Комітет з захисту прав журналістів (CPJ) висловив своє незадоволення звітом Центрального командування США щодо розслідування пострілу в готель „Палестина”. CPJ заявляє, що відповіді на головні питання так і не отримано, і чекає на опублікування результатів розслідування в повному обсязі. Звіт Центркому, по-військовому стислий і сухий, не збігається з журналістським розслідуванням CPJ. Висновки військових скоріш схожі на документ на захист, аніж на результати розслідування. Наразі захист військових побудовано на тому, що танкісти не цілились в готель „Палестина”. Вони стріляли у „жовто-коричневий багатоповерховий будинок”. Пропонуємо версії тієї трагедії, яка забрала життя двох наших колег. Журналістів – з одного боку, і військових – з іншого.

До пострілу

У наведених в цій преамбулі даних, здається, погляди журналістів і військових збігаються. Коаліційні війська 8 квітня прориваються в Багдад, ворог чинить жорсткий спротив. Вогонь проти коаліційних військ йде з дахів і вікон будинків. Ворог - на західному берегу ріки Тігріс, готель Палестина – на східному. Завданням танкової бригади A Company, 4-64 Armor було охороняти перехрестя. Упродовж виконання місії вони атаковані з бункерів і дахів будинків розташованих поблизу. У них вже двоє поранених. Вогонь настільки інтенсивний, що вони по рації просять про допомогу. Літак A-1O скинув їм додаткові боєприпаси і атакував ворога. Після цього пробує ще раз здійснити атаку.

За оперативними донесеннями, A Company повідомляли про активізацію пересування ворога вздовж берегу Тігріс. Додаткові донесення доповідали про можливість наявності протитанкових ракет. Кілька годин йдуть жорстокі бої. Радіоперехоплення показало, що існує ворожий корегувальник вогню, який спрямовує вогонь в їхньому напрямку. Було віддано наказ просканувати будинки поблизу, знайти його і знищити.

Дві версії після пострілу

Розповідь військових

За словами військовиків все виглядає просто. Солдати відстежили корегувальника „на одному з балконів великого жовто-брунатного будинку”. Вони засвідчили, що бачили спалахи світла, які ідентифікували з ворожим вогнем. Вони випустили 120 мм. снаряд по підозрілому об’єкту. Одразу ж після цього перехоплення переговорів показало, що “розвідника ліквідовано, а ворожий вогонь проти американців припинився”. За результатами розслідування, військові стріляли на самозахист і це повністю відповідає правилам ведення бойових дій. Розвіддані також доводили, що снайпер використовував частину готелю (вочевидь, в перекладі з мови військових це означає, що він там знаходився і здійснював постріли) та прилеглі до готелю території як платформу для своїх військових операцій.

Журналістське розслідування

Але, як каже CPJ, не все було так просто. Репортери, які супроводжували американський танковий підрозділ, стверджують, що командування знало про готель „Палестина” принаймні дві важливі речі, від яких зараз відмовляється. Вони знали, що будівля, в яку цілився танк, була не просто „жовто-брунатним будинком”, а готелем „Палестина”. І вони знали, що саме в цей готель напередодні було відселено журналістів з готелю „Аль-Рашид”.

Саме цим знанням і пояснюється нервування командування перед пострілом. Командуючий бригадою полковник Перкінс у відчаї навіть звернувся по допомогу до кореспондента АП, який супроводжував танкову бригаду. Полковник пояснив журналісту всю складність ситуації – вони не мали можливості напевно з’ясувати координати готелю і снайпера. Мапи були застарі (майже 10-річної давнини), а помилка могла становити пару сотень метрів. Перкінс попросив журналіста АП допомогти в ідентифікації місцезнаходження готелю. Репортер істерично почав телефонувати до офісу АП в Катарі, щоб попередити журналістів з „Палестини” про небезпеку і дати їм шанс уберегтися, наприклад, вивісити простирадла на балкони, щоб коаліційним військам стало зрозуміло, що це не ворог. Три танки стояли поблизу. Орудійна башта одного з них висувалася і знов засувалася. За свідченням журналіста, вони шукали снайпера. А потім був постріл.

Хто, мать вашу, щойно вистрілив по готелю?

Хтось із рядових помітив людину з біноклем на балконі „будинку на східному березі”. Сержант Гібсон доповів про це безпосередньому начальнику. За його словами вони чекали на дозвіл близько 10 хвилин. Таким чином, поки журналіст намагався допомогти військовим, які розуміли, що по готелю стріляти не можна, поки керівництво, вочевидь, зв’язувалося з найвищим керівництвом, щоб все ж таки з’ясувати - чи можна стріляти по готелю, - капітан Уолфорд віддав наказ стріляти. Він стверджує, що наказ було віддано негайно.

Після пострілу почався сумбур. Підполковник Філіп ДеКамп кричав по рації на Уолфорда: „Хто щойно вистрілив в готель Палестина?”, маючи на увазі, вочевидь, хто надав наказ це зробити. „Це ви, мать вашу, щойно вистрілили по готелю Палестина?” - адресував він своє обурення напрямки Уолфорду. За свідченням кореспондента АП, який увесь цей жах мав можливість чути по рації, капітан, напевно, не зрозумів, що те, куди він тільки-но надав наказ стріляти, було саме готелем „Палестина”. „Так-так, - відповів він, затримавшись на кілька хвилин, - там був корегувальник.” Тут-таки йому було віддано наказ негайно припинити вогонь по готелю. Після цього переговори по рації припинилися, танк ДеКампа поїхав в бік танка Уолфорда, і відбулася приватна бесіда.

Через постріл у готель загинуло два журналісти: іспанець Хосе Кусо і українець Тарас Процюк. Троє журналістів отримали поранення. Родина загиблого іспанського журналіста назвала результати розслідування військових брехливими і такими, що мають на меті приховати військовий злочин. Офіційна реакція української сторони наразі невідома.

IMI