Автор: Валентина Мєшкова, доктор с.-г. наук, професор, завідувач лабораторії захисту лісу УкрНДІ лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького.

1) ШКІДНИКИ… Ви впевнені, що вони шкодять? "Лісовий вісник", липень 2015р.

На земній кулі відомо понад мільйон видів комах, які становлять близько 80–85 % усіх видів тварин, відомих науці. Більшість пов’язані з лісом. Поняття "лісові комахи" часто ототожнюють із поняттям "шкідники лісу", і якщо бачать комах у лісі, намагаються їх розтоптати чи розчавити.

А ще доводиться чути: "А хіба комахи – це тварини?". Тому спочатку з’ясуємо деякі поняття. Усі відомі на Землі живі організми, клітини яких містять ядро, поділяють на три царства: тварини, рослини та гриби. Крім певних особливостей будови клітин, їх можна розрізняти за такими ознаками.

Рослини самі продукують органічні речовини з неорганічних (вуглекислого газу та води) у процесі фотосинтезу, а тварини та гриби одержують готові органічні речовини з їжею.

Читати статтю повністю тут.

2) Сосна всихає. Хто винен – нематоди, гриби чи жуки? "Лісовий вісник", лютий 2016р.

Останнім часом на Поліссі зросла площа всихаючих соснових насаджень, причому симптоми хвороби відрізняються від звичних, харак­терних для осередків комах-хвоєгризів чи кореневої губки. Так сосна всихає куртинами ("плямами"), які налічують від 2–3 до 40–50 дерев. Часто всихає частина крони, тоді як решта гілок залишаються зеленими (рис. 1) Деякі дерева гинуть весною, інші влітку, і іноді – весною наступного року. У деревині загиблих дерев швидко поширюється синява (рис. 2).

Подібні симптоми зареєстровано також у інших країнах Європи, де причинами всихання вважають комплекс стовбурових шкідників, грибів і нематод. Поширення раніше невідомих шкідників і зміни "звичок" місцевих видів пов’язують зі змінами клімату та глобалізацією міжнародної торгівлі.

Спочатку заспокоїмо читачів: небезпечна стовбурова нематода Bursaphelenchus xylophilus, яка спричиняє масове всихання сосни в Азії, Північній Америці та Португалії, до нас ще не проникла.

Читати статтю повністю тут.

3) Чому на зрубах поширюються комахи та хвороби лісу? "Лісовий вісник, березень 2016р.

Нині у світі залишилося мало лісів, на яких не вплинула людина. Лісогосподарська діяльність спрямована на одержання деревини та недеревної продукції лісу, а також забезпечення виконання ним численних екологічних та інших функцій, посилення корисних властивостей тощо.

Численними дослідженнями учених різних країн і континентів було показано, що лісогосподарська діяльність, як і будь-яке інше втручання у природні процеси, впливає:

– на поширення шкідливих організмів (комах, гризунів, ратичних тварин, збудників хвороб лісу) та несприятливих природних явищ (пожеж, ураганів);

– на сприйнятливість лісів до дії цих чинників.

Читати статтю повністю тут.

4) «РІЗДВЯНІ «ЯЛИНКИ». ІСТОРІЯ, ІНДУСТРІЯ ТА ЗАХИСТ». "Лісовий вісник", січень 2016р.

Як «ялинки» у різних регіонах та країнах вирощують дерева сосни, ялини, ялиці, дугласії, ялівцю, кедра, кипариса. На сході України це – сосна звичайна чи кримська, у Чернігівській області – ялина, у Карпатах – ялина та ялиця. Тому беремо слово «ялинка» в лапки.

Різдвяні, або новорічні «ялинки» (Christmas Trees) здавна встановлюють у домах, дворах і на вулицях та прикрашають у багатьох країнах світу. У Франції різдвяне деревце прикрашали ще у XVI ст., звідти традиція поширилася у Німеччину. А в кінці XVIII ст. – у Центральну та Східну Європу. Різдвяну «ялинку» згадує Ганс Андерсен у казці 1844 р. Велика Британія активно поширювала традицію ставити різдвяну «ялинку» у своїх численних колоніях, і в кінці ХІХ ст. стала популярною у США. Цар Петро I після поїздки у Західну Європу указом від 20 грудня 1699 р. призначив перенести святкування Нового року з 1 вересня на 1 січня, наказав також вішати на домах прикраси з гілок сосни, ялини та ялівцю.

За іншими джерелами, традиція прикрашати «ялинку» саме з України та Польщі потрапила в Німеччину, а звідти повернулася в Росію. Варто згадати твори Миколи Гоголя, різдвяні святки та традиції різдвяного вертепу. Дійсно, дні зимового сонцестояння були дуже великим святом стародавніх слов’ян. У цей час спалювали старе дерево, прикрашене зеленню, як символ відродження, кидали у багаття насіння, горіхи та яблука. Це було як прохання до богів надати високий урожай наступного року.

Саме пряники, горіхи та яблука вішали на перші ялинки німці та французи, і лише пізніше стали робити іграшки з паперу, скла та інших матеріалів.

Ще 200 років тому «ялинки» вибирали просто в лісі. У міру росту кількості мешканців населених пунктів, віддалених від лісу, з’явилися люди, які рубали «ялинки» та продавали у містах. Але попит на них зростав, і хаотичне вирубування найгарніших дерев завдавало відчутної шкоди лісові. Тоді у різних країнах почали використовувати для різдвяних свят дерева, вирубані під час рубок догляду.

У 80-ті рр. минулого століття у європейських країнах «ялинки» вирощували та продавали окремі виробники, які мали спеціальну клієнтуру. Комусь подобається сосна, комусь ялина, комусь ялиця чи дугласія, комусь високе та струнке дерево, а комусь – пишний кущик.

Окремі виробники у 1989 р. об’єдналися у Раду Європи з вирощування різдвяних «ялинок» – CTGCE (Christmas Tree Grower Council Europe), а у 2002 р. до цієї ради входили вже не окремі виробники, а відповідні національні асоціації. Так, норвезька асоціація з вирощування різдвяних «ялинок» «Norsk Juletre» включає 470 членів і 7 місцевих асоціацій. Місцевий річний попит у Норвегії становить 1,9 млн новорічних дерев, імпорт –325 тис. При цьому в лісі вирубують 400 тис. «ялинок», а на спеціальних плантаціях вирощують 1,1 млн.

Загалом у Європі різдвяні «ялинки» вирощують на плантаціях на площі близько 115 тис. га, щорічно реалізовують близько 75 млн. дерев, переважно ялин європейської та голубої. Перше місце за кількістю вирощених «ялинок» посідає Німеччина, друге – Данія, причому Данія є найбільшим експортером у Європі.

Останнім часом і в Україні розпочато закладання плантацій, які розміщують зокрема на трасах ліній електропередачи, біля протипожежних розривів тощо.

Звичайно, попит на «ялинки» завжди буде. Але вже на другий день після Нового року на місцях ялинкових базарів можна побачити купи непроданих деревець. Для декого їхня вартість надто висока, а хтось надає перевагу штучним пластиковим деревцям, бо вважає, що відмовившись від живої прикраси, охороняє природу, а когось просто дратує необхідність щодня прибирати хвою, яка осипається.

У зв’язку з необхідністю задовольнити попит населення на різдвяні «ялинки» та зробити їхнє вирощування найбільш ефективним доцільно познайомитися з досвідом інших країн. Значною мірою проблеми вирощування й захисту новорічних красунь відображені у матеріалах спеціальних міжнародних конференцій, які збирають, починаючи з 1987 р. у США, Канаді, Данії, Австрії та інших країнах, а остання, дванадцята, відбулася у Норвегії на початку вересня 2015-го.

Завдання кожного виробника «ялинок» – продати найбільше дерев такої якості, щоб купували в нього, а не в конкурентів. Тому виробники фінансують наукові дослідження, пов’язані з питаннями оцінювання придатності ґрунтових умов, підбору видів і форм дерев, інтродукції декоративних видів і форм, селекції форм із заданими властивостями та стійких до збудників хвороб, технології вирощування, щеплення, зрізання, зберігання та транспортування вирощених деревець, маркетингу та економіки.

Приділяється увага питанням мікроклонального розмноження цінних форм «ялинок», вдосконаленню методів обрізки з метою формування крони, технології вирощування у контейнерах, захисту плантацій від бур’янів, комах, слимаків, хребетних шкідників і збудників хвороб.

Досліджують сезонну динаміку вмісту поживних речовин у хвої різних порід і форм. Адже взимку вона часто втрачає яскраво-зелений колір, характерний для вегетаційного періоду, коли відбувається фотосинтез. Іноді використовують підгодівлю чи обприскування дерев розчинами солей заліза, що сприяє підвищенню інтенсивності її кольору.

Проблему запобігання швидкому осипанню хвої вирішують шляхом вирощування та продажу «ялинок» у контейнерах, регулярного поливу, уміщення зрізаних дерев у воду, витримування певний час на холоді перед занесенням у приміщення, заміни електричних лампочок на лампочки холодного світла тощо.

Незважаючи на те, що під час вирощування різдвяних «ялинок» 10% витрат спрямовані на коригування крони, все одно 20% дерев бракують саме у зв’язку з незадовільною формою крони. У США стрижкою коригують 37–53% приросту «ялинок».

З метою покращення декоративності новорічних дерев довжину центрального та бічних пагонів регулюють хімічним і механічним способами. Так, якщо центральний пагін довгий, дерево вище, але пошкоджується пізніми весняними морозами та нерівномірно охвоєне, водночас якщо період росту пагону подовжений, дерево стає уразливим для шкідливих комах і збудників хвороб.

Як відомо, у хвойних дерев центральний та найближчі бічні пагони відіграють вирішальну роль в узгодженні росту стовбура та гілок, тобто в утворенні тієї чи іншої форми крони, а значить – декоративності та цінності різдвяної «ялинки». Виявлено, що вилучення бічних бруньок у верхньому кільці призводить до збільшення довжини та діаметра центрального пагону, розміру нових бруньок.

Здійснено експерименти з вилучення центральної та бічних бруньок, застосування гормональних засобів регулювання темпів росту дерева. Якщо бічні пагони отримують більше живильних речовин, ніж центральний, кільця гілок розміщені густо. І навпаки – за сильнішого росту центрального пагона, порівняно з гілками, утворюється струнка та відкрита крона з великими відстанями між кільцями.

Значну увагу приділяють захисту ялинок від різних чинників упродовж усього циклу вирощування. Складені спеціальні порадники, в яких наведені шкали стійкості дерев, календарі з термінами можливого ураження, пошкодження, обліку та заходів, інформація щодо карантинних видів шкідливих організмів, методів моніторингу, опису різноманітних пасток тощо.

Стратегія інтегрованого захисту плантацій різдвяних ялинок спрямована не на знищення шкідливих організмів, а на утримання їхньої чисельності чи поширення на безпечному рівні. Важливе місце у цій стратегії посідають селекція стійких видів і форм та впровадження заходів підвищення стійкості рослин. Останні включають внесення необхідних добрив у певні терміни, дотримання необхідної густоти садіння, ретельний огляд садивного матеріалу з метою запобігання занесенню збудників хвороб.

Зважаючи на те, що дуже багато збудників хвороб переносяться вітром, для запобігання їхньому поширенню ряди «ялинок» розміщують паралельно напряму переважаючих вітрів. Зменшення густоти вирощування ялинок, хімічний та механічний захист від бур’янів, а також зрізання нижніх гілок сприяють зниженню рівня вологості у просторі крон і, відповідно, – зменшенню загрози розвитку хвороб.

Деякі трав’янисті та деревні рослини є проміжними живителями іржастих грибів: іван-чай і черемха для іржі шишок, верба козяча – для іржі ялини, осика – для збудника соснового вертуна. З метою захисту від іржі застосовують гербіциди та арборициди для знищення проміжних живителів, фунгіциди – для знищення збудника на ранніх етапах хвороби, причому обприскують індивідуальні дерева та гілки.

«Ялинки» найбільш уразливі до зараження у період подовження пагона. У цей час застосовують фунгіциди проти збудників хвороб хвої, пагонів і гілок, вирізають уражені пагони, гілки й навіть окремі дерева.

Серед хвороб коріння, які уражують «ялинки» на плантаціях, добре відомі нам опеньок, коренева губка, а також мало вивчена в Україні коренева гниль, спричинена фітофторою. Збудники цих хвороб можуть жити у ґрунті десятиріччями навіть за відсутності живителя. Для запобігання поширенню опенька й кореневої губки рекомендують вилучати пні перед садінням культур, але це не виключає можливості поширення міцелію та спор. Для захисту від фітофтори рекомендують закладати «ялинкові» плантації на добре дренованому ґрунті, але поки що реальним шляхом є селекція стійких форм дерев.

На плантаціях «ялинок» найбільш шкідливими вважаються сисні шкідники – хермеси, попелиці, галлоутворювачі.

Так, у Данії, де як новорічну «ялинку» вирощують ялицю Нордмана, її пошкоджує кавказький ялиново-ялицевий хермес. На Кавказі ця комаха не завдає значної шкоди ялиці, оскільки її основний живитель – ялина східна, яка поширена на Кавказі, але відсутня у Європі. Тому у Данії хермеси розмножуються лише нестатевим шляхом і лише на ялиці Нордмана, що завдає великої економічної шкоди. Застосування деяких інсектицидів для захисту «ялинок» від хермеса призводить до знебарвлення хвої. Тому залежно від періоду розвитку пагонів вибирають ефективні препарати: у період до розпускання бруньок – піретроїди, під час розпускання бруньок – неоніко-тиноїди, а у серпні, до утворення воску хермесами, – системні препарати, зокрема моспілан і флонікамід.

Сосни, які вирощують як різдвяні «ялинки» на сході України, пошкодують такі самі комахи, як і у звичайних соснових культурах. Це – хрущі, великий сосновий довгоносик, короїди-коренежили, пильщики-ткачі, пізніше – пагонов’юни та сосновий підкоровий клоп. Якщо соснові культури до віку стиглості частково долають наслідки пошкодження цими комахами, то різдвяні «ялинки» за відсутності заходів захисту можуть втратити декоративність, що суттєво вплине на дохід від їхнього продажу.

Іноді на зрізаних сосонках у квартирах з’являються личинки рудого соснового пильщика, що вилупилися із яєць, відкладених восени самками на хвоїнки. За високої вологості хвої личинки можуть навіть закінчити розвиток і завити кокони. Але господарі іноді дуже бояться, що вони заподіють шкоду. Можемо їх заспокоїти – ані «ялинці», ані кімнатним рослинам, ані продуктам у хаті ці личинки не зашкодять.

Таким чином, економічно ефективне вирощування новорічних (або різдвяних) «ялинок» має базуватися на вивченні зарубіжного досвіду та наукових дослідженнях, які б урахували місцеві особливості лісорослинних умов, поширення шкідливих організмів, можливості підвищення декоративності та стійкості «ялинок» до несприятливих впливів навколишнього середовища.