УЛЮБЛЕНИЙ ПИСЬМЕННИК - СЕРГІЙ ЖАДАН

- Читав, що у вас мама українка і що ви самі знаєте українську мову.

- Бабусині батьки в 20-і роки були розкуркулені і вислані із Запорізької області у Вологодську. Мама народилася вже там. У нашій сім'ї українською ніколи не говорили. Але в якийсь момент мені захотілося вивчити українську мову. Учив її сам. За дитячими книжками. Граматика-то однакова. Читаєш, незрозумілі слова дивишся у словнику. На перших сторінках - частіше, ближче до кінця - вже майже не треба у словник дивитися (так само я вчив і польську).

- До речі, а за якими саме дитячими книгами ви вчили українську?

- За "Гарі Поттером". Так вийшло, що російською мовою я його взагалі не читав. Тільки українською і польською...

- ...Тим паче, що українською він іноді виходив раніше, ніж російською. А яких українських авторів читали? Хто подобається?

- З сучасних - Сергій Жадан. Взагалі для будь-якої мови важливо, що нею пишуть зараз. Шевченко - це добре, але це півтораста років тому, на цьому не можна нескінченно рухатися далі. А Жадан - це жива мова, якою говорять люди початку XXI століття, це майбутнє.

Селфі біля ростовського облсуду на тлі прокремлівських пікетів. Фото: facebook.com/Ilya.S.Novikov

- Так от чому саме ви їздили в Київ працювати з паперами у справі Савченко.

- Так, взагалі це дуже допомагає, у нас в досьє багато матеріалів від СБУ, якби ми змушені були всякий раз їх заздалегідь перекладати, було б важко. З Надією, коли зустрічаємося без моїх колег, ми теж говоримо українською. Їй так приємніше. А кілька разів, коли доводилося говорити у присутності охоронців, це дуже нам допомагало, охоронці помітно злилися, але зробити нічого не могли.

- Я часто бував на засіданнях у справі Савченко і завжди дивувався, що жінки, запрошені для перекладу, не дуже упевнено роблять це. Чому так - запрошують, чи що, фахівців з низькою кваліфікацією?

- Не сказав би. Взагалі для російського суду, що багато і часто допускає порушення у важливих питаннях, запрошення перекладача - це якраз можливість показати свою педантичність і правильність у процедурних дрібницях. Ніхто з суддів спеціально саботувати роботу перекладача не стане. Можливо, у когось із запрошених перекладачок, просто не було досвіду публічних виступів, вони губилися. А одного разу було так, що на засіданні у Басманному суді роль перекладача фактично дісталася мені, такий процесуальний анекдот - адвокат-перекладач. Але нічого, впоралися. Хоча коли я починав вчити українську мову, не думав, що це може настільки знадобитися в роботі.

У СПРАВАХ САВЧЕНКО І СЕНЦОВА ЩЕ БУДЕ ВЕЛИКЕ МІЖНАРОДНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

- Ну і традиційне питання. Які поточні новини у справі Савченко вам здаються найважливішими?

- Недавнє рішення Генеральної прокуратури України про порушення кримінальної справи проти трьох російських суддів: Мелехіна, Карпова і Мушнікової, які приймали протиправні рішення про продовження утримання Надії Савченко під вартою вже після того, як у неї з'явився імунітет в якості депутата ПАРЄ. Представник Слідчого комітету Росії Володимир Маркін із цього приводу у Твіттері навіть пожартував, на кшталт "Дірку від бублика ви отримаєте, а не Шарапова…". (Сьогодні став відомий повний на цей момент список Генпрокуратури України, окрім трьох вже названих суддів до нього увійшли два працівники Слідкому РФ, перший заступник глави МЗС Росії Володимир Тітов і бойовик Єгор Рускій - ред.).

- Чому стало можливим таке рішення української прокуратури?

- Згідно з регламентним висновком ПАРЄ, кожен з цих суддів міг і мав відправити до ПАРЄ запит про наявність такого імунітету. І при підтвердженні, прийняти рішення про припинення утримання Савченко під вартою. Ми, адвокати Надії, нагадували суддям про це. Але вони проігнорували попередження.

- Чим це може загрожувати їм?

- Спершу тим, що вони, по суті, стануть невиїзними. Тобто не зможуть виїхати з Росії без ризику бути заарештованими за незаконне позбавлення Надії Савченко свободи. Дуже сподіваюся, що ті судді, які автоматично, не роздумуючи, штампували "потрібні" рішення, тепер замисляться: а не чи можуть вони виявитися переслідуваними в результаті такого рішення, що суперечить закону?. А в перспективі, думаю, буде велике міжнародне розслідування справи Сенцова, справи Савченко, інших справ, на якому детально розглянуть, хто, коли і в чому порушував закон.

- У четвер відбулося засідання в Мосміськсуді, яке дало негативну відповідь на вашу давню апеляцію на рішення залишити Савченко під вартою. Коли тепер зможе розпочатися розгляд справи по суті? Які терміни ви можете спрогнозувати?

- Озираючись на той темп, в якому йшла фінальна частина слідства наприкінці весни - початку літа, можна дивуватися, що увесь серпень пішов у суду на розгляд єдиного клопотання про зміну підсудності. Я-то припускав, що усі терміни зімнуть і розглянуть його в Ростовському обласному суді протягом тижня. Це було б не найгрубіше порушення, порівняно з тим, що вже є. Але ростовські судді вирішили виявити похвальну (поза контекстом цієї справи) педантичність. В даному випадку затримка була нам на руку - ми відіграли цілий місяць і отримали можливість посилити наші позиції... Думаю, попереднє засідання буде призначене на перший тиждень вересня, а розгляд справи по суті розпочнеться вже після 6-го.

Фото: Анна Артемьева/«Новая»

У ЗВИНУВАЧЕННІ КРИВЕ УСЕ

- Чи можете ви сказати, чим займаєтеся зараз. У яких пунктах посилюєте свої позиції?

- У звинуваченні криве усе, і можна працювати у різних напрямах. Ось, наприклад, - теза слідства, що Савченко була відпущена "ополченцями" і сама незаконно перетнула українсько-російський кордон. Зрозуміло, що це божевілля. Але ми не можемо документально довести зворотне, що вона сама кордон не перетинала. Уздовж кордону камери стеження не стоять. У нас немає відеозапису, як її везли через кордон. Виходить - наше слово проти їх слова. Тому ми сконцентрувалися на тих пунктах, де можна щось довести суворо документально. Передусім - на пошуку алібі. Савченко потрапила в полон не пізніше 10:40, а обстріл був об 11:40. І тут у нас є багато чого - аналіз білінга, відео сепаратистів, астрономічна експертиза, що вказує на час захоплення Савченко в полон за висотою сонця в кадрі. Усе це вимагає перекладу російською мовою, підкріплення висновками фахівців, чим більше, тим краще. Ось цим ми і займалися останній місяць.

- Від вашого колеги Фейгіна я чув, що захист останнім часом займався тією знаменитою щоглою, з якої Савченко, за версією слідства, нібито, коригувала вогонь.

- Я б не став багато уваги приділяти цій щоглі. Тут важливо зрозуміти сам принцип роботи СКР. Після того, як стало зрозуміло, що Савченко знаходилася далеко, за декілька кілометрів від місця загибелі російських журналістів, слідчі йдуть до геодезистів, запитують, а з яких пунктів в околицях в принципі можна було б вести спостереження. Ті відповідають: "Зі щогли телефонного зв'язку". "Ага! Значить, Савченко коригувала вогонь саме з цієї щогли", - тут же вирішує слідство. І надалі це йде вже як аксіома. До щогли багато питань - по-перше, зараз вона повалена, і неможливо точно перевірити, що з неї видно, а що ні. Ніхто не бачив, щоб Савченко наближалася до щогли. Якби у нас не було алібі, ми б, вірогідно, наголошували на це, але зараз це для нас аргументи середньої важливості. Алібі щодо часу перекриває усе.

День Вишиванки у в'язниці "Матросская тишина". Фото: facebook.com/Ilya.S.Novikov

- Перебуваючи у в'язниці, Надія написала книгу. Кажуть, ви запропонували їй зробити це?

- Так. Взагалі, я умовив її зробити дві важливі речі. Перше - висунутися кандидатом у депутати Верховної Ради. Це було непросто. Умовити написати книгу було ще складніше. Вона спершу довго не хотіла про це чути. Погодилася тільки взимку, коли тримала голодування. І їй було зовсім важко. Але в той момент робота над книгою допомагала тримати в порядку думки. Останню частину вона мені передала вже у квітні-травні. Книга вийшла хороша. Перша частина - трагікомічні пригоди у миротворчій місії в Іраку. У дусі "Уловки-22" Хеллера або військово-морських оповідань сучасного письменника Олександра Покровського (за одним з його оповідань знятий фільм "72 метри" - ред.). Багато про в'язницю, про охоронців. Читається книга на одному дихання. Називається вона "Сильне ім'я Надія", вийде зовсім скоро, презентація - 11 вересня. Поки видання тільки українською мовою. Ймовірно, будуть пропозиції про переклад російською, англійською, але поки нічого визначеного сказати не можу.

ВАЖЛИВО, ЩОБ ЗМІ ТЕПЕР ТАК САМО ДЕТАЛЬНО ВИСВІТЛЮВАЛИ СПРАВУ КАРПЮКА І КЛИХА

- Так... До речі, в середу Слідком Росії заявив про закінчення слідства стосовно утримуваних в Росії громадян України Миколи Карпюка і Станіслава Клиха (їх звинувачують в участі у Чеченській війні на стороні Басаєва). Наскільки я пам'ятаю, ви бралися за справу Карпюка. Але просто не могли дізнатися, де він. І навіть висловлювали припущення, що він за цей час міг померти.

- Дійсно до лютого ми взагалі не отримували жодних свідчень того, що Карпюк живий, перший лист від нього дружині прийшов майже через рік після арешту. І ми могли будувати самі різні припущення. Недопуск адвокатів, консула - це досить поширене явище в російському діловодстві, але не впродовж року. Навколо Карпюка сформували повний інформаційний вакуум, бульбашку тиші. Консул України п'ять разів їздив до нього в СІЗО, я тричі, але жодного разу нас не пустили. Консулові кожного разу відповідали - приходьте через місяць, потім ще через місяць... Я подав скаргу до суду 15 травня, а потім мені поштою надіслали повідомлення за підписом слідчого, що 14 травня Карпюк відмовився від моїх послуг. Те ж саме було в різний час і з трьома іншими адвокатами, запрошеними сім'єю. Живим Карпюк нікого з адвокатів не бачив, я не упевнений, що йому взагалі говорили про нас. У нього є адвокат за призначенням, від слідства, хто це - ми не знаємо, він або вона на зв'язок з сім'єю не виходить.

Оскільки максимальний термін утримання під вартою до суду - півтора роки, СКР саме зараз заявив, що слідство закінчене. Справа слухатиметься в Чечні. Здається, дуже важливо, щоб ЗМІ не забували про Карпюка і Клиха і як можна детальніше висвітлювали хід їхніх справи. Так само, як це зараз сталося і відбувається із справою Савченко і справою Сенцова. Карпюк і Клих нарівні з Савченко, Сенцовим, Кольченком та іншими включені МЗС України у список політичних ув'язнених.

- А як сталося, що родичі Станіслава Клиха дізналися про його місцезнаходження?

- Як я розумію, це просто збій у системі. У таких випадках в російських СІЗО персонал отримує негласний наказ не пускати адвокатів до певних осіб, тільки з письмового дозволу слідчого. Але тут якась дівчинка у спецчастині проморгала. І адвоката пустили до Клих. Клих був здивований, він не знав, що хтось ще пам'ятає про нього і цікавиться його справою, йому весь цей час говорили, що Україна його залишила і нічим йому не допоможе.

- Вас ще запрошували зайнятися справою громадянина України Валентина Виговського, який утримується в Москві і звинувачений у шпигунстві.

- Мене просили зайнятися цією справою в консульстві України в Москві, але я не встиг увійти до нього, оскільки родичі Виговського знайшли іншого адвоката. Адвокатська етика не дозволяє мені входити у справу без запрошення вже працюючого адвоката.

ПІСЛЯ ІЛОВАЙСЬКА ПОВ'ЯЗАВ УКРАЇНСЬКУ СТРІЧКУ НА ДЗЕРКАЛО В МАШИНІ

- Ви викладаєте у своїй альма-матер, Академії права. Чи немає у вас перешкод у зв'язку із справами, які ви ведете?

- Ні. Я ж не веду із студентами політизовані розмови. До того ж, у мене дуже специфічна тема - суд присяжних.

- А ще ви знаменитий гравець у "Що? Де? Коли". Скажіть, чи продовжує туди ходити такий персонаж, як Анатолій Вассерман?

- Передусім, упереджаючи можливі питання, хочу сказати, що ця програма принципово поза політикою. Там грають люди з різними поглядами, але це усе залишається зовні. Що стосується Вассермана, то він там останній раз грав, здається, ще на початку 90-х. Він, до речі, був одного разу моїм клієнтом.

Салон машини Новікова з жовто-блакитною стрічкою. Фото: facebook.com/Ilya.S.Novikov

- Вашим? Тобто ви були його адвокатом?

- Так, давно, задовго до торішніх подій в Україні, відтоді ми з ним дуже розійшлися в поглядах... Дуже цікава була справа. Без дозволу Вассермана друкували футболки з його обличчям. Не з фото, з мальованим шаржем. До цієї справи в російському цивільному праві вважалося, що фотографію людини без її згоди продавати не можна. А малюнок можна - це власність художника. Але мені вдалося довести, що малюнок, навіть карикатурний, теж повинен вважатися зображенням особи, якщо присутня схожість. Вийшов прецедент. Суд стягнув з фірми компенсацію.

- У соціальних мережах ви давали фото на День Вишиванки - ви у вишиванці. На День Незалежності України - в салоні вашої машини жовто-синя стрічка. Можете розповісти історію цих речей.

- Тут нічого особливого. Вишиванку купив у Києві в магазині на Верхньому Валу на Подолі. Вона у мене висить в шафі серед інших сорочок. Одягаю її час від часу просто так, без якогось підтексту. А тут якраз був День Вишиванки, а у нас було призначено слідчу дію в СІЗО, я вирішив, це хороший привід потролити нашу тюремну систему, надів вишиванку, коли йшов у "Матроську тишу". Посміялися із цього приводу з Надією.

А стрічку на дзеркало в машині я повісив давно, незабаром після Криму. Якраз тоді оранжево-чорні стрічки, які в Україні називають колорадськими, почали означати не просто пам'ять про війну (у Москві і зараз більшість сприймає їх виключно так), але стали емблемою сепаратистів. Коли почалися події на Донбасі і деякі мої нещасні співгромадяни почали носити цю стрічку з іншим сенсом, мені здавалося важливим показати, що не усі в Росії так думають. Проте потім, коли в липні 2014-го я став захисником Савченко, на якийсь час стрічку зняв. Адвокат відповідає не лише за себе, він не повинен дозволяти собі навіть побічно шкодити своєму підзахисному. І я тоді не хотів провокувати розмови, ніби: "Ось дивіться, адвокат-бандерівець і підзахисна у нього бандерівка". Але після Іловайська, коли стало зрозуміло, що усе це серйозно і надовго, я все-таки пов'язав стрічку назад. Якщо вже ситуація дійшла до справжньої війни, то мені здається правильним демонструвати, з якої ти сторони. Під час бою прапор не спускають. Звичайно, це дрібниця, але це важлива дрібниця.

- І у вас через це не було жодних проблем? Відомі випадки, коли активістів в Москві били - за українську стрічку, бант, за прапор.

- Ні, у мене нічого такого не було. Навпаки, кілька разів на світлофорі з сусідніх машин сигналили, кричали "Слава Україні!". І це показує, що при усій похмурій істерії, наявній на нашому ТБ, ситуація все ж не така безпросвітна. Принаймні, в Москві.

Олег Кудрін, Москва, «Укрінформ»

Фото на заставці - Анна Артемьева/«Новая»