СУЦІЛЬНИЙ «ЕКСТРЕМІЗМ»

Але не треба покірно погоджуватися з тезами російських пропагандистів, оскільки у них свій інтерес. Адже перш ніж прийдуть на якусь українську територію «зелені чоловічки», або, як висловлюється Путін, «ввічливі люди», треба довести громадській думці, навіяти, зазомбувати, що ці території не мають ніякого відношення до України, що там усі, аж до кішок і собак, стогнуть від туги за Росією й благають  «Путін, прийди!» Але дуже сумно й гірко, коли на таке погоджується частина українського соціуму, малодушно відступаючи перед ворожою спецпропагандою.

А тим часом, нещодавно газета «Крымская правда», що видається у Сімферополі, спровокувала  вельми показовий скандал. Це видання всі роки незалежності України демонструвало крайній ступінь українофобії на межі криміналу. Читацький корпус газети - відставні чекісти, офіцери армії й флоту СРСР та РФ, колишні партійні, комсомольські та інші функціонери, пенсіонери й інший «совок»,  що сприймав Радянський Союз, як «втрачений рай». І ось редакція вирішила опитати читачів, як би вони проголосували на референдумі про статус Криму, якби він відбувся сьогодні. Результат виявився приголомшливим: 60% заявили, що вони б висловилися за розширення повноважень Криму у складі України (!!!), 20% не пішли б на голосування й лише 19% хотіли б, щоб  Крим і далі перебував у складі Росії. Зрозуміло, дуже скоро газета все це дезавуювала, мовляв, помилка вийшла, не так зрозуміли й т.д. Звісно, в сучасному Криму за такі опитування можна й за грати  потрапити, а з точки зору ФСБ це взагалі суцільний «екстремізм», за який і розстріляти мало. Але давайте пригадаємо торішні дані (теж дуже швидко вилучені з сайту) Громадської палати з прав людини при президентові РФ, з яких  випливало, що в так званому референдумі у Криму взяло участь не більш як 30% кримчан, з яких лише половина проголосувала за приєднання до Росії. Симптоматично, що ці дані практично збіглися з результатами спостереження за рефендумом Меджлісу кримськотатарського народу.

Отже, проросійські настрої в Криму виявилися далеко не поголовними. А тепер про Донбас. Наша влада час від часу нам натякає, що населення там наскрізь антиукраїнське, і тому не буде великим гріхом від цих територій назавжди або на якийсь час відмовитися. Але й тут не все так, як влада нам натякає.

«НЕ ЗАСІДАЙ У РАДІ НЕЧЕСТИВИХ»

Московська «Новая газета» опублікувала інтерв'ю солдата російської танкової бригади з Улан-Уде (столиця Бурятії), пораненого в боях на Донбасі. Солдатик, який нині перебуває на лікуванні в Донецькому опіковому центрі, розповів: «Нас зайшло приблизно 300 осіб! Усі з Улан-Уде. Більша частина - буряти. Разом з ополченцями не воювали. Ополченці - вони дивні. Стріляють, стріляють. Потім зупиняються. Як на роботу ходять. Зовсім немає організації. З мирними прагнули не розмовляти. Командування наказало: не контактувати. Коли були в Макіївці, нам сказали, що 70 відсотків місцевих - за кропів. Отже, будьте напоготові». Ось так. Але це внутрішня інформація, так би мовити, для службового користування. А на публіку московські пропагандисти волають, що на Донбасі мало не 90%  населення проти України й за Росію.

Причому Макіївка - це ж цитадель В.Ф. Януковича і Партії регіонів. При владі «проффесора» до мого рідного Криму на всі керівні посади, аж до директорів місцевих кладовищ, завозили  кадри з Донбасу, головним чином з Макіївки й Донецька. Ображені кримські начальники вигадали термін для позначення своїх конкурентів - «македонці», тобто «Макіївка+Донецьк». Деякі антиукраїнські акції в Криму 2013 року відбувалися під прапором боротьби проти «македонської навали». І якщо за внутрішньою, службовою російською інформацією 70% жителів Макіївки «визволителів» з РФ не підтримують, то тут є про що замислитися...

Одна з небагатьох пристойних програм на телеканалі ICTV  «Цивільна оборона» дала непоганий аналіз нинішнього антиукраїнського дискурсу на російському ТБ, зокрема на всіляких пропагандистських шоу. Я, чесно кажучи, не розумію, що там роблять наші політологи Олеся Яхно, Вадим Карасьов та інші. Їх же одразу перетворюють на «хлопчиків  і дівчаток для биття». У нормальному режимі їм дають виголосити не більш як одну-дві фрази. А далі починається суцільне виття й рев заздалегідь підготовленої масовки, симуляція істерики ведучими, агресивні прояви неадекватних жінок, на кшталт тієї, що розповідала про «розіпнутих хлопчиків», українців навіть фізично неможливо почути. Адже говорили мудрі люди: «Не засідай у раді нечестивих».

Без українських псевдоучасників ці пропагандистські видовища в Росії багато чого втратили б. Показали на  ICTV чергову брехню В.Путіна, для якого вона є способом існування. Диктатор розповів, що, мовляв, ніяких російських військ на Донбасі немає, а проти української армії воюють «шахтарі й трактористи». А як же тоді бути з кадровими російськими генералами Лєнцовим і Кузовльовим, які беруть участь у боях на Донбасі? І хто з них двох шахтар, а хто тракторист? А ще є на сході України безліч російських полковників, підполковників, майорів, капітанів, лейтенантів і рядових солдатів, частини Кантемирівської бронетанкової, Таманської мотострілкової, Псковської десантної дивізії, а ще чимало окремих бригад, полків і батальйонів регулярної російської армії. Зокрема, Донецький аеропорт серед інших штурмували військові з нарукавними шевронами - «Морська піхота Росії. Там, де ми, - там перемога...» уже навіть не маскуються.

Щоправда,  ICTV вирішив лякати третім Майданом, мовляв, він буде путінським. Якщо він такий страшний, то чому влада робить усе, щоб його спровокувати? Чому так мало (і неохоче!) робиться для очищення влади, судів, прокуратури, військового командування? Чому така абсурдна й шкідлива кадрова політика: Гонтарєва, Ярема, Гелетей, Муженко?

Питання незалежно від стогонів офіційних політологів стоїть так: або влада реалізує цілі другого Майдану, або третій стане неминучим. Можна, звісно, всіх своїх критиків оголошувати  агентами Путіна. Але тоді можна почути відповідь: а чи не агенти Путіна організували непотрібний парад у Києві, підставивши наших бійців у Іловайську, чи не агенти Путіна здали Донецький аеропорт, чи не агенти Путіна віддали залізничний вузол у Дебальцевому? До речі, в Дебальцевому вже курсують ешелони з Росії з технікою та боєприпасами. А нам присягалися, що там «місячний пейзаж». Нам розповідали, що Донецький аеропорт довго не зможе функціонувати, але військові експерти стверджують, що його можна відновити за місяць, базувати там російську штурмову авіацію, яка, звісно, буде оголошена «військово-повітряними силами ДНР».

РІЧНИЦЯ ОКУПАЦІЇ КРИМУ. ЩО ЗРОБЛЕНО?

Якщо українська влада  діятиме правильно, рішуче й своєчасно, то всі пропагандистські зусилля Кремля гарантовано зазнають краху. Дурість, нетямущість, пожадливість і безвідповідальність нашої верхівки є найпотужнішою підтримкою плану Путіна в Україні.

На багатьох телеканалах пройшло повідомлення, що відбувся круглий стіл на тему: «Річниця окупації Криму. Що зроблено?», проігнорований урядом і РНБО. Не зроблено нічого, на жаль. То хто тут агент Путіна? А продовольство з материкової України суцільним потоком йде на окуповану територію, бізнес як завжди. Таку політику абсурдного ренегатства лицемірно виправдовують захистом кримських громадян України. Але лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв сказав: «Не треба нас захищати. Відключайте електроенергію, відключайте все, ми готові все витерпіти, щоб окупанти швидше покинули Крим». Нинішня влада швидше почує голос бізнес-інтересів, ніж голос кримських татар.

Поки не видно, щоб нинішня верхівка була здатна ефективно організувати військові зусилля нації. Мені тут люди, які заслуговують на довіру, розповіли, що під час трагічних подій у Дебальцевому деякі відповідальні за оборону діячі замість того, щоб бути на фронті, були на презентації книжки Соні Кошкіної «Майдан» у музеї Тараса Шевченка в Києві, вели, так би мовити, світське життя...

На каналі «112» у Шустера обговорювали події на Донбасі. Дуже рішучим (на відміну від часу його президентської каденції) був Віктор Ющенко, вимагав введення воєнного стану замість АТО. Закликав припинити щедре продовольче постачання Криму, називаючи це субсидуванням Путіна. За словами екс-президента, на Перекопі на 15 кілометрів вишикувалися українські хури з продуктами. У чому причина такої самогубної політики? На це в іншій програмі цього ж телеканалу відповів Олесь Доній: «Влада готує суспільство до здачі територій. Ми не знаємо, про що Порошенко таємно домовився з Путіним. Ця влада готова здавати Україну. Нас ведуть до того, що «ДНР» і «ЛНР» нав'язуватимуть нам конституцію, одночасно воюючи проти нас».

Чи може керувати у воєнний час країною режим, що не користується довірою народу? Так, якби не було війни, вже давно й президентові, й прем'єрові довелося б піти через їхню очевидну неспроможність. Утім, усе може докорінно змінитися, збереження України важливіше за збереження нинішньої влади.

Ігор Лосєв, «День»

Фото - http://www.day.kiev.ua