Приз “Репортерів без кордонів”─ Французької фундації отримав російський журналіст Григорій Пасько. Нагородження, приурочене до річниці Всесвітньої декларації прав людини, відбувалось 10 грудня в будинку Espace EDF Electra в Парижі. Приз отримала дружина Григорія Паська - Галина Морозова .

Залучивши до цього конкурсу найкращих журналістів світу, які символізують собою свободу преси у своїх країнах, “Репортери без кордонів”─ Французька фундація прагнули нагадати громадськості про те, що вона має виробити свою позицію на користь свободи преси.

Григорій Пасько є одним з 110 журналістів світу, ув’язнених тільки за виконання своїх професійних обов’язків. Кілька міжнародних медіа вирішили надати спонсорську допомогу цьому російському журналістові. Це - M6, LCI, Le Nouvel Observateur, France Soir, RFI, Radio

classique, France Culture, Phosphore, Le télégramme de Brest et de l'Ouest, le Club de la presse du

Limousin, Essex Chronicle, Le Courrier, RTBF - Fréquence Wallonie і la Maison de la presse de Mons.

За останні 10 років, тільки за намагання інформувати суспільство, в світі було вбито більш ніж 500 журналістів. В багатьох країнах журналіста можуть вбити або кинути за грати тільки за єдине слово або фотографію. Ув’язнення або вбивство журналіста є наочним свідченням намагання позбавитися представників медіа, і це загрожує нашому праву на інформацію. Цим призом, який складає 7600 євро, “Репортери без кордонів” і Французька фундація вирішили нагородити Григорія Паська, журналіста, який продемонстрував свою відданість свободі інформації через свою професійну діяльність і принципову позицію.

На отримання 11 приза “Репортерів без кордонів”─ Французької фундації було номіновано 5 журналістів:

Гао Кінронг, журналіст китайської агенції новин “Сіньхуа” (Xinhua), якого було засуджено в квітні 1999 на 13 років ув’язнення за розслідування і публікації щодо невдалого іригаційного проекту в регіоні Юнченг провінції Шанксі (Китай)

Бернардо Аревало Падрон, засновник незалежної кубинської агенції новин “Лінеа Сюр Прес” (Línea Sur Press), якого було засуджено на 6 років тюрми в листопаді 1997 за образу честі і гідності президента куби Фіделя Кастро і віце-президента Карлоса Лаге – він назвав їх “брехунами” за те, що вони не дотримались своїх “демократичних” обіцянок, що були зроблені на Іберо-американському самміті (Куба)

Мішель Монта, голова радіо “Гаїті Інтер”, яка почала свою боротьбу проти безкарності після вбивства її чоловіка журналіста Жана Домініка, якого було вбито в квітні 2000 року (Гаїті)

Григорій Пасько, журналіст екологічного часопису “Екологія і право” і колишній кореспондент військової газети “Боєвая Вахта”, якого було засуджено на 4 роки тюрми в 2001 за публікацію про те, що російський флот вилив радіоактивну рідину в Японське море (РФ)

Мирослава Гонгадзе, журналіст Радіо Вільна Європа, яка бореться за ідентифікацію “Таращанського тіла” і покарання тих, хто вбив її чоловіка, Георгія Гонгадзе, редактора он-лайн видання “Українська правда”, в вересні 2000 року. Вона бореться за створення міжнародного законодавчого інструменту для того, щоб сприяти безпеці журналістів і свободи преси в Східній Європі (Україна).

Попередніми призерами стали:

Златко Діздаревич (Боснія-Герцеговіна, 1992)

Ванг Жунтао (Китай, 1993)

Андре Сібомана (Руанда, 1994)

Кріс Аньянву (Нігерія, 1995)

Ізік Юртчу (Туреччина, 1996)

Рауль Ріверо (Куба, 1997)

Нізар Найюф (Сірія, 1998)

Сан Сан Нве (Бірма, 1999)

Кармен Гурручага (Іспанія, 2000)

Реза Аліджані (Іран, 2001)

IMI