Президенту України Кучмі Л.Д.

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ Про необхідність застосування вето до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо сфери охорони державної таємниці)”

9 липня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо сфери охорони державної таємниці)”, яким передбачається внесення змін до низки законодавчих актів України, якими, зокрема, запроваджується поняття “конфіденційна інформація, що є власністю держави”; право на інформацію зводиться до права вільно одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію відкритої за режимом доступу; Службі безпеки України надається низка додаткових повноважень у сфері провадження оперативно-розшукової діяльності тощо.

На нашу думку, положення згаданого Закону суперечать нормам Конституції України, міжнародно-правовим стандартам у сфері забезпечення свободи слова, відкритого доступу до інформації. Так, стаття 34 Конституції України визнає за кожною людиною право “вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір”. Відповідно до статті 64 Конституції України, права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені. Таким чином, трактування права на свободу слова у редакції щойно прийнятого парламентом Закону звужує обсяг конституційних прав та свобод громадян, що неприпустимо.

Відповідно до положень чинного Закону України “Про інформацію”, в окремих випадках – коли право суспільства знати переважає право власника інформації на її збереження у таємниці – навіть інформація з обмеженим доступом може бути оприлюднена. Це демократичне за суттю положення, визнане у всьому світі, лише нещодавно стало частиною вітчизняного законодавства. Норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо сфери охорони державної таємниці)” спрямовані на його скасування. Це, вочевидь, не спрятиме утвердженню високого авторитету України на міжнародній арені, її сталому демократичному розвитку.

Закон вводить поняття поняття “конфіденційної інформації, що є власністю держави”. Однак, як відомо, у власності держави не може бути конфіденційної інформації. Вона може належати лише конкретним особам. Держава ж може бути власником інформації, що становить державну таємницю, та володіти конфіденційною інформацією, що є власністю інших осіб. Режим використання такої інформації чітко визначений чинним законодавством. Закон запроваджує адміністративну відповідальність за порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, які містять “конфіденційну інформацію, що є власністю держави,” яке призвело до розголошення такої інформації. Однак, передбачається, що суб’єктом цього правопорушення може бути будь-який громадянин. Разом з тим, очевидно, що у даному разі відповідальність може нести лише особа, яка мала доступ або володіла державною таємницею у зв’язку з характером своєї професійної діяльності.

Звертаємо Вашу увагу і на ту обставину, що Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо сфери охорони державної таємниці)” було прийнято з грубим порушенням вимог Регламенту Верховної Ради України, зокрема, положень статті 6.5.5. Очевидно, приймати настільки масштабний за обсягом правового регулювання та важливий з точки зору впливу на суспільні відносини законопроект не можна в цілому вже за результататми першого читання.

Інформація – це кисень демократії. Якщо люди не знають, що відбувається в їхньому суспільстві, якщо дії тих, хто ними править, приховані, то громадяни не можуть брати значиму участь в управлінні справами такого суспільства.

Зважаючи на все сказане, просимо Вас накласти вето на Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо сфери охорони державної таємниці)”, прийнятий Верховною Радою України 9 липня 2003 року і тим самим підтвердити Вашу рішучість у прагненні забезпечити становлення свободи слова в Україні.

ПІДПИСАЛИ: - Микола Томенко, Голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації

- Ігор Лубченко, Голова Спілки журналістів України

- Олександр Палій, Секретаріат Громадської Ради з питань свободи слова та інформації

- Наталя Лігачова, "Детектор медіа"

- Валерій Іванов, Академія Української преси

- Костянтин Михайличенко, виконавчий директор Українського центру незалежних політичних досліджень

- Ярослав Павловський, заступник Директора Інституту Інформаційного суспільства

- Максим Лазебник, виконавчий директор "Веукраїнської рекламної коаліції"

- Артем Біденко, Міжнародний інститут порівняльного аналізу

- Кость Бондаренко, Центр досліджень суспільних процесів "Експерт"

- Керівник "Українського медіа-сервера" Юрій Марченко

- Сергій Дацюк, експерт

- Євген Захаров, Харківська правозахисна група

- Катерина Котенко, виконавчий директор Асоціації мережевих телерадіомовників України

- Інна Підлуська, президент Фонду "Європа ХХІ"
.


Зверенння до Президента з приводу вето на Закон відкрите для підписання:тел.(044)296-86-32 або за ел.поштою gr_rada@i.com.ua