Завтра, 17 вересня Верховна Рада України розгляне Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (нова редакція)над яким працювали Народні депутати України Олександр Зінченко, Микола Томенко, Юрій Артеменко, Микола Баграєв та Володимир Яворівський. Проект нової редакції Закону чітко структуровано він містить вісім розділів, 70 статей.

В проект Закону включено положення Європейської конвенції про транскордонне телебачення та рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи “Про зображення насилля в електронних ЗМІ” (№ R (97) 19), “Про заходи щодо сприяння плюралізму в медіа” (№ R (99) 1), “Щодо незалежності та функцій регулюючих органів в телерадіомовному секторі” (№ RЕС(2000) 23)”.

Проект передбачає системний розвиток законодавчих засад діяльності в галузі телебачення і радіомовлення. Зокрема:

Чітко визначено термінологію. Визначення основних понять – мовлення, телерадіоорганізація, трансляція, ретрансляція – приведено у відповідність до європейської практики та відповідних конвенцій. Унормовано понятійний аппарат ліцензування мовлення (ліцензування, ліцензія, ліцензіат, ліцензійні умови, умови ліцензії тощо) та діяльності багатоканальних мереж (багатоканальна мережа, система колективного прийому, оператор мережі, провайдер програмної послуги, програмна послуга, універсальна програмна послуга, пакет програм тощо).

Структуровано та логічно викладено базові засади діяльності та розвитку галузі:

основні принципи Державної політики у сфері телебачення і радіомовлення;

відповідні функції та повноваження органів державної влади;

гарантії свободи діяльності телерадіоорганізацій та неприпустимість зловживання нею;

антимонопольні обмеження;

захист інтересів національного телерадіовиробництва та засади вживання мов в інформаційній діяльності телерадіоорганізацій.

Визначено:

структуру національного телебачення і радіомовлення, яку складають система Суспільного телерадіомовлення, приватні, державні, комунальні та громадські телерадіоорганізації,

організаційно-правові засади діяльності телерадіоорганізацій (заснування, фінансування, матеріально-технічна база, державна реєстрація).

Визначено також спеціальний статус Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України та запропоновано компромісні механізми призначення їхніх керівників – за участі Верховної Ради України та Президента України

Докладно викладено принципи, засади, механізми та процедуру ліцензування.

Предметом ліцензування визначено мовлення, як діяльність по підготовці й розпосюдженню телерадіопрограм та передач шляхом трансляції, ретрансляції та надання програмної послуги.

Відповідно запроваджується єдиний вид ліцензії – ліцензія на мовлення, - яка видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Отримувачами ліцензій на мовлення можуть бути телерадіоорганізації та провайдери програмної послуги.

Виділено види мовлення:

за організаційно-технологічними особливостями розповсюдження програм:

наземне (ефірне, мережеве, кабельне та ефірно-кабельне),

супутникове,

надання програмної послуги (розповсюдження пакетів програм абонентам багатоканальних мереж);

за ознакою території розповсюдження програм:

загальнонаціональне,

регіональне,

місцеве,

закордонне.

Залежно від видів мовлення та особливостей використання радіочастотного ресурсу визначено дві процедури ліцензування: на конкурсних засадах і за заявковим принципом. Остання – лише для супутникового мовлення, мовлення на зарезервованих каналах багатоканальних мереж і для надання програмної послуги.

Важливою новацією є визначення вимог до програмної концепції, як головного механізму формування інформаційного контенту.

Фактично пропонується через механізми ліцензування мовлення надати Національній раді реальні важелі впливу на формування змістовних аспектів національного інформаційного простору, моделювання його розвитку.

При цьому абсолютно чітко дотримуються вимоги забезпечення свободи слова, незалежності ЗМІ, вільного інформаційного обміну та принципи європейських конвенцій, зокрема, конвенції про транскордонне телебачення.

Ретрансляція, як вид діяльності, не підлягає ліцензуванню. Водночас національні мовники можуть здійснювати ретрансляцію програм закордонних телерадіоорганізацій лише відповідно до визначених ліцензією на мовлення умов програмної концепції.

Чітко прописано процедуру, строки та умови проведення конкурсу і розгляду заяв на позаконкурсних засадах, критерії конкурсного відбору, можливі підстави відмови у видачі ліцензії, процедуру продовження, переоформлення та анулювання ліцензії.

Законопроект практично не дає підстав для подвійного трактування процедурних моментів ліцензування і, відповідно, мінімізує можливості зловживань та адміністративного тиску під час ліцензійного процесу.

Визначено правові засади телерадіомовлення в багатоканальних (кабельних та ефірно-кабельних) мережах. Розповсюдження телерадіопрограм по каналах таких мереж здійснюється лише на підставі ліцензії на мовлення. Таку ліцензію може отримати провайдер – на надання програмної послуги, тобто пакетування програм інших телерадіоорганізацій, або телерадіоорганізація – для власного мовлення на окремому каналі мережі.

Обслуговування та технічну експлуатацію мережі на підставі відповідної ліцензії здійснює оператор. Оператор може одночасно бути провайдером програмної послуги, для чого він повинен отримати ліцензію на мовлення.

Визначено також поняття універсальної програмної послуги, яка передбачає надання можливості перегляду програм телерадіоорганізацій, які, відповідно до ліцензій, здійснюють мовлення на території розташування мережі. Надання такої послуги є обов’язковим для провайдера, а склад відповідного пакету програм і абонентська плата за його надання визначаються Національною радою і є умовами ліцензії.

Ці положення сприятимуть введенню діяльності операторів кабельних мереж у правове поле.

З одного боку, – вони надають Нацраді відповідні повноваження для впливу на формування інформаційного контенту стимулювання технологічного розвитку кабельних мереж. А з іншого – захищають операторів та провайдерів від невмотивованого втручання в їхню діяльність, оскільки критерії та процедура ліцензування визначені чітко й вичерпно.

Для узгодження національного законодавства пропонується одночасно з прийняттям нової редакції Закону України “Про телебачення і радіомовлення” внести зміни до деяких Законів України та привести їх у відповідність до нової редакції базового Закону. Це стосується Законів “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, “Про радіочастотний ресурс України”, “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Введення в дію Закону не потребує додаткових витрат коштів Державного Бюджету.

IMI