Основні проблеми реформи громадського телебачення

На початок реформи у березні 2014 року система державного телебачення і радіо складалася із 33 суб'єктів: Національна телекомпанія України (НТКУ), Національна радіокомпанія України (НРКУ), ДТРК "Культура", 24 обласних ОДТРК, 2 місцевих у Кривому Розі і Новгород-Сіверську, ДТРК "Крим" та Севастопольська РДТРК, а також канал телевізійного іномовлення "УТР" й державне підприємство УСТФ "Укртелефільм". Окрім останнього, всі суб"єкти мали статус державних установ, тобто такий собі аналог місцевої адміністрації чи дитячого садочку. Все жорстко прописано і ніякої гнучкості. Всі зароблені кошти йдуть до бюджету, про амортизацію чи якісні програми можна й не мріяти. Основні фонди беруть свій початок ще з 1950-х років.

Перші спроби створити суспільне телебачення були ще 20 років тому, коли прийняли перший закон. Він ухвалювався у той час, коли Україна лише ставала членом Ради Європи. Закон писався навмання, без належного експертного супроводу. Всі подальші спроби реформи, а особливо спроба 2005 року, зазнали фіаско. Лише 2014 року вдалося ухвалити рамковий законопроект, розроблений ще за часів Януковича, а вже за рік ухвалити пакет змін, які запустили процес створення ПАТ "НСТУ".

Протягом 2014-2016 років відбулося об'єднання більшості державних мовників в Національну телекомпанію України, яка 19 січня 2017 року змінила свій статус державної установи на ПАТ "НСТУ".

Під час реформи з закону було вилучено УТР, який Міністерством інформаційної політики із залученням обладнання колишнього каналу Арбузова "БТБ" було перетворено в службу іномовлення UATV, а також виведено в окрему процедуру перетворення студії "Укртелефільм".

Як буде фінансуватись суспільне мовлення

У світі немає єдиної моделі фінансування суспільного. Є абонплата, є фінансування з бюджету, є ліцензійні збори, хоча з міжнародних рекомендацій випливає, що найкращою є гібридна модель, де є кілька сталих джерел. Нашим законом передбачено, що суспільний мовник матиме 0,2% доходу з державного бюджету за минулий рік, що означає, що в 2017 році ПАТ "НСТУ" мало би отримати 1,28 млрд грн. Закон говорить, що така гарантія фіксується окремим рядком в держбюджеті.

До 2005 року НТКУ і НРКУ так само мали окремі рядки, але з 2006 року була введена маніпулятивна система держзамовлення, яка по суті дозволяла в ручному режимі фінансувати державні мовники і впливати на їх контент.

Проте закон про державний бюджет наразі передбачає 970 млн, що становить 75% від передбаченої законом суми і 37% від суми, яку рекомендує Європейська мовна спілка. Суспільний мовник також може заробляти на рекламі, проте за 4 роки кількість реклами почне зменшуватися і з шостого року існування обсяг реклами, телепродажу, повідомлень про спонсорів не може перевищувати 5%, а впродовж виборчого процесу — 10% фактичного обсягу мовлення впродовж астрономічної доби. При цьому встановлюється заборона на алкогольну рекламу (за винятком міжнародних змагань, що організуються FIFA, IOC, EBU, UEFA).

Що ще змінилось для суспільного мовлення

Суспільне мовлення відрізняється від державного кількома принциповими речами. Перше — система управління. Якщо керівників ОДТРК призначали за погодженням з головою ОДА, а керівника НТКУ/НРКУ всупереч Конституції довгий час призначав Президент, то тепер керівництво формується на відкритому конкурсі. Саме тріада — Наглядова рада, Правління і Редакційна рада — мають забезпечити інституційне і програмне існування суспільного.

З моменту реєстрації ПАТ набула своїх повноважень. Наглядова рада, що складається з 17 осіб, з яких 9 обрано на конференціях громадських організацій у таких сферах, як медіа, правозахист, освіта і наука, місцеве самоврядування, молодь, національні меншини тощо, а 8 членів висунуті від парламентських фракцій (не плутати з членами цих самих фракцій). Саме цей орган відповідальний за формування основних напрямів діяльності суспільного мовника, він обирає правління, заслуховує звіти і встановлює засади оплати праці.

Друга особливість — контент. Однією з тем, які маніпулювалися особливо протягом 2016 року, була тема нульових рейтингів. Для суспільного мовника рейтинг хоч і є вагомим, але все-таки далеко не основним показником. По-перше, суспільне має орієнтуватися як на великі, так і на невеличкі міста і містечка, де інтерес комерційних мовників відсутній. По-друге, місія суспільного мовника визначена днями Наглядовою радою:

"Захищати свободи в Україні. Надавати суспільству достовірну та збалансовану інформацію про Україну та світ, налагоджувати громадський діалог задля зміцнення суспільної довіри, розвитку громадянської відповідальності, української мови та культури, особистості та українського народу"

Інакше кажучи, якісні новини — як загальнонаціональні, так і місцеві. В цьому і є парадокс суспільного — воно має показати, чим живе вся країна, а не лише її столиця, навчити регіони говорити напряму, і головне — показати, що українець, який живе на заході, мало відрізняється від українця на півдні, в центрі чи на Слобожанщині. Дебати, розмовні формати, навчальні й освітні програми, цікаві культурні проекти — це те, що має з`явитися на першій кнопці уже в найближчі роки.

Але не слід вважати, що суспільне — це ТБ для ботанів. Суспільні мовники Європи надають достатньо різноманітний контент, від дійсно інтелектуальних бесід до звичайнісіньких пісенних та інших шоу. Слід зауважити, що хоча в назві і закладено назву телерадіокомпанії, але уже чітко зрозуміло, що попри наявне лінійне мовлення, в майбутньому у суспільного мовника має значну частину займати контент для Інтернету і мобільних пристроїв. Конвергентність має стати однією з засад діяльності суспільного.

Які виклики стоять перед суспільним телебаченням

Перед новообраним правлінням постане непросте завдання. Людям важко пояснити, чому компанія з рейтингом в другій десятці має отримувати стільки коштів. З технічної точки зору є об`єктивний фактор — Україна досі мовить і в аналоговому форматі, і в цифровому. Це є подвійним навантаженням на бюджет компанії. І завдання регулятора в 2017 році таки вимкнути аналогове ефірне мовлення.

Другий виклик — 7 тис. працівників. Така кількість є надмірною — зарплати з податками з'їдають левову частку бюджету. Персонал має бути оптимізований так, щоб менша кількість виробляла якісніший продукт за адекватні зарплати.

Третій виклик — обладнання і майно. Кожен квадратний сантиметр площ суспільного має працювати. Інакше це викидання коштів на вітер. Обладнання для виробництва програм потрібно буде оновити якомога швидше, адже якість "картинки" не найкраща.