Алла Дубровик-Рохова, «День»

Катерина сьогодні стажується в США на стипендійній програмі Інституту імені сенатора Джона Маккейна. 7 жовтня цього року на сайті Інституту вільної Росії, заснованого Михайлом Ходорковським, уперше вийшла англійською мовою її робота Hybrid Analytica: Pro-Kremlin Expert Propaganda in Moscow, Europe and the U.S. Катерина передала нашій газеті унікальні права на видання роботи, присвяченої тому, як Кремль використовує і втягує науковців і аналітиків із західних університетів і центрів у тенета свого пропагандистського павутиння, українською мовою.

Катерина Смаглій є колишнім директором київського офісу Інституту Кеннана, консультантом Європейського фонду підтримки демократії та директором проекту в Антикризовій гуманітарній програмі Міжнародного фонду «Відродження». Між 2003 та 2008 роками, Катерина працювала в Посольстві США у Києві як головний спеціаліст відповідальний за зв’язки з українським парламентом.

Читачам «Дня» Катерина відома як автор гострих суспільно-політичних матеріалів та учасник круглих столів у редакції газети. Смаглій друкувалася також в таких виданнях та наукових журналах, як Journal of Soviet and Post-Soviet Politics and Society (JSPPS), Kennan Cable, блозі Атлантичної ради Ukraine Alert, Newsweek, Kyiv Post.

Катерина здобула ступені доктора та магістра з історії у Центральноєвропейському університеті в Будапешті, магістра права Європейського Союзу в Редінзькому університеті у Великобританії та бакалавра гуманітарних наук в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».

Прикметно, що сама Катерина, в певному сенсі, теж стала «жертвою» тенет «пропутінського» павутиння, про яку пише в книзі. 1 березня 2018 року президентка Центру Вудро Вілсона Джейн Гарман оголосила про закриття, Київського офіса Інституту Кеннана, який очолювала Катерина Смаглій. Це рішення було ухвалено одразу після того, як абсолютна більшість членів української асоціації випускників дослідницьких програм Інституту Кенана направила членам його Наглядової ради відкритого листа, висловивши незгоду з прокремлівським ухилом інституту. Зрештою, розслідування прокурора Мюлера показало високу ймовірність зв’язку між Полом Манафортом і тодішнім керівником Інституту Кеннана.

Катерина влітку 2018 року — після «відставки» — поїхала до Праги, де в статусі запрошеного співробітника Аналітичного центру європейських цінностей, і працювала над згаданим вище дослідженням «гібридної аналітики».

«Аналізом роботи американських аналітичних центрів я займаюся з 2012 року, коли вперше приїхала до Вашингтона як дослідниця за програмою ім. Фулбрайта», — розповідає в коментарі «Дню» Катерина СМАГЛІЙ. А вже працюючи на посаді директора Київського офіса Інституту Кеннана, аналіз роботи якого також увійшов до цієї роботи, каже вона, мала можливість глибоко вивчати наративи, які просувають ті чи інші аналітичні інституції в Америці.

«Улітку цього року до мене звернувся празький аналітичний центр European Values Think-Tank, що заснував програму моніторингу гібридної війни Росії під назвою Kremlin Watch, з пропозицією написати широке дослідження проросійських наративів, які просуваються європейськими та американськими аналітичними центрами. В процесі роботи над цією працею я зрозуміла, що ці питання неможливо досліджувати, якщо не зрозуміти політики самого Кремля, який агресивно просуває свою адженду та кооптує західних аналітиків до легітимізації своєї неоконсервативної доктрини», — пояснює Катерина передісторію роботи. На її думку, важливою складовою цього дослідження став аналіз дій олігархів з найближчого оточення Володимира Путіна, які вкладають мільйони доларів у партнерські проекти із західними університетами та аналітичними центрами з метою відбілювання власної репутації та просування кремлівської політики на Заході.

Коментарі

Якуб Янда, директор празького аналітичного центру «Європейські цінності»:

— Цей звіт є важливим внеском у наше розуміння мереж впливу, пов’язаних із Кремлем, у західних інститутах. Оскільки нинішня Росія за агресивного диктатора Путіна становить серйозну загрозу нашій безпеці — від Грузії через Україну до Каліфорнії — нам треба починати розмову про вплив операцій Кремля всередині наших демократичних інститутів. Це те, що Катя Смаглій люб’язно «поклала нам на стіл».

Лілія Шевцова, російський політолог, доктор історичних наук, дослідник  Chatham House:

— Російське самодержавство знайшло дивовижно успішну модель виживання — через використання ресурсів Заходу та інтеграцію своєї еліти «в Захід». Важливим інструментом реалізації цієї моделі стало формування в межах ліберальних демократій лобістської структури, яка забезпечує інтереси російського клептократії. Окрім політиків, бізнесу та представників медіа, до цієї структури входять і експертні кола, які усвідомлено чи ні (вже не важливо) виправдовують російську систему «самодержавства».

Катерина Смаглій розповіла нам, як працює західна експертна машина на службі Кремля.

Putinverstehers* вражає провідні мізки світу

Справжній масштаб гібридної війни Росії проти Заходу. Частина 1

Катерина Смаглій

Спроможність Росії використовувати інформацію як зброю, створювати плутанину та поширювати фейкові новини є серйозним викликом для західних ліберальних демократій. На який вони, справедливо зазначити, реагують неприпустимо кволо.

Ще 2016 року Європейський парламент визнав, що російський уряд «агресивно використовує широкий спектр інструментів та засобів, таких як аналітичні центри та спеціальні фонди... для боротьби з демократичними цінностями, розділення Європи, збільшення власної внутрішньої підтримки та формування сприйняття східних сусідів Європейського Союзу як неспроможних держав».

Критично важливим елементом нинішньої гібридної війни, що її Москва веде проти Заходу, є інформаційна війна, визначена в даній роботі як всеосяжна та узгоджена державна кампанія впливу, призначена спрямовувати публічні дискусії в заданому Кремлем напрямку, встановлювати контроль над політичними, соціальними й медіанаративами та спотворювати інформаційний контекст із тим, щоб впливати на рішення міжнародних організацій та країн по всьому світу щодо Росії, надавати валідності аргументам Кремля та задовольняти інтереси правлячої російської клептократії.

П'ять складових зброї Кремля в інформаційній війні

Непрозорі зв’язки Москви з європейськими та американськими науковими установами та кооптація західних експертів до пулу кремлівських неофіційних речників завжди вимагали нашої уваги з самого того моменту, коли New York Times відкрила дискусію про перетворення аналітичних центрів на агентів впливу іноземних держав. Кремлівські зв’язки з західними науковцями важко простежити і ще складніше довести, але систематичне та ретельне розслідування може допомогти розкрити справжній масштаб гібридної війни Росії проти Заходу, а також запропонувати рекомендації щодо шляхів протидії цій агресії.

Кремлівська стратегія, яка передбачає залучення підривної мережі західних агентів впливу для просування свого порядку денного, нарешті стає предметом занепокоєння практиків національної безпеки в Європі та Америці. Наприклад, керівник служби зовнішньої розвідки Естонії Мікк Марран нещодавно визнав, що є мережа політиків, журналістів, дипломатів та бізнесменів, які працюють у його країні як агенти російського впливу.

Провідні спостерігачі, що займаються Кремлем, уже зробили перші кроки з аналізу спроб Москви залучити міжнародне експертне співтовариство до своєї інформаційної кампанії. Ці попередні зусилля сильно вплинули на аналітичну роботу, яку ви зараз читаєте. Вона також спирається на ексклюзивні дані досліджень, отримані від одинадцяти авторитетних експертів, кожен із яких взяв участь у експертному опитуванні, проведеному празьким аналітичним центром European Values Think-Tank у липні 2018 року. Це дослідження також базується на широкому діапазоні матеріалів із відкритих джерел і численних особистих інтерв’ю з міжнародними експертами, організаціями громадянського суспільства, журналістами й дослідниками.

Російський уряд дотримується узгодженої та добре скоординованої стратегії перетворення знання на зброю, яка має п’ять взаємопов’язаних складових:

1) залучення російських аналітичних центрів, пов’язаних із Кремлем, до конструювання внутрішньо російських та міжнародних комунікаційних стратегій для режиму Путіна;

2) створення центрів впливу за кордоном, що працюють як аналітичні центри, академічні центри російських досліджень, культурні центри, різні асоціації російськомовних іммігрантів тощо;

3) використання приватних, зазвичай фінансованих олігархами, акторів та інститутів для просування інтересів Кремля на Заході;

4) опора на російську розвідку в інформаційній війні та роботі з інфільтрації інших країн через мережу агентів впливу, яка ведеться Кремлем;

5) цілеспрямоване використання засобів масової інформації, контрольованих російською державою чи олігархами, як поширювачів, просувачів та/або виправдовувачів прокремлівських наративів та посилів.

Чому про це потрібно знати?

Взяті разом, ці зусилля призвели до виникнення нового явища «гібридної аналітики», яку ми визначаємо тут як процес конструювання, розробки та просування різних псевдоакадемічних наративів підкупленими або зманіпульованими інтелектуалами, науковцями та експертами аналітичних центрів або ж замаскованими політичними лобістами, чиї організації залучаються через глобальну мережу агентів Кремля до роботи, спрямованої на формування підтримки та примирливого ставлення до міжнародного або внутрішнього порядку денного режиму Путіна, що підриває роль фактів у аналітичному дискурсі, підважує довіру до експертів, поширює дезінформацію та створює зайвий інформаційний «шум» в аналітичному середовищі та сфері публічних дебатів.

По-перше, ця аналітична робота визначає, яким чином російське експертно-аналітичне співтовариство легітимізує та зберігає владні позиції Путіна шляхом розробки необхідного інтелектуального матеріалу та політичних рекомендацій для російських державних службовців, громадських експертів та засобів масової інформації. Всі провідні російські державні аналітичні центри мають тісні зв’язки з правлячою елітою та координуються з президентської адміністрації, Державної Думи, правлячої партії «Єдина Росія» або МЗС Росії .

По-друге, російська держава, з її тісними зв’язками між владою та великими бізнесменами, успішно проникла в соціальні та політичні дебати на Заході й отримала більш широкий доступ до його еліт через відкриття власних аналітичних центрів в Європі та Америці (наприклад, Інститут «Діалог цивілізацій» у Берліні, Інститут демократії та співробітництва в Парижі та Центр глобальних інтересів у Вашингтоні, D.C.) - факти читайте наступних виданнях цієї аналітичної роботи, зокрема в частині «Російська м’яка сила у Великобританії: там, де бізнес зустрічається з науковим середовищем», «Росія-Італія-Крим: там, де політика зустрічається з культурою» та «Симпатики Росії, її лобісти та культурні дипломати у США».

По-третє, російські організації «м’якої сили», такі як «Россотрудничество», Фонд «Русский мир» і Фонд Горчакова, створили численні центри російських досліджень при європейських та американських університетах для сприяння культурній дипломатії Росії та розширення мережі прихильників Кремля в західній науковій спільноті. Ці зусилля доповнюються роботою міжнародних PR-платформ Кремля, таких як дискусійний клуб «Валдай» та конференція «Діалог для майбутнього» Фонду Горчакова.

По-четверте, різні олігархи з добре налагодженими зв’язками в Кремлі, зокрема й М.Фрідман, П.Авен, В.Вексельберг, О.Мордашов, В.Якунін, В.Алекперов, А.Усманов, В.Євтушенков, Л.Блаватнік (прізвища наведені з публікації журналістів CNN «Повний список російських олігархів і політичних фігур, «випущені» казначейством США», CNN, 30 січня 2018 року), витратили мільйони доларів на російські інструменти «м’якої сили», західні аналітичні центри й університети. Вони мають на меті два завдання: зміцнити позиції Кремля на міжнародному рівні та захистити свої особисті ділові інтереси у світлі кризи, що наростає у відносинах США та ЄС з Росією.

Клептократичний консенсус режиму та його симбіоз із олігархами дасть змогу президенту Путіну використовувати їхні бізнес-імперії як продовження російського уряду та залучати недержавні організації до просування державної політики через формально «незалежних», «об’єктивних», «непов’язаних» та «достовірних» агентів впливу.

По-п’яте, кілька західних аналітичних центрів уже дотримуються прокремлівських наративів або беруть участь у прямому політичному лобіюванні від імені російської держави. Кремль активно розвиває партнерські відносини з прихильниками Росії в академічних установах й аналітичних центрах, але атакує своїх критиків та ідеологічних супротивників. 2018 року група росіян, пов’язана з російським урядом, намагалася отримати нелегальний доступ до комп’ютерів Інституту Гудзона - вашингтонського консервативного дослідницького центру, який активно досліджує корупцію в Росії, а також Міжнародного республіканського інституту (IRI).

По-шосте, професійне походження російських експертів та керівників різних російських аналітичних центрів, пов’язаних із Кремлем, вказує на їхні широкі зв’язки з російською розвідкою, а саме колишнім Комітетом державної безпеки (КДБ) та сучасними Федеральною службою безпеки (ФСБ) та Головним розвідувальним управлінням Міністерства оборони Росії (ГРУ). 2016 року Російський інститут стратегічних досліджень був причетний до зусиль, спрямованих на підрив західних демократій та забезпечення інтелектуальної бази й обґрунтування для втручання Росії в президентські вибори у США того року.

По-сьоме, нещодавній арешт Марії Бутіної, підозрюваної в шпигунстві на користь Росії, показує, що масштаби російської шпигунської діяльності можуть бути набагато більшими, ніж вважалося раніше.

Наагадаємо, 16 липня Міністерство юстиції США заявило про арешт 29-річної Марії Бутіної - громадянки Росії, яку підозрюють у змові з метою роботи іноземним агентом і в незареєстрованій діяльності в інтересах Російської Федерації.

Зокрема, слідчі дійшли висновку, що протягом останніх декількох років Бутіна, проживаючи у США, намагалася налагодити зв’язки з американськими політичними групами впливу і через них лобіювати інтереси Кремля у великій політиці. При цьому вона не була зареєстрована «іноземним агентом», як того вимагає в подібних випадках законодавство США.

Незважаючи на численні докази того, що російська розвідка з радянських часів вербувала студентів та професорів, деякі західні університети, побоюючись за свої фінанси та глобальні контакти, значною мірою проігнорували цю загрозу.

Російська влада наполегливо розвиває згадані вище мережі кремлівських агентів у західних елітах і спирається на них. Ректор Московського державного інституту міжнародних відносин (МДІМО) Анатолій Торкунов нещодавно визнав, що його університет служить «важливим каналом російського неофіційного політичного діалогу з багатьма країнами», а створений при МДІМО аналітичний центр «Євразійські стратегії», який надає аналітичні послуги державним та недержавним клієнтам у Росії, активно залучає глобальну мережу випускників МДІМО для інформаційних запитів, порад та просування російських інтересів за кордоном.

Як зазначила політичний експерт Лілія Шевцова, ми маємо справу з чотирма групами російських акторів, які колективно просувають пропутінські наративи: «Це російські експерти, які кричать, що епоха Заходу закінчилася, і з Америкою... більше не слід рахуватися. Це західні лідери (Герхард Шредер, [Сільвіо] Берлусконі, [Ніколя] Саркозі, [Жак] Шірак та інші), який шепотіли президенту Росії те, що він хотів почути. Це ті європейські лідери (наприклад, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан), які навчилися обмінювати прокремлівську риторика на безоплатну російську допомогу. Це західні інтелектуальні гуру, журналісти та інші громадські діячі, які за російські гроші прагнуть переконати весь світ у тому, що Росія має всі підстави відчувати себе ображеною і має повне право бити вікна в чужому домі».

Несподіваний висновок дослідження

Неочікуваний висновок даного дослідження полягає в тому, що європейські та американські санкції проти Росії не лише значною мірою стримують і перешкоджають російським міжнародним контактам на політичному рівні, але одночасно створюють додаткові професійні можливості для російських та західних інтелектуалів. На тлі погіршення відносин Росії з Заходом, ці інтелектуали раптово опинилися в самому центрі зусиль із розвитку «народної дипломатії». Як виявилося, людям важко відмовитися від російських запрошень взяти участь у роботі клубу «Валдай», а також скористатися російською щедрістю та першокласною гостинністю. Значною мірою Росія випробовує на міцність західну інтелектуальну спільноту та її здатність протистояти багатьом спокусам і стратегіям кооптації, які використовує Кремль.

Мутація та розмноження аналітичних центрів, а також помітне падіння етичних стандартів у західній науковій спільноті, таким чином, призвели до появи феномена Putinverstehers, тобто все більшої кількості прокремлівських неофіційних речників, прихильників і лобістів, які часто пояснюють, що «ми повинні мати справу з ними, щоб зрозуміти їх» (або навпаки), щоб виправдати свою присутність і активну участь у агітаційно-пропагандистських конференціях у Росії. Деякі навіть представляють свої проросійські упередження і відвертий академічний опортунізм як нову форму інтелектуального героїзму чи мученицького лідерства на тлі величезної міжнародної «ворожості» до Росії.

Cхема «Кремлівська мережа гібридної аналітики» ілюструє результати нашого дослідження і зображає зв’язки між двома групами акторів. Діаграма 1 ідентифікує російські структури та прокремлівських олігархів, а також мережу контрольованих ними московських аналітичних центрів, державних організацій м’якої сили та російських центрів впливу за кордоном. Взята разом, ця група акторів бере участь у виправданні путінського режиму, а також у розробці та просуванні внутрішніх та міжнародних комунікаційних стратегій для російської влади.

Ця діаграма також показує зв’язки між контрольованими Кремлем аналітичними центрами та окремими олігархами й освітніми та дослідницькими установами в Європі та США, які ми встановили на підставі виявлених партнерств, спільних освітніх програм та фінансових внесків із російської сторони, які могли різною мірою, навмисно або ненавмисно просувати російську пропаганду на Заході та створювати небезпеку неправомірного співробітництва (на відміну від позитивного чи нейтрального співробітництва з російськими освітніми установами). Інфографіка демонструє масштаби інституційних зв’язків між російськими пропагандистськими акторами та західними академічними установами й аналітичними центрами.

Це не є спробою охарактеризувати певні західні установи як такі, що цілком підтримують Кремль, або припустити, що всі зв’язки між західними і російськими організаціями обов’язково зловмисні. Часто лише невелика частина (конкретний факультет, кафедра або підрозділ) або окремий видатний експерт із певної західної установи начебто виступає від імені всієї інституції, коли поширює прокремлівський контент. Часто такі спроби здобуття впливу є нюансованими, витонченими і здійснюються через навмисно гнучкий підхід до наративів, що є корисними для Кремля, або є результатом свідомої самоцензури, яка уникає тем, що вважаються чутливими для Кремля та його глобальної мережі.

Однак як це трапилося зі скандальним проникненням Муаммара Каддафі в Лондонську школу економіки, ми вважаємо, що будь-яка установа в цілому та її адміністратори повинні нести відповідальність за свою нездатність припинити будь-який зловмисний вплив, як тільки його виявлять активісти та неурядові організації. Інституції несуть повну відповідальність за неадекватну та непрофесійну роботу з належної перевірки, слабкий контроль за дотриманням стандартів управління та вірність лише на словах проголошеним цінностям та цілям.

Рекомендації

Незважаючи на те, що не може бути жодного єдиного рецепту для відповіді на виклики, висунуті російською дезінформацією, ось короткий опис наших рекомендацій щодо боротьби з російською «гібридною аналітикою».

Ми закликаємо західні уряди:

•  офіційно визнати загрозу, яка виникла в результаті ворожої російської підривної інформаційної війни, яка прагне підірвати наші демократичні та ліберальні цінності й одночасно маніпулювати нашими урядами та суспільствами шляхом спотворення правди в промисловому масштабі;

•  переорієнтувати фінансову підтримку академічних програм, пов’язаних із Росією, з культури та історії на глибокий аналіз авторитаризму, клептократії та корупційних практик у Росії, таких як державна пропаганда та інформаційна війна, войовнича зовнішня політика, порушення міжнародного права та прав людини;

•  дати спеціальні рекомендації своїм освітнім та дослідницьким установам, закликаючи їх тимчасово утримуватися від співпраці та прийняття фінансових пожертвувань від таких російських організацій м’якої сили, як «Россотрудничество», Фонд «Русский мир» і Фонд Горчакова.

Ми закликаємо західні освітні та дослідницькі установи:

•  ухвалити механізми, що забезпечують доброчесність їхньої політики та практики, зокрема й через тимчасове заморожування програм співпраці з Росією та перевірку їхнього фінансування;

•  оновити свої правила щодо належної перевірки при отриманні (нібито) приватного фінансування з Росії, зробивши таку перевірку більш прозорою та відповідною етичним нормам, щоб запобігти будь-яким формам зловмисного російського впливу через дружніх Кремлю олігархів. Оновлена політика належної перевірки повинна включати процедуру контролю, що проводиться незалежними та надійними сторонніми контролерами, які зосереджують увагу на підривних стратегіях Кремля. Процес належної перевірки повинен спиратися на детальному вивченні російськомовних джерел, а не обмежуватися поверхневим оглядом діяльності потенційних донорів у західних освітніх установах.

Ми закликаємо західне громадянське суспільство та експертну спільноту:

•  активізувати зусилля, спрямовані на викриття російської мережі агентів впливу шляхом моніторингу освітніх і науково-дослідних установ, щоб виявити пропагандистський зміст, прикритий науковими дебатами, і глибше вивчити масштаби й наслідки зв’язків між західною експертною спільнотою та Кремлем;

•  приділяти особливу увагу засобам масової інформації, що публікують аналітику, пов’язану з Росією, яка відбілює Кремль, сприяє московським пропагандистським наративам і політичним цілям. Джерела фінансування та політичні/бізнесові зв’язки таких засобів масової інформації, а також їхніх західних авторів, які узаконюють і просувають м’які форми проросійської пропаганди, слід постійно перевіряти;

•  бути пильним і не забувати про приховану діяльність російської розвідки, пам’ятаючи, що ФСБ традиційно вербувала західних журналістів і науковців як агентів впливу на форумах, конференціях, фестивалях і спортивних заходах, що проводяться в Росії. Рішення щодо відвідування конференцій, круглих столів та інших заходів, що проводяться в Росії, мають ухвалюватися з урахуванням можливих спроб російських спецслужб поставити західних учасників у різні ситуації, що скомпрометували б їх.

*Putinverstehers — німецький політичний неологізм (Путін + verstehen), який буквально перекладається «розуміння Путіна», тобто «той, хто розуміє Путіна». Термін застосовують до політиків та експертів, які висловлюють співчуття Володимиру Путіну, тобто, хто каже «так, але ви повинні розуміти позицію Путіна».