Канал «1+1» дав репортаж з фронту з однієї мотострілкової бригади, де бійці практично  голодують, рідна держава постачає їм гниле тушковане м'ясо, гнилу картоплю, смердюче масло, а для бойової техніки немає пального. Як сприймати на цьому тлі звитяжні рапорти «верхніх» начальників? Хто конкретно має бути покараний за цей злочинний бардак?

На «112» Сергій Гайдай поцікавився, чи не ділять наших військових на дві категорії: на тих, хто захищає владу, й тих, хто захищає Україну? І ставлення до них помітно різне...

Звісно, торкнулися й пристрастей за Конституцією, яка стала заручницею зовнішньополітичних переговорів Президента. Чи не виходить з цього, що Україна з-під зовнішнього управління Сходу переходить під зовнішнє управління Заходу? А це дуже погано узгоджується зі статусом незалежної держави. Нагадали й про те, що нинішня влада тихенько реалізує деякі закони 16 січня 2014 року, наприклад, про заборону приховування обличчя на мітингах і демонстраціях («закон про «балаклави»). «Балаклави» є віддзеркаленням повної недовіри до слідчих органів, прокурорів і судів.

АНТИПАТІЯ ВЛАДИ

Там, де об'єктивне й залежне лише від закону правосуддя, необхідності в «балаклавах» немає. А нинішній владі ще належить довести, що вона принципово відрізняється від режиму Януковича. І далеко не факт, що зробить це... Поки дивує крайня антипатія влади до патріотів і симпатія до «Опозиційного блоку». Він їй ближче...

На ICTV у «Свободі слова» глава Одеської ОДА Михаїл Саакашвілі вергав критичні громи й блискавки: державний апарат деморалізований, він не здатен захищати навіть себе, не то що Україну. Держава дуже слабка (це точно, без добровольців на фронті й волонтерів навряд чи б встояла), політичний клас дискредитований (прем'єр дав самому собі оцінку - разом зі своїм оточенням відмовився брати участь у наступних місцевих виборах). У будь-який момент може з'явитися невідомого походження контр еліта, й народ, змучений злодійкуватими нездарами при владі, її не відкине. Немає реальних реформ, немає змін. Старих чиновників неможливо звільнити. Міністр охорони здоров'я пішов у відставку, але й досі продовжує сидіти у своєму кріслі.

Присутній у студії аналітик пан Кочетков поцікавився: а чи буде вся наша офіційна боротьба з олігархатом усього лише заміною одних олігархів на інших? Згоден з ним. Адже у нас насправді не деолігархізація, а деколомойськизація (похідне від прізвища Коломойський). Здається, що в Україні (для влади) є лише один олігарх - Ігор Коломойський. А де решта? Усе знову виродилося в розбірки олігархів при владі з олігархами, які не при владі.

Нардеп Володимир Ар'єв (БПП) вельми непереконливо відстоював позиції П.О. Порошенко в «особливостях здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Громадянин США Адріан Каратницький закликав до примирення з терористами «ДНР»/»ЛНР», посилаючись на досвід Великої Британії та Ірландії у Белфасті. Каратницький забув, що у нас зовсім інша ситуація: тут йде війна Росії проти України. Домовлятися все одно доведеться з Кремлем (незалежно від результату війни, але краще з позицій переможця!), а не з його холуями.

Але ніякого іншого варіанту, окрім військового, на мій погляд, немає. Інакше вони нам усе одно нормально жити не дадуть.

КРИЗА ІНСТИТУТІВ ДЕРЖАВИ

Нардеп від «Самопомочі» Вікторія Войцицька знову говорила про очевидні речі: криза інститутів держави, довіри до правоохоронних органів немає. Це бачить і зовнішній світ.

Деякі нардепи й політологи таврували ВО «Свобода», вимагаючи її «крові». Ця «домашня» війна зараз найменше потрібна Україні. Влада вже зробила дурість: «Свобода» в парламенті була б менш для неї небезпечною, ніж на вулиці.

Адріан Каратницький натякав, що всі українці мають об'єднатися довкола нинішньої влади. Раді були б, але спочатку сама влада має об'єднатися довкола цілей оборони України, проведення реформ, викорінювання корупції й контрабанди. А поки вона більше об'єднується довкола утримання своєї влади за будь-яку ціну як самоцілі й контролю фінансових потоків. Відкати, хабарі, лобіювання інтересів кланово-олігархічних груп - нічого не міняється.

Інститути держави прогнили, але поки великого бажання видаляти гнилизну й замінювати її здоровими соціальними тканинами не спостерігається.

Майже всі учасники дискусії визнавали, що до влади немає довіри. Що ж, верхівка зробила для цього все, що від неї залежало...

ТРЕБА МІНЯТИ ПРОГНИЛУ СИСТЕМУ

Перший національний показав, як в Одесі новоспечений генерал української міліції з Грузії, пан Лорткіпанідзе активно бореться з... учасниками Євромайдану. На цьому Михаїл Саакашвілі може легко й повністю втратити свою репутацію прогресивного діяча. Людей Януковича не карають, вбивці Небесної сотні втекли, високопоставлені злодії та корупціонери почуваються чудово, організатори й натхненники сепаратизму навіть не ховаються, а влада вирішила відігратися на патріотах.

І в таких обставинах пан Порошенко грізно закликає громадян сидіти тихо й не розгойдувати країну. Країну розгойдує влада бездіяльністю, беззубістю в протистоянні злу та несправедливості, небажанням сваритися з ворогами України й відмовою міняти прогнилу систему.

Та що там далеко ходити: Президент досі не підписує документ про скасування антиукраїнського мовного закону Ківалова-Колесніченка, при тому, що Колесніченко В. є «нотаріально завіреним» зрадником. Хороший закон, один з авторів якого зрадив Україну і втік до агресора...

ГРУЗИНСЬКІ ПОЛІТИЧНІ БІЖЕНЦІ

Генерал Лорткіпанідзе по відношенню до українських патріотів допустив нетактовність, сказавши про них публічно «так звані». Грузинським емігрантам треба поводитися в Україні обережно, щоб не перетворити щиру й глибоку симпатію українців до грузинів на щось інше. Ми вже якось самі розберемося, які у нас патріоти справжні, а які «так звані»... І ще. У нас заведено з приводу грузинських реформ висловлюватися виключно в компліментарному дусі, не ставлячи питанням: а хіба втеча реформаторів зі своєї країни під загрозою кримінального переслідування є свідченням тріумфального успіху їхніх реформ? Лешек Бальцерович у Польщі досі є вельми шанованим громадянином і діячем, що говорить дещо і про результати польських реформ. Але поляків до нас чомусь не запрошують. Може, тому, що вони незалежніші, ніж грузинські політичні біженці?

А переслідування патріотів і добровольців б'ють по Україні, завдають їй колосальної шкоди у воєнний час. На ТРК «Чорноморська» представник «Правого сектора» Олексій Бик сказав, що за останні 1,5 року у в'язницях опинилося більше українських націоналістів, ніж за весь період перебування при владі Віктора Януковича. Краще б вони були на фронті. Але на тому боці фронту їх саджає Путін, а на цьому...

Деякі оглядачі вже висловлюють припущення, що вища влада не залишила ілюзій порозумітися з Путіним і як перший внесок нібито готова піднести йому на «золотому блюдці» голови українських націоналістів. Дуже хочеться вірити, що до такої самогубної дурості наше керівництво не дійшло й не дійде...

Але вся ця метушня зробила свою справу, істотно понизивши в Україні рівень патріотизму, що ще матиме вельми негативні наслідки.

На каналі «1+1» у програмі Шустера все почалося зі звичної соціології. Ведучий поставив запитання: чи бореться влада з корупцією? Відповідали по регіонах. Схід - 81% вважають, що ні, не бореться. На Заході так вважають 87%, у Центрі - 68%, на Півдні - 78%.

Ну, а наступне запитання було таким: чи реалізована Революція Гідності? 91% відповіли - ні. Ось це й свідчить про неминучість третього Майдану, всупереч усім заклинанням офіційних політологів. При всьому скептицизмі до «соціології» Савіка Шустера цифри настільки кричущі, що треба було б на вулиці Банковій звернути на це увагу. Не звернуть. Не лише Путін (за твердженням Ангели Меркель) «живе у своєму особливому світі», а й наша влада. Чи не це мав на увазі екс-голова Одеської ОДА пан Палиця, який заявив, що політика Президента та прем'єра й без Путіна доведе Україну до краху?

І що мав на увазі нардеп Єгор Соболєв, який сказав: «Боротьба з корупцією нівелюється на рівні Президента й прем'єра»? Тут є над чим замислитися... А ще більше змушує замислитися констатація факту тим же Соболєвим: «Велика кількість людей пройшла не лише Майдан, а й війну за незалежність, вони не змиряться з поверненням до системи Кучми-Януковича, якщо нічого в країні не зміниться, то можливий соціальний вибух, що змете все».

Чи прислухаються до цього там, де ухвалюють рішення?