Працівники СБУ самі відвезли мене на обмін – підозрюваний в зраді журналіст Захарчук

Працівники СБУ самі відвезли мене на обмін – підозрюваний в зраді журналіст Захарчук

3 Березня 2015
4387
3 Березня 2015
11:14

Працівники СБУ самі відвезли мене на обмін – підозрюваний в зраді журналіст Захарчук

4387
«Мені дали папір підписати, що я хочу на обмін. Сказали, що іншого вибору в мене нема»
Працівники СБУ самі відвезли мене на обмін – підозрюваний в зраді журналіст Захарчук
Працівники СБУ самі відвезли мене на обмін – підозрюваний в зраді журналіст Захарчук

Працівники СБУ віддали представникам так званої «ЛНР» звинуваченого у державній зраді громадянина України під час обміну полоненими. А пізніше заявили, що не знімали з нього обвинувачень, і що він буцімто переховується від слідства. На такій версії наполягає у інтерв'ю Радіо Свобода звинувачений у зраді українець, який працював на російські ЗМІ, Андрій Захарчук. За його словами, звання зрадника батьківщини є для нього дуже прикрим. Водночас Захарчук каже, що живучи в Росії 3 роки, лишається абсолютно аполітичним і не знає, хто винен у конфлікті на cході України.

 

- Як би Ви прокоментували заяву СБУ про те, що Вам лише змінили запобіжний захід, а Ви самовільно виїхали до Росії?

- Це смішно. Щоб мене включити в списки на обмін, повинна бути підписана амністія, що з мене всі обвинувачення знімаються. Я таку заяву підписав. Працівники СБУ самі відвезли мене до Краматорська, де був обмін. Виходить самі вони допомогли мені втекти до Росії. 

 

- Вам підписана амністія?

- Так, інакше за законом бути не могло. На яких же підставах вони мене відпустили? Якщо вони кажуть, що був змінений запобіжний захід, то я теж повинен був папір підписати. Але я ж такого нічого не підписував. Вони мене самі відвезли, їм самим обмін був вигідний. 

 

- А документи про амністію у Вас є?

- Ясна річ, що нема. Я просив, але мені копії ніхто не дав. Це все робиться по напрацьованій схемі. Я вам можу сказати, що буде далі. Далі вони мене в міжнародний розшук оголосять. Мовляв, я втік. І знайдуться документи, які я, мовляв, підписав. Це зрозуміло, і мені дуже прикро, що в моїй країні відбуваються такі речі.

 

- А як тоді сталося, що як Ви кажете, Вас відпустили і обміняли? В чому Вас звинуватили?

- Я вже 3 роки мешкаю в Росії, в Санкт-Петербурзі, для мене нема різниці людина росіянин, українець чи американець. Я ніколи в політику не влазив, я писав про спорт, про культуру, про життя міста. З цими самими завданнями й поїхав до України. На відпочинок до батьків, і зробити матеріали по великим містам України. Ці матеріали є у вільному доступі, і там нема ні слова про українську владу, нічого поганого.

 

- Але Вас звинуватили не в наклепі чи «критиці влади» (такого бути не може), а в тому, що Ви фотографували стратегічні об'єкти?

- Миколаївський бронетанковий завод. Я про нього дізнався, коли вже перебував у Миколаєві. Пересічний чоловік на вулиці розказав мені, що цей завод зараз дуже багато працює, по 6 днів на тиждень. Сказав, як проїхати. Завод непомітний, в приватному секторі, невеличкий... нема знаків, що не можна фотографувати. Я зробив 2 фото фасаду, не залазив нікуди. Приїхала машина і мене забрали. Потім мені змінили звинувачення на те, що я співпрацюю з країною-агресором. 

 

- А як сталося що Вас, як Ви кажете відпустили й обміняли? Ви були в Луганьску, спілкувалися з представниками «ЛНР»?

- Після апеляції, яка була, звичайно, відхилена, мене повезли в СБУ, ми там балакали певний час, години чотири. І мені дали папір підписати, що я хочу на обмін. Сказали, що іншого вибору в мене нема: «або сиди років 10, або іди на обмін». Я, звичайно, підписав. В цю ж ніч мене повезли до Краматорська. Там я разом із полоненими «ЛНР» поїхав під Луганськ на обмін. Нас обміняли. Я був включений в офіційні списик. Я не міг туди потрапити без амністії. 

 

За мене Плотницький попросив. Я здивувався. Але виявилося, шо він побачив відеозвернення моєї дівчини в інтернеті і його ніби це розчулило. Тож він вніс мене в списки, поставив ультиматум: якщо мене не будуть міняти, то нікого не будуть міняти. Виходить, що він мене врятував. Я від країни свої такого не очікував і тим більше я не очікував допомоги з «ЛНР». 

 

- Чому, на Вашу думку, в СБУ, як Ви кажете, спочатку відпустили Вас, а тепер заявляють, що обвинувачення з Вас не зняті?

- Вони відразу, як мене взяли, зрозуміли що зробили помилку. Спочатку думали, що я шпигун і вишукую матеріали для ФСБ чи ще для когось. Коли на третій десь день вони зрозуміли, що це не так, вони не знали, що робити. Як з цієї ситуації вийти найбільш тихо. Але тихо не вийшло, а вийшло так. І тепер вони будуть іти до кінця. 

 

- А яка Ваша точка зору на військовий конфлікт в Україні?

- Нема її, в тому то і справа, що я аполітичний. В мене дівчина росіянка, я з України. Я підтримував Майдан, і мені в редакції ніхто претензії не ставив, що я ніби зрадник. Я не знаю, що там на війні, я не можу знати що там відбувається. Я був тільки на обміні, два дні в Луганську. Російських військ я не бачив, я бачив донецьких і луганських хлопців з донецьким акцентом. 

 

- Як Ви, живучи в Росії, можете не мати жодної точки зору на ситуацію в країні, наприклад відсутність свободи слова, російсько-український конфлікт тощо?

- Я не маю погляду жодного. Але до української влади я ставлюсь гірше, ніж раніше. А хто правий я не знаю.

 

- А як Ви сприймаєте те, як працюють російські ЗМІ, які часто публікують відверту брехню? 

- Це, звичайно, інформаційна війна. Але, може, колись я думав, що українські ЗМІ відрізняються від російських в кращий бік. Але коли зі мною ця ситуація відбулася, і коли мої колеги, брат і я обдзвонили всі канали українські, ЗМІ, і ніхто не хотів за це братися, всі відхрестилися від цієї теми... Мені прикро звання зрадника батьківщини. Я не знаю, чи мене взяли навмисно для обміну, не знаю навіщо їм це було... Але вони помилися і помилку свою не визнали. Взяли б, перевірили і відпустили б. Але виправдальних вироків в нас же майже немає.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Марічка Набока, «Радіо Свобода»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4387
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду