Доки в розвинених країнах інфографіку повсюдно використовують для звітування, оприлюднення прийнятих законів, передвиборчої агітації та навіть у військовій справі, в Україні лише декілька медіа-компаній і громадських організацій проводять політику відкритих даних. Переважно візуалізації даних не навчають і на відповідних факультетах українських вишів. Винятком є хіба що авторські курси молодих спеціалістів, які вже сьогодні усвідомлюють справжню вагу інформації, що промовляє.

Про перспективи розвитку візуальних медіа «Дню» розповів один із творців науки про інфографіку, автор книжки The Functional Art, американський фахівець Альберто Каїро. Він із 2012 року викладає у Школі комунікації Університету Маямі, очолює програму візуалізації Центру комп'ютерних наук цього університету та є постійним спікером найвпливовіших світових лекторіїв із сучасної журналістики та медіа-дизайну. Нещодавно зі своїм майстер-класом він відвідав і Український Католицький Університет у Львові.

«День» як медіа-платформа, що послідовно розвиває рубрику «Інфографіка» на своєму сайті, поцікавився в Альберто Каїро, яких змін чекати суспільству від інформаційної доби, як виховати в собі медіа-грамотність і ефективно протистояти пропаганді.

- Ви захопилися інфографікою на початку дев'яностих. Тоді мистецтво візуалізації даних ще не мав особливого попиту. Як сталося, що ви звернули увагу саме на цей - тепер уже прогресивний - напрям журналістики?

- Під час навчання в університеті я гадав, що стану радійником. Завжди під час практики стажувався на місцевих хвилях - читав у студії вечірні новини. Проте останній академічний рік я не надто переймався навчанням, у результаті - у практиці на омріяному радіо мені відмовили. На щастя, один знайомий професор знав, що я з підліткового віку цікавився коміксами та вмів трішки малювати, тож він познайомив мене з редактором невеличкої місцевої газети, яка шукала інтерна з бодай приблизним уявленнями про графіку. До статей, які писали штатні журналісти, треба було створювати графіки, таблиці, діаграми... Я не знав про це аніскільки, але старші колеги давали поради, заохочували, а коли стосувалося ілюстрацій до їхніх матеріалів, ми робили інфографіку всією редакцією. Через певний час мені почали вдаватися найпростіші речі, а потім я захопився й усвідомив, що хочу зробити візуалізацію даних справою свого життя. Зараз інфографіка - це мейнстрім, майже в кожній ефективній країні фахівці з абсолютно різних сфер користуються цим.

- У своїй книжці The Functional Art ви зазначили, що інфографіка - річ побутова, простий у використанні інструмент, який допоможе впоратися з найрізноманітнішими викликами повсякденного життя. Що ви мали на увазі? 

- Під час реєстрації у соціальних мережах усі ми безстрашно делегуємо обчислювальним системам терабайти особистої інформації, відповідаючи на, здавалося би, банальні запитання: Як нас звати? Скільки нам років? Де ми живемо та чим займаємося? Система навігації відслідковує, де і як часто ми буваємо. Таким чином, кожна людина має свою віртуальну історію. Свої історії мають і місця: наприклад, навчальні заклади, спортивні клуби, лікарні тощо. Аналізуючи ці історії та впорядковуючи їх за допомогою інфографіки, кожна людина може дати собі відповіді ледь не на всі запитання: де пошити весільну сукню, як економніше відпочити, коли безпечніше засмагати на пляжі. Наведу приклад. Коли ми з родиною переїхали до Маямі, я не знав, у яку школу краще віддати свою дитину. Вирішив почитати на сайтах шкіл про загальну успішність. Та цього виявилося мало. Тому я впорядкував дані та зробив порівняльні графіки середньої успішності з читання та математики різних шкіл. Те, що ховалося під балами та оцінками, стало прозорим. Після цього я дослідив, які школи є фаворитами в окремих районах, зобразив графічно закономірності між успішністю конкретних шкіл і рівнем соціально-економічного розвитку цих районів. Так, звісно, я приділив цьому заняттю цілий вечір. Але куди віддати дитину після цього - не сумнівався. Інфографіка за мене зробила вибір.

- Свого часу ви створили перші онлайн-курси зі вступу до візуалізації даних. Нещодавно інтернет-ресурс Техаського університету в Остіні анонсував ще одну онлайн-програму, що стосуватиметься інфографіки. Яка мета ваших інтерактивних лекцій?

- Якщо подивитися на мої перші роботи, а це початок дев'яностих, вони є абсолютно кепськими. Я витратив доволі багато часу, щоб навчитися робити сухі дані та цифри зрозумілими, естетично привабливими і такими, що «говорять» до аудиторії та неодмінно запам'ятовуються. Усі принципи цієї справи я пізнавав шляхом спроб і помилок, тому головна мета всіх моїх курсів - зберегти час для людей, які вирішили опанувати інфографіку та візуалізацію. На початках кожному потрібен наставник. Ви можете дивитися на графік і думати, що його виконано бездоганно, а якщо поставити декілька запитань, як-от: «Наскільки цілісно він відображає реальну ситуацію?», «Чи залишаються у вас питання щодо висвітленої теми?», «Чи не викривлює автор інфографіки пропорцію цифр?», ви самі тієї ж миті усвідомлюєте всі недоліки та переваги інфографіки. Я вірю, що те, чого я навчався близько семи років, можна вкласти у двомісячний курс. Тому з учасниками курсів ми вчимося виявляти візуальні прогалини в чужих доробках, вдосконалювати невдалу інфографіку, виробляти свій контент і, нарешті, критично його осмислювати.

- Сьогодні, після Революції Гідності, ми всі є свідками того, як твориться модерна українська ідентичність: національно свідома, готова претендувати на місце в ЄС і боротися за свою незалежність. Як із позицій інфографіки українській владі, ЗМІ та громаді ефективніше вести діалог із міжнародною спільнотою, щоб бути почутими у своїх прагненнях і намаганнях?

- У сучасному світі як журналісти, так і політики виробляють інформаційний продукт, який поширюється за допомогою медіа. Моя головна порада для всіх - за будь-яких обставин не брехати. Адже коли йдеться про кількість загиблих солдатів, гектари звільненої території, звіти про витрачені кошти та реформи державного апарату, абсолютно скрізь є простір для маніпулювання, викривлення, напівправди та навіть звичайної недбалості щодо даних і їхньої презентації. Зараз у світі є спеціалісти, які безпомилково помітять такі речі, лише кинувши погляд на «дивну» або «підозрілу» інфографіку, якою часто-густо користуються для подання інформації, та обов'язково все перевірять і з'ясують. От, наприклад, у мене є конкретні докази того, що Росія бреше. Це доведений факт, оголошений публічно, тому РФ може більше не розраховувати на довіру міжнародних лідерів. Вона буде довго ще нести іміджеві втрати, а сьогодні це є дуже серйозним наслідком навіть для впливової країни з неабиякою репутацією. Тому, щоб протистояти пропаганді, українське суспільство, влада та ЗМІ мають будувати свою риторику на фактах і доказах, перевірених і ґрунтовних, а це й є - головні принципи візуалізації.

- Як ви гадаєте, які перспективи розвитку має інфографіка? Невже й справді - майбутнє за візуалізацією?

- Я не вважаю себе людиною, яка добре робить прогнози. Проте вже зараз стаю свідком дифузії багатьох раніше класичних і абсолютно сталих спеціальностей. Я і журналіст, і дизайнер, і науковець, сьогодні в цьому немає нічого дивного. Усі ми на периферії, бо це не складно - малювати у Adobe Illustrator чи в Infogram, чи в Data Wrapper, а раніше в це було неможливо повірити. Мій знайомий журналіст Джонатан Кон із американського журналу The New Republic одного разу затримався в редакції, бо хотів дописати статтю. Дизайнерів уже не було, тому він вирішив зробити інфографіку самостійно, вперше у житті. Він вбив у Google: «Як просто і безкоштовно зробити інфографіку?» А потім натиснув на посилання та зробив. Перед тим, як віддати своє творіння у друк, Кон скинув зображення інфографіки в Twitter; я та деякі інші люди покритикували, порадили, що змінити. Я, наприклад, тільки тому, що дуже вподобав його статтю, запропонував змінити колористику. Кон прислухався, доопрацював, і повноцінний ілюстрований матеріал вийшов. Раніше би під ним стояло три прізвища: журналіста, дизайнера та програміста. А зараз тільки одне. В цьому я й бачу майбутнє: у конвергентності, швидкості та раціоналізмі.