14 травня Національне газетно-журнальне видавництво Міністерства культури презентувало медіапортал «Культ UA» - проект, що стартував кілька місяців тому. А от друковані видання видавництва - це п'ять журналів і дві газети - наразі через фінансові труднощі виходять нерегулярно або взагалі не виходять, хоча керівництво видавництва каже, що прагне їх зберегти.

15 травня «Детектор медіа» опублікувала матеріал «А в Мінкульті була презентація. Видавництва, яке НІЧОГО не видає», написаний автором під псевдонімом, у якому відображено позицію ініціативної групи колишніх працівників видавництва, що виступають проти його нинішніх очільників - Романа Ратушного й Анатолія Сєрикова. До цієї ініціативної групи входять Осіповa О., Осіпов Г., Гончаренко Л., Женжера О., Човнюк Л., Оніщенкo В., Оніщенко О., Васильєвськa В., Білаш О. Звинувачення, озвучені в цьому матеріалі, вони вже неодноразово викладали в офіційних зверненнях до різних відомств, із приводу чого навіть проводилися перевірки діяльності газетно-журнального видавництва. До речі, інформацію, викладену в цьому матеріалі, підтверджують на умовах анонімності й нинішні працівники видавництва.

На публічний заклик «Детектор медіа» до представників видавництва, зокрема й Анатолія Сєрикова, висловити їхню точку зору, а також на письмові запитання до Романа Ратушного ми отримали від нього у відповідь матеріал, що вже був опублікований в останньому числі газети «Культура і життя» від 15 травня та на порталі «Культ UA». «Прошу опублікувати на сайті «Детектор медіа» у повному обсязі статтю Семена Василенка "Сумний фінал інформаційної атаки", яка співзвучна офіційній позиції керівництва Національного газетно-журнального видавництва і спирається на офіційний акт перевірки діяльності видавництва за період 2010-2015 рр. Державної фінансової інспекції м. Києва», - написав нам пан Ратушний. Ми републікуємо статтю «Сумний фінал інформаційної атаки» як відповідь на матеріал «А в Мінкульті була презентація. Видавництва, яке НІЧОГО не видає».

«На злодієві й шапка горить», - цю народну мудрість чудово знає кожен із нас. Але далеко не кожен здатен побачити її «героя» в реальному житті. Дуже часто під зливу критичних звинувачень потрапляють люди, котрі всього лише прагнуть виправити наслідки злочинних дій поперед­ників і втримати «на плаву» жертву махінацій...

Доводиться знову згадати наболілу для працівників державного підприємства «Національне газетно-журнальне видавництво» тему. Бо торік, коли міністр культури Євген Нищук на посаду генерального директора призначив учасника Революції гідності, журналіста і знаного у світі фотохудожника Романа Ратушного, видавництво потрапило під обстріл спонсорованих інформаційних кілерів. Кілька замовних сюжетів у прайм-таймі колишнього «главного канала страны», розсилки наклепів користувачам соцмереж мали на меті дискредитувати і міністерство, і нового очільника видавництва. Паралельно до різноманітних інстанцій посунулася лавина листів, звернень, скарг від колишніх працівників державного підприємства.

Видавництво пережило кілька відомчих перевірок, але «переможну крапку» в цій справі мав поставити висновок державної фінансової інспекції м. Києва. Планова ревізія фінансово-господарської діяльності «Національного газетно-журнального видавництва» за період з 01.01.2011 до 31.03.2015 тривала цього року майже три місяці.

Але перш ніж розповісти про її результати, нагадаю, що торік із видавництва добровільно звільнилися чотири творчих та п'ять адміністративно-господарчих пар працівників, які мали тісні-претісні корупційні зв'язки з попереднім генеральним директором Олесею Білаш. Детальніше про типову радянську «мажорку», представницю родини «приголубленого» КПРС культурного діяча та її методи керування, які виявилися типовими і для чиновників доби Януковича, писалося ще 2012 року: http://endryx.livejournal.com/595040.html

Суцільний детектив!

Андрій Мочульський, чоловік Олесі Білаш, хоч закінчив лише вечірню загальноосвітню школу № 44 м. Києва і майже все життя пропрацював на господарчих посадах, власною дружиною був зарахований у штат видавництва ...головним редактором журналу «Пам'ятки України». То не біда, що навіть автобіографію він не зміг написати без граматичних помилок...

Рідна донька Олесі Білаш, Ольга Андріївна Мочульська, теж лише із середньою освітою (випускниця 117-ї столичної школи, перукар за фахом), працювала відповідальним секретарем однієї з чільних редакцій.

А ще на кілька років у державному видавництві знайшли прихисток однокласниця Олесі Білаш Оксана Женжера-Вечерська (заступник головного редактора), дорогенькі кум і кума - Андрій (начальник відділу матеріально-технічного забезпечення) та Вікторія (заступник головного бухгалтера з правом банківського підпису) Васильєвські, а також Оксана Гайдук, племінниця самого екс-міністра культури Михайла Кулиняка (кума пані Білаш) та її близька подруга Лариса Гончаренко (перша як головний редактор журналу «Українська культура», а друга - її заступник)... До апологетів Партії регіонів належали у видавництві й Онищенки-Осіпові: батько, мати, їхні донька й зять обіймали відповідальні посади.

Гніздечко мафіозна родина звила дуже тепленьке, а її «бандерша» діяла нахабно і безцеремонно. Усі вищеперераховані посадовці брали участь у незаконних оборудках та, окрім найвищих ставок і надбавок, регулярно отримували від пані Білаш значні премії, зокрема й «за гідну високопрофесійну працю на журналістській ниві, активну роботу над новими рубриками» (наказ №14-ОД від 10.10.2013) тощо.

Не важко здогадатися, що саме вищеозначена «сім'я» була і автором, і замовником дешевої інформаційної бурі в склянці води навколо Національного газетно-журнального видавництва. Про це вже йшлося у статті «Культури і життя» «Біло-синя полова»: http://issuu.com/culture.ua/docs/_maket_46.

Тим часом Державна фінансова інспекція м. Києва встановила, що видавництвом упродовж 2012-2013 років (а це «зоряний час» О. Білаш) здійснювалися незаконні розрахунки, які «призвели до збитків на загальну суму 3.051.835,20 грн», а за результатами ревізії дотримання законодавства у сфері державних закупівель «встановлено порушень на загальну суму 959.468,40 грн».

Також ревізія встановила, що 30.12.2010 з рахунку видавництва зникло без документального підтвердження 1.813.632,89 грн. Тоді генеральним директором була інша ставлениця екс-міністра Кулиняка - Вікторія Валентинівна Карасьова, призначена 14 вересня 2010 року.

Тож тільки на одному державному підприємстві лиходії-керівники «культорга Януковича» Михайла Кулиняка присвоїли 5.824.936,49 гривень бюджетних коштів.

Крапку поставлено. Але чи таку, якої чекали ті злі язики, що так натхненно роздмухували брудні інсинуації у тяжкий для країни час та прагнули будь-якою ціною очорнити попереднього міністра культури Євгена Нищука і мінкультівське видавництво?

І як не пригадати, що цю злочинну вакханалію розпочав голослівними звинуваченнями тодішній міністр Михайло Кулиняк у своєму найпершому інтерв'ю 10 квітня 2010 року, а за його почином «талановито» завершила корумпована родинна спільнота Олесі Білаш. За класикою жанру найголосніше «лови злодія!» кричить сам злодій...

У роботі ж нинішнього керівництва видавництва, як і того, котре працювало до «чорної п'ятирічки Януковича» за актами перевірок фінансових зловживань не виявлено.

Семен Василенко

Фото - prostir.museum