«Мозги собі подаруйте!»: весняне загострення на українських ток-шоу. Моніторинг за 2-8 березня 2018
На більшості українських ток-шоу серйозні проблеми з культурою. «Народ проти» 2 березня прихистив найбільш ниці взаємні образи: жарти про освіту й інтелект, порівняння політиків із памперсами, заклики забратися з країни. Усе це під формальним приводом обговорення прес-конференції Президента. «Головна тема» цілу годину закликала почекати сенсації й тизерила скандали, але по суті так нічого й не розповіла про різницю між лікарями та цілителями. «Свобода слова» випустила якісну програму про газові перемоги/проблеми України, але й сюди прокралися агітація та величання опонентів «операторами лайномета».
Кого моніторили: «Свобода слова» (ICTV), «Головна тема» («Україна»), «Народ проти» (ZIK).
«Право на владу» («1+1») та «Український формат» (News One) аналізованого тижня не виходили.
Коли моніторили: 2–8 березня 2018 року.
«Народ проти», ZIK, 2 березня
«Життя не цукор: Про що змовчав Президент?»
Реп-батл за гаражами. Це не найкоректніша, але, мабуть, найближча до цього випуску «Народу проти» подія, яку можна уявити. Наталя Влащенко нарешті зробила критику Президента офіційною темою програми («Життя не цукор: Про що змовчав Президент?»), але присутні у студії гості не оцінили цього й три години «діссили» один одного, використовуючи зовсім примітивні вирази: «Собі подаруйте мозги», «Дивіться на цього інтелектуала», «Политиков, как и памперсы, нужно чаще менять, будет немножко чище воздух», «Ви не брали з собою на передачу термометр?», «Хочу, щоб цей брехун нарешті закрився і забрався з нашої країни».
Участь у програмі, зокрема, брали: Анатолій Матіос, заступник генерального прокурора, головний військовий прокурор; Сергій Власенко, народний депутат, заступник голови партії ВО «Батьківщина»; Олексій Кучеренко, міністр з питань ЖКГ 2007–2010 років; Володимир Парасюк, народний депутат, позафракційний; Андрій Іллєнко, народний депутат, позафракційний, всеукраїнське об'єднання «Свобода»; Дмитро Співак, керівник платформи «Національна стратегія розвитку»; Олександр Бригинець, народний депутат, Блок Петра Поршенка; Сергій Щербина, головний редактор видання «РБК-Україна»; Ігор Луценко, народний депутат, всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»; Олексій Гончаренко, народний депутат, Блок Петра Порошенка»; Юрій Дерев'янко, народний депутат, позафракційний; Сергій Рибалка, народний депутат, Радикальна партія Олега Ляшка.
Як ви могли помітити зі списку гостей, перевагу на шоу отримала партія «Батьківщина». Дві з трьох пар обговорення «Народу проти» містили її представників. Ба більше, цього разу саме депутат відповідної фракції Сергій Власенко та міністр уряду Тимошенко Олексій Кучеренко були спеціальними гостями програми, а отже, за правилами, мали змогу вступати в будь-яку дискусію в будь-який момент. На подібний дисбаланс звернув увагу Олексій Гончаренко, після чого йому теж видали статус «спеціального». Але ток-шоу якимось чином усе одно крутилося довкола «Батьківщини».
Почалося воно, тим не менше, з газового питання та простої технології. Про енергетичні проблеми та перемоги України Наталя Влащенко поговорила з Юрієм Вітренком, головним комерційним директором групи «Нафтогаз Україна». А коли включення чиновника закінчилося, його розкритикували гості у студії. Таким чином, присутні отримали матеріал для критики, а «Нафтогаз» не отримав права на відповідь чи пояснення звинувачень.
Після обговорення останніх газових новин ток-шоу перейшло до задекларованої теми – прес-конференції Президента. Вступом до неї стали, зокрема, такі заяви в сюжеті: «Затримання Михайла Саакашвілі у столичному ресторані розпочало передвиборчі перегони, не офіційно. Публічно ж виборча кампанія стартувала цього тижня. За інформацією деяких журналістів [...] Арсеній Яценюк, Володимир Гройсман та Петро Порошенко нібито домовилися, що йтимуть на вибори єдиною партією».
А нічого, що Аграрна партія, наприклад, оголосила про свою участь у наступних виборах ще в грудні 2016 року? Юлія Тимошенко заявила про висування в жовтні 2017-го. А «Народ проти» працює в режимі опозиційної агітації щонайменше з листопада 2017 року. Загалом, навряд чи Саакашвілі має якийсь стосунок до старту цих перегонів.
Так само, як і тема ток-шоу на каналі ZIK мала досить опосередкований стосунок до змісту програми. Як ми вже зазначали вище, звелася вона до згадування негативних інформаційних приводів одне одному: контрактів Тимошенко, декларацій Тимошенко, побиття активістів / силовиків під Радою, підтримки Гончаренком російської мови, прогулів засідань Верховної Ради й так далі.
Хоча не забували й про критику Президента та влади в цілому: «Для каждого гражданина Украины и для страны в целом, единственный и главный вызов – это выжить. Выжить вопреки всем "перемогам"» (Дмитро Співак), «Я бачу три виклики перед Україною – це Петро Порошенко, Петро Порошенко і Петро Порошенко» (Сергій Власенко), «Петро Порошенко. Він породжує корупцію, він уособлює корупцію, він здійснює корупцію» (Сергій Власенко), «На кожній стіні, в будь-якому дворі, в спальному районі і не тільки, і в центрі міста теж, реклама наркотиків» (Андрій Іллєнко).
Найбільше на програмі виділявся Олексій Гончаренко, представник БПП – тобто влади, представники якої, як часто жаліється ведуча Наталя Влашенко, не ходять до неї на ефіри. Гончаренко прийшов, і… екс-член Партії регонів постійно порушував часовий регламент програми, ігнорував запитання («Я отвечаю так, как я считаю нужным отвечать. Спасибо»), ображав своїх візаві («З ким мені треба обговорювати великі речі. З Парасюком без вищої освіти?») та зводив більшість своїх виступів до Юлії Тимошенко: «Виклики конкретні 18-19 року – це популізм, який сьогодні уособлює Юлія Тимошенко».
А от похвалити цього разу хочеться ведучу Наталю Влашенко, яка хоч і продовжує відверто працювати проти влади, не будучи безсторонньою модераторкою, але не працює при цьому проти держави. Зокрема, закликає гостей уникати мови ворожнечі, не розпалювати народний самосуд та мотивувати людей лишатися в Україні.
Загалом же, практично все в ток-шоу «Народ проти» працює проти його якості. Дивні правила (спецгості, які можуть втручатися в розмову, та вихід у «другий тур» двох найпопулярніших спікерів) заважають об’єктивності дискусії, тривалість програми змушує її неминуче відходити від теми, кількість гостей, імовірно, впливає на їхню якість. Ведуча й експерти майже ніколи не підловлюють спікерів на фактологічних помилках та маніпуляціях. Вибір скандальних тем призводить до скандалізованих обговорень. У результаті виходять разюче низькопробні сварки, а не дискусії.
«Головна тема», канал «Україна», 4 березня
«Лікарі проти цілителів: хто і як нас лікує?»
Шокуюча правда, яка змусить вас назавжди змінити своє уявлення про ток-шоу. Що журналісти робили на могилі дитини? Чому ведучій Олені Кот довелося спілкуватися з адвокатом? Навіщо канал «Україна» перевіряв бабусю? Про помилку ціною в годину вашого часу читайте далі в нашій ексклюзивній спробі описати всю палітру анекдотичного сенсаціоналізму випуску «Головної теми»: «Лікарі проти цілителів. Хто і як нас лікує».
На шоу були присутні: Ганна Горбань, педіатр вищої категорії, екс-головний педіатр України; Анатолій Доровських, директор НВО «Міжнародний медичний центр»; Василь Князевич, міністр охорони здоров'я України (2007–2010 рр.); ректор Київського медичного університету Української асоціації народної медицини (2012–2013 рр.); Олександр Гришаков, медичний адвокат.
У січні Міністерство охорони здоров’я ініціювало скасування дозволів на народну медицину, що видаються «цілителям». Імовірно, адже інших причин названо не було, саме це стало для «Головної теми» причиною поговорити про знахарів 4 березня. Програма складалася із трьох рівнозначних частин: історії маленького хлопчика, якого буцімто вбила «нетрадиційна медицина» (із відвідуванням кладовища, де він похований), історії бабусі, що вірить народним методам (її в програмі перевіряли звичайні лікарі та цілителі), та обіцянок сенсації: «Про помилку ціною в життя, дивіться», «Коли ви дізнаєтесь цю історію, то точно змінене своє ставлення до нетрадиційних методів лікування», «Але Наталя і Дмитро навіть гадки не мали, що чекає на них на справді», «Далі ви дізнаєтеся, в кабінеті у якого цілителя розплакалась пенсіонерка», «Чому наших журналістів виганяли народні цілителі?», «Виявляється, Серафим – не єдина жертва такого нетрадиційного лікування. Про це – далі у програмі».
Крім цього в програмі ще були якісь студійні включення, але це радше рудимент «Головної теми», ніж її важлива складова. Порушені в рамках експертного обговорення теми кримінальної відповідальності знахарів чи скасування міністерських дозволів для цілителів нічим не закінчувалися й поступалися місцем отакому: «Мама за лікарів, а бабуся за цілителів. Чому в родині Василенків не можуть дійти згоди, як і в кого лікуватися?».
Звісно, у програмі про народну медицину був повний комплект усього, що ви можете очікувати від такого шоу. Власні спроби журналістів полікуватися «від порчі», смішні цитати («Он что, родился с астмой? Нет. Это приобретённое. Приобретённое на основе чего – на основе лекарств») та часткове розвінчування «магії» від студійних експертів. Не було в «Головній темі» лише якісного контексту та соціально важливого змісту (хоча ідея важлива).
З іншого боку, варто зазначити, що деякі речі після перегляду шоу все ж можна було дізнатися. Наприклад, що існує перелік хвороб (інфекційні захворювання та рак, наприклад), які народні цілителі не мають права лікувати. Але подібна інформація тоне в соціальному милі, яким останнім часом просто переповнене шоу. Можливо, хтось зурочив?
«Свобода слова», ICTV, 5 березня
«Газовый шантаж в преддверии выборов Путина»
Аналізованого тижня «Свобода слова» присвятила програму темі перемоги «Нафтогазу» у Стокгольмському арбітражі та діям «Газпрому» у відповідь. Якщо ви досі не розібралися, що відбулося з українською газотранспортною системою й чому це Україна залежна від газу з Росії, радимо переглянути цей випуск. Принаймні до того моменту, коли до мікрофона піднявся Іван Крулько із «Батьківщини».
Газову тему обговорювали: Юрій Вітренко, головний комерційний директор групи «Нафтогаз Україна»; Олена Зеркаль, заступниця міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції; Вадим Денисенко, представник Кабінету міністрів у парламенті, народний депутат; Іван Крулько, народний депутат, фракція «Батьківщина».
Ток-шоу на ICTV продовжує тримати марку. Якісні експерти у студії, підготовлений ведучий та переважно помірковані спікери забезпечують йому приємну та конструктивну дискусію. Хоча більшу частину саме цього випуску навряд чи можна було назвати дискусійною, адже чи не кожне запитання до Юрія Вітренка починалося привітаннями із перемогою в арбітражі та подяками. Піднесений тон та відчуття спільної справи домінували й у виступах Олени Зеркаль та Вадима Денисенка. Ці спікери обговорювали причини та наслідки дій «Газпрому», подальші плани на українську газотранспортну систему, стратегію дій проти «Північого потоку 2», верифікацію субсидій та енергоефективність. Дисонанс у провладну симфонію вніс виступ Івана Крулька.
Зміст заяв опозиціонера під час шоу частково критикували експерти та ведучий, зокрема, вимагаючи від нього доказів того, що «весь газ, який поступав в Україну і поступає, він має російське походження». Ми ж дозволимо собі звернути увагу на формат виступу політика. Заяви на кшталт «ви фейковий експерт» та «оператор лайномета, от у вас є така професія» дозволяв собі робити лише він. Також лише він займався неприкритою агітацією: «Я не здивуюся, якщо наступного року український народ таки довірить Юлі Тимошенко очолити українську державу». Звісно, не всі його заяви й аргументи були низькопробними, але така риторика відрізнялася від виступів інших присутніх.
Та загалом у перший тиждень весни «Свобода слова» була єдиним ток-шоу, перегляд якого міг принести глядачу користь та не змусив більшість часу почуватися свідком сварки в черзі по голоси.
Підготовка цього моніторингового звіту стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через проект USAID «У-Медіа», що виконується міжнародною організацією «Інтерньюз». Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відбиває позицію USAID, уряду США та «Інтерньюз».