Про це говорить секретар Національної спілки журналістів України Сергій Омельчук, коментуючи звернення Правління НСЖУ до Прем`єр-міністра України з вимогою зняти Аласанію з посади. На його переконання, керівництво НТКУ занадто захопилося економічною складовою, само піаром, ігноруючи потреби тисяч працівників і важливі стратегічні напрямки роботи.

– Рішення Правління і Секретаріату можна назвати більшою мірою емоційним. Оскільки ішлося спершу про ті зауваження, які я підготував, зважаючи на звернення колег з регіонів, – коментує Сергій Омельчук. – НСЖУ, яка активно опікується реформуванням державного телерадіомовлення в систему суспільного, створила робочу групу, довіривши мені її очолювати. Вона мала аналізувати суто творчі речі, суто журналістський сегмент реформування. Але ж творчий сегмент не може бути у відриві від конкретних людей. І тут варто нагадати, що близько 2 тисяч членів НСЖУ працюють у структурі НТКУ. Більшість працюють у регіональних ЗМІ. І саме з ними довелося спілкуватися та цікавитися, яким чином державне мовлення трансформується у суспільне. Спілкуючись з колегами, ми помітили, що діалогу між керівництвом НТКУ і регіональними творчими співробітниками немає, є діалог суто господарський. Говорять про що завгодно – про майнові комплекси, про штати і скорочення, про структуру, але мало говорять про те, яким буде це суспільне мовлення із залученням великої кількості працівників у регіонах.

Як наголошує Сергій Омельчук, багато хто із працівників державного сегменту ТРК – а особливо люди середнього віку, регіональні журналісти – перебувають у полоні звичок і стереотипів, за якими працювали в се життя. Особливо це стосується взаємовідносин із владними інституціями. Зокрема, зберігається досить шанобливе ставлення до влади. І саме про це варто говорити керівництву НТКУ з колегами. Пояснювати і роз’яснювати, яким чином вибудовувати стосунки з владою. Чи залишиться стандарт « керівник і підлеглий», чи буде вибудувана нова система партнерства. Натомість, як розповідають журналісти з регіонів, приїжджаючи до них на зустрічі Зураб Аласанія наголошує на необхідності повністю припинити стосунки з владою.

– Я розумію, що він мав на увазі «джинсу», «паркет», вимогу не давати в ефір сюжетів про наради чи «засідаловки» влади. Я сам працював у Кіровограді і сам максимально намагався убезпечити журналістів від відвідин губернаторських нарад. Але категорично не спілкуватися – теж не можна. Будь-яка крайність – чи то прислужування, чи повне ігнорування – не повинна бути. І Зурабу Аласанії варто, приїжджаючи в регіони, по-колежанському спілкуватися з творчими працівниками. Адже коли приїжджає київський начальник і починає дуже різко про щось говорити, люди в регіонах сприймають це досить насторожено. Такі скарги на відсутність спокійного діалогу і призвела до напруги, яка вибухнула на Правлінні Спілки і була оформлена у звернення.

За словами Сергія Омельчука, варто згадати і стратегічні речі, на які керівництво НТКУ мало звертає уваги. Особливо це організація мовлення у Криму. Каже: гендиректор Національної телекомпанії захопився більше економічною складовою великого проекту.

– Розумію, що охопити все важко, але ж якщо вже «впряглися», то треба тягти. А не втрачати за креативом контроль над поточною діяльністю. Зокрема, була проблема і з затримками зарплат. Люди в регіонах півтора місяці не отримували зарплату. Це порушення законодавства і кримінальна відповідальність керівника. Зрештою регіональні компанії отримали аванс, а київські – телекомпанія і радіокомпанія ось тільки сьогодні мають одержати кошти. До всього, у своїх факсограмах менеджмент НТКУ намагається перекласти усю відповідальність за затримки зарплат на Держкомтелерадіо. Але ж це не відповідає дійсності. Якщо керуєте, то керуйте як слід.

Сергій Омельчук каже: на Правління був підготовлений інший текст - це висновки щодо проблемних моментів роботи НТКУ. Але за пропозицією секретарів Віктора Набруска та Степана Курпіля ухвалили звернення з пропозицією оргвисновків щодо Аласанії.

– Секретарі поєднали те, про що я говорив, із персоналією керівника. Звісно, я не кажу, що звільнення Зураба Аласанії миттєво вирішить ситуацію. Але ж від першої особи залежить, як ефективно і чітко працює весь механізм. Тому раджу Зурабу Аласаніх не шукати ворогів, реваншистів, а проаналізувати роботу, слабкі місця і виправити ситуацію. Я б радив йому бути не лише розумним, а й мудрим. Бо розумний знає, як зробити, мудрий – ще й те, чим це обернеться.