його?
– Думаю, так, трошки кольнуло. Але "назвался груздем, полезай в кузов".
"Ми з Юлією Володимирівною танцювали, не те слово"
– Чим для вас корпоратив відрізняється від загального концерту?
– У мене був один товариш. Ми колись зробили номер, а він в цирку працює. І в нього номер з собачками. Він прийшов до нас репетирувати в номер – там як гуртожиток був. Він привів собачку, і одягає на неї костюмчик концертний. Я кажу: "Нащо ти вдягаєш костюмчик? У нас же репетиція". Він каже: "Без костюмчика вона відповідальності не відчуває" (посміхається).
Так і тут. Коли камери, в тебе відповідальності більше. А на корпоративах люди просто їдять. Але там зате веселіше, тому що більше імпровізуєш.
– Скільки коштує ваш корпоратив?
– По-різному, я не можу озвучувати цінову політику.
– Тоді назвіть найбільший ваш особистий гонорар?
– У нас завжди були колективи дуже великі. Ну, 3 тисячі доларів я заробляв, і 5 заробляв.
– За один вечір?
– Так, бували такі гонорари.
– Хто з представників влади вас запрошував на свої корпоративи?
– До війни хто нас тільки не запрошував!
– Янукович в тому числі?
– Звичайно. Нас не запрошували зазвичай ті, хто був при владі в той час. Ну, крім Януковича.
– В одному з інтерв'ю Зеленський розповідав, що ви з Юлією Тимошенко танцювали на якомусь корпоративі. Це правда?
– Танцювали, не те слово! (сміється) Ми не раз танцювали з Юлією Володимирівною. До речі, у неї почуття гумору теж дуже в порядку. Там була смішна історія.
У неї була друга каденція прем'єр-міністра, і був новорічний корпоратив. Вони приймали бюджет, щось там добу сиділи. Холодно, і вони з корабля на бал, одразу на корпоратив. Ну, там 50 людей десь. Вони повинні були приїхати о 2 годині дня, а приїхали о 9 чи 10 вечора. І одразу тяп-ляп – і танцювати.
Юлія Володимирівна підійшла за кожний столик, потім підійшла до нас і каже: "Так хочеться танцювати!", а Стьопа (Казанін – актор студії "Квартал 95") їй каже: "Юліє Володимирівно, ходімо". Це була команда: Юлія Володимирівна встає, виходить танцювати, автоматично вийшли танцювати всі, хто був.
– Усі міністри?
– Так. І якийсь вийшов мужик, я вже не пам'ятаю хто, але він уже був у віці. Мужик дав собі добре, мав рожеві щоки. І він гопака погнав вприсядку. І в якийсь момент він присісти сів, а встати – спина схопила.
Він впав на чотири, підбігла охорона, почала його підіймати, він показує Юлії Володимирівні, що не може більше танцювати… Оце була істерика (сміється). Його під білі ручки винесли.
– Тимошенко як реагувала на це?
– Вона сміялася там, заливалася.
– Після початку війни вона також на корпоративи вас запрошувала?
– На корпоративи – ні. На концерт приходила. Тобто Юлія Володимирівна в порядку.
– Крім того, що ви проводите корпоративи політикам, ви також вели корпоративи олігархам...
– Звичайно. До речі, у Ріната Леонідовича ми жодного разу не працювали. Зате він був на заходах, де ми виступали.
– Ви з ним знайомі, про щось говорили?
– Ну, як? Він розуміє, хто ми, і ми розуміємо, хто він. А так взагалі не дуже.
– Пінчук?
– Із Пінчуком ми знайомі, тому що Леонід Данилович свого часу дуже позитивно до нас ставився. Не всі до нас ставилися так добре, як Леонід Данилович. Не скажу, що ми були гостями в його домі, ні. Але коли перетиналися, дуже навіть позитивно все було. Підходив, розмовляв завжди.
– Коломойський? Його ви точно знаєте.
– Його ми точно знаємо (посміхається).
– Він вам жарти не присилає?
– У нього почуття гумору таке, що не відразу зрозумієш, чи жартує він, чи ні. Але загалом я, мабуть, небагато про нього знаю.
"Я був проти того, щоб Зеленський йшов на вибори"
– Чи правда, що серіал "Слуга народу" знімався спеціально для того, щоб Зеленський пішов у президенти?
– Ні, це дурниці. Серіал починав зніматися як смішний серіал. Немає такого, що це була передвиборча кампанія. Просто так зійшлося, ось і все.
Це історії на кухні, саме про це говорять на кухні. "Взяти б їм усім руки повідламувати, розстріляти. От якби я був президентом…" Кожний же на себе приміряє.
У серіалі я нового нічого не побачив, все це чув мільйон разів від різних людей. У нас же, як кажуть у футболі: чому 40 мільйонів все знають, а 11 "бакланів" нічого не можуть зробити. Так і тут. Всі все розуміють, що має робити президент.
– Давайте по-іншому. Соціологи почали заміряти рейтинг Зеленського у 2016 році. Ви, напевно, були поруч з ним, коли він почав читати про це в новинах. Як він тоді реагував?
– Ми якось з гумором це сприймали. А потім… В кожному жарті є доля правди. Якось воно й пішло.
– Але він дивувався? Може, йому це подобалося?
– Я думаю, подобалося. Це головний менеджер країни, перш за все. Це величезна відповідальність, але ж це вибір такої кількості людей.
– Як Зеленський приймав рішення, що треба піти на президентські вибори?
– Я, якщо чесно, був проти.
– Давайте згадаємо. Він приходить і каже: "Я йду в президенти". Як це виглядало?
– Він же дорослий чоловік. Він зі мною точно не радився. Були такі речі: "А що, якщо буде так?". Я по-своєму це бачив. Для мене взагалі політика така зараза брудна, я більше хвилююся.
Людям, які в політиці, я не вірю. Я боюся, щоб його не обманули. Тому що початок його каденції саботувало стільки людей, працювати не давали...
– Добре, але в Зеленського не було ніякої розмови зі своїм колективом? Умовно: "Я йду в президенти".
– Інформація з'явилася, що вже все.
– Ви дізналися про це з новин?
– Ми були в турі. Воно було хіхі-хаха, йде, не йде. Не знаю, чи сам він прийняв рішення, чи з Лєною це обговорював, чи зі своїм політичним колом. Але ми були в турі в цей час. І коли він уже записав звернення до народу, що він іде, це було в турі.
– Тобто коли він записував це звернення, тільки тоді ви й дізналися?
– Так, 100% ми дізналися звідти.
– Як його політичне оточення формувалося, ви розумієте?
– Ні. Є пару людей, яких я добре знаю. Є ті, яких взагалі не знаю.
– А як Богдан виник в його оточенні?
– Я не знаю.
– Ви його знали до цього?
– Ми перетиналися, він юрист хороший. А тут хороші спеціалісти худо-бідно завжди десь перетинаються. У якихось знайомих він якісь справи вів… Я багатьох так людей знаю.
– Зеленський – дуже командна людина, та мало хто розуміє, як Андрій Богдан став настільки близьким до нього.
– Бачиш, у кожного є своя лінія, крім того, що ми спілкуємося в колективі. Я, наприклад, захоплююся мотоциклами, і в мене є коло спілкування мотоциклістів, яких зовсім не знає ніхто з моїх друзів, з моїх співкварталівців. Його цікавило інше завжди, політика його теж цікавила.
– Ви не переживаєте, що, нашіптучуючи на вухо, оточення може управляти президентом?
– Мені здається, що йому дуже складно нав'язати чужу думку. Я дуже багато років знаю Володимира Олександровича. Я навіть скажу – нав'язати думку йому практично неможливо.
Перехитрити можуть, можуть обманути. Але нав'язати – ні.
"Перевірка владою – це ж найстрашніша перевірка"
– Ви не боїтеся, що "95 квартал" тепер будуть сприймати дуже політизовано? Що ви прив'язані до успіху Зеленського?
– Так, я хвилююся з цього приводу. Але вже так сталося. Нехай буде хорошим президентом, і все буде добре.
– Навіть після президентських виборів "кварталівці" у відкриту агітували за Зеленського і його партію. Наприклад, автор і ведучий Валерій Жидков випустив програму "Демократія". Ви її бачили?
– Звичайно.
– Вам не здавалося, що Жидков якось підмочував всіх, а про Зеленського говорив виключно по-доброму?
– Це суб'єктивна думка людини. Він так це бачив.
– Але так ви самі себе заганяєте в політичну яму.
– Валері це подобається. Те, що він говорив, він дійсно те й думає. Мені дещо не подобається. Не скажу, що все мені там не подобалося, там теж є щось цікаве. Цікава подача. Я не зміг би таке виписати, це його склад, він такий є, він так мислить, так бачить.
– Тоді ви можете назвати одну свою претензію до Зеленського як до чинного президента?
– (Замислюється) Я ще не можу поки сформулювати. Я серйозно кажу. Я хочу дочекатися перших законів, дочекатися всього обіцяного. Хочу дочекатися посадок. Хочу подивитися.
– Якщо Зеленський почне робити помилки, з якими ви не будете згодні, ви будете казати йому про це?
– Звичайно.
– І ваші колеги так само заряджені?
– Я думаю, так.
– Він буде сприймати ваші зауваження?
– Хотілося б. Я не знаю, як це буде. Перевірка владою – це ж найстрашніша перевірка. Тому що популярність і фінансове благополуччя, і народна любов у нього була й до цього. А такої влади, звичайно, не було.
– Ви можете гостро і смішно пожартувати над Зеленським?
– Зараз ні. Я не розумію, в який бік іще. Я все аналізую.
– Стрьомно?
– Ні, не стрьомно. Підґрунтя немає. Все, що на сьогоднішній момент не влаштовувало, ми все сказали у концерті.
Роман Кравець, Ельдар Сарахман, «Українська правда»
