Парламентські слухання "Суспільство, ЗМІ, влада: свобода слова та цензура" зібрали у Верховній Раді 4 грудня таку кількість зацікавлених осіб, що один лише цей факт засвідчив всю гостроту проблеми. Зал засідань, трибуни ложі преси та гостьові ложі були переповнені представниками ЗМІ, громадських організацій, народними депутатами, представниками виконавчої влади. З доповіддю виступив новопризначений віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань Дмитро Табачник, який заявив, що де-юре цензури в Україні не існує: цензура заборонена Конституцією. Однак з високої трибуни парламенту про наявність цензури свідчили Лілія Буджурова - голова Асоціації вільних журналістів Криму, Ніна Карпачова - Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Євген Глібовицький - журналіст телекомпанії"1+1", Зураб Аласанія - Харківський телеканал "Сімон", Ігор Лубченко - голова Національної спілки журналістів, Катерина Котенко - виконавчий директор Асоціації незалежних мовників, Юхим Мармед - головний редактор газети "Україна-Центр" з Кіровограда, Олександр Харченко - головний редактор агентства УНІАН. Промовці відзначали, що сучасна цензура в Україні приймає різноманітні форми і застосовує різноманітні інструменти. Від охарактеризованих журналістом Андрієм Шевченком як "цинічних своєю детальністю, обов'язкових до виконання без варіантів і не підписаних ніким темників" до монтерів, які просто вимикають рубильник. Журналіст "Громадського радіо" Роман Скрипін заявив, що цензура не оминула навіть дані слухання, коли на радіо не повідомляли про прямі трансляції слухань, а тему цензури намагалися "заговорити" за допомогою розбавлення гострих доповідей поміркованими виступами. "Свобода слова - це панацея від усіх проблем суспільства, яка забезпечить нормальний розвиток держави. Не вбивайте журналістів, поважайте журналістів, і ми будемо вас поважати. Ми хочемо просто працювати", емоційно закінчив свій виступ Роман Скрипін.

Журналісти спрямовували свої претензії до влади, відзначаючи, що особливо проблематично проблема свободи слова постала з літа цього року. Андрій Шевченко звинуватив, зокрема, Адміністрацію Президента та її місцеві філіали у вигляді держадміністрацій, у запровадженні тотальної цензури, у результаті якої журналісти не можуть виконувати свою місію об'єктивно і оперативно інформувати суспільство, і нині вже йдеться про знищення самої професії журналіста. Принижені репортери, дезорієнтовані редактори, замучені власники - так виглядають сьогодні працівники ЗМІ через те, що хтось за них знімає відеоряди та пише тексти, примушуючи використовувати готові матеріали, а отже практично до брехні. Відповідаючи Дмитрові Табачнику на його слова, що цензури в Україні не існує де-юре, А.Шевченко зауважив, що проблема не в законах, а у беззаконні і в існуванні цензури де-факто. Він звернувся до присутнього на слуханнях Генерального прокурора Святослава Піскуна із запитанням: що потрібно ще для Генпрокуратури, аби порушити кримінальні справи по численних фактах перешкоджання виконанню професійних обов'язків журналістам. Андрій Шевченко переконаний, що журналісти в Україні мають відстояти професійні стандарти журналістської діяльності та гарантії свободи слова. "Ми готові до загальноукраїнського страйку, і це далеко не все", - заявив А.Шевченко.

За результатами парламентських слухань Комітет з питань свободи слова запропонував для ухвалення у сесійній залі парламенту постанову, якою передбачається необхідність законодавчого визначення поняття "політична цензура", а також підготував проект закону про внесення змін до деяких законів України, що стосуються ЗМІ. Згідно з цими пропозиціями унормовуються стосунки преси і влади і посилюється відповідальність за впровадження цензури.