Голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Микола Томенко виступив із заявою щодо поширення недостовірної інформації про врегулювання діяльності у сфері кабельного мовлення

У середу 8 жовтня низкою засобів масової інформації України був розповсюджений інформаційний матеріал щодо проекту Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, нова редакція якого зараз пропонується до розгляду Верховної Ради України, та діяльності парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації. Комітет вважає згаданий матеріал таким, що не відповідає дійсності та є недостовірним.

Перш за все, проект Закону України “Про телебачення і радіомовлення” не є авторським документом суто членів профільного парламентського Комітету, як було повідомлено у ЗМІ. Він став результатом тривалої роботи багатьох експертів. Його ініціатором, крім декількох членів профільного Комітету Верховної Ради України, є й заступник Голови парламенту О.Зінченко. В роботі над законопроектом використовувалися також напрацювання народних депутатів минулого скликання.

Крім іншого, законопроектом справді пропонується унормувати діяльність операторів кабельного мовлення. Не є таємницею те, що сьогодні вони, фактично, перебувають поза правовим полем. У переважній своїй більшості т.зв. “кабельщики” працюють у тіньовому режимі. І особливо гострою ця проблема є в регіонах держави.

Ми розуміємо, що прийняття згаданого законопроекту в існуючій редакції, тобто, з нормами, що регулюють діяльність у сфері кабельного мовлення, зачепить інтереси тих, хто заробляє на ньому гроші. З цієї точки зору ситуація повної неврегульованості є більш ніж сприятливою для них.

Однак, така ситуація не може влаштовувати Комітет, позиція якого, за словами Миколи Томенка, з цього питання однозначна – оператори кабельного мовлення повинні і будуть працювати у межах правового поля!

На адресу Комітету щодня надходять звернення громадян зі скаргами на дії операторів кабельного мовлення. Свого часу створення кабельного мовлення у багатьох випадках призвело до повної ліквідації організованого на той час централізованого для кожного будинку прийому телевізійного сигналу. Людей, фактично, позбавили права вибору, що їм дивитися і скільки за цю послугу платити.

Прикладів можна навести чимало. Всі вони підтверджують необхідність запровадження державного регулювання та контролю у сфері кабельного мовлення. Тому питання про те, чи слід ліцензувати таку діяльність, чи не слід навіть не повинно стояти. Інша справа – як ці регулювання і контроль здійснювати, які конкретні механізми ліцензування застосовувати. З цих та інших питань Комітет повністю відкритий до співпраці. Проект Закону “Про телебачення і радіомовлення” виноситься лише на перше читання. Комітет чекає на пропозиції та зауваження експертів та громадськості і, перш за все, від самих операторів кабельного мовлення.

За інф. Комітету ВР з питань свободи слова та інформації