Експерт з питань Східної Європи Лондонської школи економіки Гвендолен Зассе вважає, що парламентські слухання з питань свободи слова в Україні, що відбулись у середу, - це лише верхівка айсбергу. «Ці дебати відповідають різним аспектам політичного життя України, -- сказав він. По-перше, вони показали, що обурення українських журналістів сильно зросло. По-друге, політичний тиск на українських журналістів за останній час також посилився. Крім того, ці дебати - це частина значно більшого за масштабом протестного руху, спрямованого проти президента Кучми, який розпочався у вересні, а зараз знову набирає сили».

Водночас Гвендолен Зассе також оцінює слухання, як значний крок уперед, повідомляє “Німецька хвиля”: «Новим є те, що в парламенті, на такому високому політичному рівні відверто було сказано про існування політичної цензури. Про це сказав, зокрема, голова парламентського комітету з питань свободи слова Микола Томенко. Він представив докази того, що адміністрація президента дає вказівки щодо політичних тем у ЗМІ.

Цікаво, що серед присутніх було більше журналістів, ніж депутатів, відзначає експерт. У цьому сенсі ці слухання - це зовсім нова річ, якої раніше не було. Характерно, що віце-прем"єр Табачник намагався покласти відповідальність на самих журналістів, закликаючи їх до стриманості в матеріалах, аргументуючи це тим, що в розвинених західних країнах журналісти також повинні дотримуватися певних рамок».

Цей аргумент Дмитра Табачника абсолютно відкидає кореспондент німецької газети «Зюддойче Цайтунг» по країнах Східної Європи Томас Урбан: «Це право преси - бути невиваженою. Більшість західних медій - також невиважені, і мають свої певні політичні уподобання. Це абсолютно нормальна річ у демократичному суспільстві».

На думку Томаса Урбана, в Україні існує політична цензура, але вона відрізняється від старої радянської: «Гадаю, що певна форма цензури існує, -- пише журналіст. – Вона, звичайно, не така, як у радянські часи, коли цензор справді повинен був перевіряти кожне речення. Існує самоцензура, так звані «ножиці в голові», коли журналісти точно знають межу, якої вони не можуть переступити, щоб не піддати себе небезпеці втратити роботу. Крім того, існує масивний тиск з боку влади на головних редакторів і видавців газет. Це фактично - цензура, але офіційно це назвати цензурою не можна».

Парламентські слухання «Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні», що відбулися у середу, поставили в центр уваги проблему політичної цензури у ЗМІ, але їх проігнорувала вся верхівка української влади, відзначає “Німецька хвиля”. На слуханнях не було ані спікера Верховної Ради, ані прем"єр-міністра, ані глави адміністрації президента. А віце-прем"єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник наполягав, що в Україні не існує політичної цензури.

Як і в попередні місяці, під час слухань шеф головного управління інформаційної політики адміністрації Кучми Сергій Васильєв наполягав на тому, що документальних свідчень цензури немає, а сама дискусія щодо свободи слова неактуальна для суспільства та використовується опозицією для дискредитації влади на міжнародній арені.

ForUm