Каюся, дуже люблю кіносагу про Гаррі Поттера. Але не настільки, щоби два дні поспіль у захваті витріщатися на чарівний капелюх, натягнутий на логотип Нового каналу. Якби це було в якісь звичайні дні, а не в День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій, можна було б лише вітати таку креативність. Проте 26 листопада розподільчий капелюх зі школи чарівників Хогвартс на логотипі сприймався як блюзнірство. Звісно, кіно про пригоди Гаррі Поттера комедією назвати важко. Але ж Новий узагалі ніяк не позначив цього дня як день жалоби. 26 листопада він демонстрував суцільну імпортну чортівню, тож складалося враження, що тут із великим запізненням вирішили відзначити Хелловін. Бракувало хіба що ліхтаря з гарбуза в правому нижньому куточку екрана. Хоча символ Дня всіх святих у достатку був присутній у тому самому фільмі «Гаррі Поттер та напівкровний принц».

Таку відокремленість від загальнонаціонального тренду демонстрували й інші телеканали групи Starligtmedia - СТБ та ICTV. У них День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій не позначили навіть рухомим рядком, як це зробили канали групи «1+1»: «Сьогодні - День пам'яті голодоморів та політичних репресій. Запали свічку у день скорботи». Хоча жодного спецпроекту, ні нового, ні з числа старих, «Плюси» не показали.

А на СТБ цього дня, як і торік, відмовившись від повторів кількох розважальних проектів, залишили рейтинготворчий проект «Х-фактор». Утім, так само, як і 2010-го, почали його з хвилини мовчання, а пісні учасники шоу співали повільні й сумні. Достоту, як у тому анекдоті про секс на цвинтарі. Тим паче, на «головному співочому шоу країни» найрезонанснішою подією стала відсутність у суддівській бригаді Йолки, яка того дня помчала до Москви отримувати «ну дуже престижну нагороду» на «Золотому грамофоні». Телеканал ICTV ніяк не змінив своєї суботньої сітки - тут були звичні «Квартирне питання», повтор «Останнього героя», програми «Стоп-10», «Провокатор» та «Програма Максимум в Україні». Лише у «Фактах. Вечорі» о 18.45 чомусь радісний Лук'ян Сельський розповів про те, як усі четверо президентів України спільно вшанували пам'ять жертв голодоморів та політичних репресій, поклавши горнятка з калиною та колосками до пам'ятника на Печерську, а потім - як вони в тому самому складі поїхали до Національного заповідника «Биківнянські могили». Власне, чим не привід для радощів отаке зворушливе й досі неможливе єднання?

А от новинна стрічка внизу екрана почалася чомусь із... новин за 25 листопада. І читати про те, що «завтра - День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій» було трохи моторошно. Щоправда, редактори швидко схаменулися й поставили актуальну стрічку, але сам факт такого проколу в поважній новинній програмі місце мав.

Канал «Україна» «потішив» російськими фільмами та серіалами, відмовившись цього дня від шоу «Оголена красуня». У новинах «Події» теж вийшов тематичний сюжет, але в графіці каналу теж ніяк не було позначено скорботного для України дня.

Вочевидь, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення - не всім каналам указ, але це все-таки регуляторний орган, і до його рекомендацій керівництву телеканалів варто було б дослухатися. Цього року регулятор надіслав звернення до керівників телерадіоорганізацій, у якому було наголошено необхідність внести відповідні зміни до телерадіопрограм 26 листопада.

При плануванні програм на цей день Нацрада рекомендувала керуватися Правилами ведення мовлення на теле- і радіоканалах у дні трауру (скорботи, жалоби) та дні пам'яті, затвердженими Національною радою 2008 року.

Згідно з цими правилами, в дні пам'яті мовники зобов'язані утримуватися від трансляції:

- комедійних фільмів, розважальних та музично-розважальних програм, вікторин,

- програм на замовлення, музичних творів мажорного звучання,

- рекламних роликів та анонсів з елементами шоу, розваг та еротики;

- а також забезпечувати присутність в ефірі відбивок, джинглів і заставок мінорного характеру чи без звукового супроводу; напередодні та впродовж дня інформувати населення про відповідний день пам'яті.

Цього року на необхідності внесення змін до програмних сіток мовлення 26 листопада наголосив і дорадчий орган при Національній раді - Громадська рада, яка звернулася до регулятора з проханням простежити за дотриманням мовниками правил.

Нагадаю, торік обурена громадськість констатувала цілковите ігнорування вимог телетрансляцій у дні жалоби. Приміром, тоді на Першому національному, ICTV, «Інтері», ТОНІСі, СТБ, ТРК «Україна», НТН, К1, ТЕТ, «1+1» вирішили: розміщувати на логотипах траурну стрічку чи свічу пам'яті - зайва й непотрібна справа. Така відверта наруга над пам'яттю жертв голодоморів з боку провідних телемовників країни стала можливою «завдяки» виступу свіжоспеченого Президента України Віктора Януковича на Парламентській асамблеї Ради Європи в Страсбурзі, у якому він відмовився визнати Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу і яке шокувало громадськість. Здавалося, тему голоду звідтоді поховано назавжди.

Проте, судячи з усього, цього року команда президента вирішила трошки відіграти назад, тож Перший національний схаменувся - і жалобний значок розмістили, і концерт-реквієм з Національної опери транслювали, і траурний молебень показали. А також - фільм «Голод-33». Створений уже далекого 1991 року режисером Олесем Янчуком за книгою Василя Барки «Жовтий князь», він вражає чорно-білою палітрою нелюдської муки цілого народу.

Те саме стосується й групи каналів «Інтер». На «головному каналі країни» цього дня демонстрували трилогію «Хлібна гільйотина», але не відмовилися від концерту Ігоря Крутого з Ларою Фабіан. Мотивація проста: програма його нібито складається всуціль із творів мінорного звучання. А ще на «Інтері» півдня досліджували Помаранчеву революцію. Автор проекту «Майдан» у трьох частинах - Євгеній Кисельов. Чому тут узялися досліджувати феномен Майдану саме через сім років і яких висновків дійшли автори, заслуговує на окрему розмову.

Дослухалися до рекомендацій Нацради і на каналі НТН і ТРК «Київ» - тут показали документальні фільми «Живі» (2008 рік, режисер Сергій Буковський) та «Голодомор. Свідчення очевидців» (того ж року випуску), а також уже згадану трилогію «Хлібна гільйотина».

5 канал, як і очікувалося, цього дня провів телемарафон на тему Голодомору 1932-33 років. Власне, це чи не єдиний телевізійний канал, який послідовно щороку відзначає День скорботи на належному рівні, повертаючи глядачеві історичну пам'ять і подаючи цілі блоки тематичних програм. Біда лише в одному - аудиторію 5-го не треба переконувати в тому, що Голодомор початку 30-х років був геноцидом української нації. Вона цілком обізнана (у тому числі й завдяки просвітницьким програмам того ж каналу) в українській історії. Невідомо, чи збільшує «перший інформаційний» кількість своїх глядачів завдяки саме таким програмам, але тверда послідовність у відстоюванні права на правду про власну історію гідна в нинішніх умовах подиву й поваги.

В цілому ж навіть оцей, досить поверховий моніторинг телевізійного контенту в День скорботи й жалоби засвідчив кілька невтішних явищ і тенденцій.

По-перше, ті канали, які, на відміну від минулорічного ігнорування теми Голодомору, цього разу виконали всі приписи Нацради, зробили це нашвидкуруч і явно під тиском. Про це свідчить той факт, що жодного нового продукту чи спецпроекту про голодомори для трансляції саме цього року створено не було, і телевізійники похапцем дістали з комірчин те, що в більшості своїй робилося під «круглу», 75-річну дату Голодомору, тобто 2008 року, коли українські продакшн-студії, отримавши відповідні бюджети від держави, щосили їх освоювали. Не забуваймо, що широке відзначення 75-ї річниці Голодомору було ініціативою тодішнього президента Віктора Ющенка. Тоді ж таки, до речі, було зведено й Меморіал пам'яті жертв голодоморів на Печерських пагорбах, куди цього року і прийшли всі четверо українських президентів. Насмілюся припустити, що команду масштабно відзначати цього року День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій в останній момент скинули телевізійникам із Адміністрації президента, щоб попередити можливі несанкціоновані громадські акції протесту, на які могли перетворитися мітинги пам'яті.

По-друге, власники великих недержавних телеканалів настільки впевнилися в цілковитій зомбованості своєї цільової аудиторії розважальними телепроектами, що проігнорували навіть чіткий сигнал із Банкової про необхідність вшанувати пам'ять жертв голодоморів. Вони також абсолютно впевнені, що їм за це «нічого не буде». Цікаво, що на це скаже Нацрада.

Проаналізований контент загальнонаціональних телеканалів дуже чітко окреслює вододіл між нині сущими українцями. Він маркується саме ставленням до Голодомору 1932-33 років. Українці поділилися на тих, хто вважає його беззаперечним геноцидом української нації, й на тих, хто Голодомор геноцидом не визнає.

Але є дещо, що, на жаль, останніми роками об'єднує тих і тих. Це абсолютне замовчування імені Джеймса Мейса, того самого американця, який очолював Комісію Конгресу США з дослідження Голодомору і першим назвав його геноцидом українського народу, а потім переїхав до Києва, щоби досліджувати трагедію української нації там, де вона сталася, і пішов у ту саму землю до тих самих мертвих, які його обрали. Навіть під час телемарафону на 5-му каналі про Мейса, хай навіть просто як автора ідеї акції «Свічка на вікні», не згадали. Натомість поговорили про те, що спільне вшанування пам'яті жертв голодоморів чотирма президентами можна тлумачити як крок до національного об'єднання й примирення. Але хіба можна примирити полярно різні спогади? Кати завжди знаходять виправдання злочинам, а жертви зазвичай волають зі своїх забутих могил мовчки. Треба набратися величезної мужності, аби їх почути. Наразі загальнонаціональні мовники, за поодинокими винятками, такої мужності не демонструють.

Моніторинг відбувався на прохання Громадського комітету із вшанування пам'яті жертв Голодомору - геноциду 1932-1933 років.

Ілюстрація - vidsich.org.ua